Фронтова собака Баді: легендарна вівчарка з Вінниці стала героїнею фільму. Фото

 Історія вівчарки Баді, яка пройшла бойовий шлях у зоні АТО, не залишить байдужим жодного. Її спеціально навчали для допомоги військовим. В «Айдар» потрапила з добровольцем Рустамом Хамраєвим (Луцьк), який перший загинув з батальйону. Потім ще двоє господарів полягли під час виконання завдань. Сама ж Баді кілька разів підривалася на розтяжках. І хоч вівчарка була головною улюбленицею серед бійців, у нові господарі обрала вінничанку Світлану Бевз, яка служила там командиром зенітного розрахунку.

Баді та сім’ю волонтерів-айдарівців Світлану і Сергія знають нині чимало бійців та дітей у школах-інтернатах і дитячих будинках зони АТО. На початку бойових дій подружжя кандидатів технічних наук, доцента, заступника директора Інституту магістратури, аспірантури та докторантури Вінницького національного технічного університету Світлани Бевз і заступника начальника служби ПАТ «Вінницяобленерго» Сергія Бурбело пішли на лінію фронту. Добровольцями. Там їх доля і звела з легендарною вівчаркою.

«Баді була батальйонною собакою, загальною улюбленицею.  Бійці, знаючи її складну долю, ставились до неї як до побратима. Кожен намагався привернути увагу, хоч не завжди їм це вдавалося. Баді трималася незалежно, мала горду вдачу. Мене ж Баді запримітила з самого початку моєї служби. Разом зі мною чергувала вночі на посту, вдень же відсипалася. Частенько приходила в нашу палатку вінницької 27-ї сотні Майдану в «Айдарі», в ній ховалася від дощу та негоди.

Вона акумулювала у собі любов усіх бійців нашого батальйону, які не маючи поруч своїх дружин та дітей, у вільний від боїв час переносили свою любов та увагу на вівчарку загиблих побратимів, - розповідає Вінниця.infoСвітлана. - Спочатку, поки отримували та пристрілювали зброю, ми знаходилися поруч з Баді біля штабу у Половинкіне. Коли мій пост був на даху одного з приміщень, підніматися крутими сходами вона не могла. То сиділа внизу. Вірно, по чотири години. Нікуди не відходила. Я тоді зрозуміла – це моя собака. Але, вона розуміла, коли їду на завдання, то вона мене відпускала. Коли поверталася, то зустрічала. І продовжувала ходити за мною, як хвостик.

Пізніше наша штурмова група кілька разів змінювала місце дислокації поближче до лінії фронту, потім ми перебували у місті Щастя. Під час моїх коротких приїздів між бойовими завданнями, Баді мене супроводжувала по базі. Бійці батальйону мене застерігали про те, що попередніх троє господарів загинули, натякаючи на фатальну долю господарів вівчарки. Проте, повертаючись з батальйону у Вінницю, я забрала з собою Баді, оскільки не могла поступити інакше. Тоді вона чекала щенят, які народилися згодом. Їх ми роздали своїм побратимам і волонтерам.

Так Баді стала моїм талісманом. Думаю, вона, попри складну долю, має щасливу вдачу,бо вижила на війні, хоча двічі підривалася на розтяжках. Зі мною вона була на бойових виїздах у Щасті. Чергували на заправці. Напередодні загинули наші побратими. Згоріли, влучив снаряд... Тоді серед загиблих був наш друг, вінничанин, майданівець Олександр Захарчук. Вічна пам’ять Героям! Баді усе розуміла, тому охороняла мене ще сильніше, ніж то було раніше. Більше сотні айдарівців полягло в боях за звільнення України».

Після завершення служби Світлана, Сергій і Баді вирішили продовжити допомагати воякам, стали волонтерами.

Про їх історію дізнався режисер фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь». Михайло Іллєнко,викладач Київського університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка Карого.

«Михайло вирушив з ними в одну з волонтерських поїздок на лінію фронту, де демонстрував студентські короткометражні фільми про АТО та розказував про історію створення фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь. Коли ми з ним спілкувалися, він про Баді сказав так: «Попереду особи йде легенда. Як про козаків-характерників. Але тут інший випадок. Тут собака», – продовжує Світлана.

Волонтери в цій поїздці побували в батальйоні «Айдар», 92 бригаді, шпиталі, дитячому будинку. Тоді прийняли козацьку присягу Вінницького крайового товариства Українського козацтва бійці одного з підрозділів батальйону «Айдар» у Богоявленці Донецької області. До речі, Світлана та Сергій є полковниками Українського козацтва.

Під час волонтерської поїздки в батальйон «Айдар» разом з Іллєнком, Вінницьким крайовим товариством Українського козацтва, Владикою сектору «М» Всеволодом, що брали участь у посвяті до лав Українського козацтва волонтери «Айдару» в Харкові з гільзи ДШК 12,7 калібру виготовили для Баді спеціальний іменний жетон.

В одній із нещодавніх волонтерських поїздок в зону АТО від Маріуполя до Станиці Луганської по лінії фронту, бійці 44 бригади подарували Баді ще одну відзнаку – зірку «Шерифа». Баді вже впізнають на блокпостах, народних фестивалях, волонтерських з’їздах і форумах, військових зборах. Діти в дитячих будинках та школах-інтернатах зони проведення АТО чекають її приїзду і розповідають один одному, що їм привезла Баді минулого разу. Школа-інтернат у Костянтинівці навіть нагородила Баді, як наймолодшого волонтера в зоні АТО грамотою за волонтерську діяльність.

Історією про службову фронтову собаку та про добровольців батальйону «Айдар» 2014 року зацікавилась талановитий сценарист з Києва Яна Пономаренко. Сценарій документального фільму «Заміновані вірністю» виграв конкурс Держкіно. Він знятий Продюсерським центром «Форпост». На даний час фільм готується до прокату.

Вівчарці також створили власну сторінку у соціальній мережі: https://www.facebook.com/BuddyAydar/. 

Вінниця.info, фото надані Світланою Бевз