Герой Майдану Микола Рудик повернувся у Вінницю в «Чистий четвер»

Рівно два місяці після поранення та контузії на Майдані легенда вінницького марафону Коля Рудик лікувався у Києві та Варшаві, пережив три складні операції, молитвою і руками польських хірургів дивом був врятований від неминучої смерті.

У тому пеклі він вижив, щоб повернутись у Вінницю до своєї родини в “Чистий четвер”. Події останніх місяців Микола згадує із стиснутими кулаками та відкритим для всіх серцем...

Микола Рудик (праворуч)

- Той момент, коли в тебе влучив снайпер пам’ятаєш чи хочеш забути?

- Металева кулька пробила шолом, ледь не позбавили мене ока, її виймали у Варшаві з голови дуже точним лазерним інструментом. Якийсь міліметр — і все! В ще тоді перед мною розірвалась граната і мене врятував бронежилет, який я купив буквально за пару днів до цього... Коли я побачив скільки в ньому було осколків зрозумів — мене врятував сам Бог! Три зуби тією гранатою вибило як кулаком. Але страшно за себе не було...Боявся за дітей, що приносили нам пиріжки і гаряче молоко прямо на барикади. Вони герої! А ми прості українці, що без зброї — із палицями і шинами в руках билися і перемогли... Я був за правду, щоб наші дітки могли вийти на Майдан і співати, казати що думають і щоб їх ніхто не бив...

- Як тебе приймали у Польщі?

- В Києві мені сказали, що на 300% врятувати око після такої травми картеччю нереально. Поляки взялись, зробили що змогли,ходили за нами як за рідними і все абсолютно безкоштовно. І цим пораненим оком я бачу — вас, свої нагороди і вікно із весною! Тепер в мене там є брати — вся Польща наші брати! Дякувати їм за золоті руки буду до останнього дня свого життя... Бо завдяки їм я живу, говорю, посміхаюсь і мрію повернутись у спорт та до своїх маленьких пацієнтів. Поки що двічі опероване око болить, але за пару місяців має зажити, заспокоїтись і я дуже хочу знову вийти на Майдан, побачити своїх побратимів, а головне — повноцінно жити! Ми ж за це стояли...Тільки хлопців, що полягли там, жаль.

- Цей вірш про “Небесну сотню” також написали поляки? 

- Її написала наша діаспора у Варшаві та подарувала кожному на дорогу. Там у Польщі в лікарнях залишилось ще немало наших хлопців, в тому числі й Артур із Вінниччини. Бо кількох постраждалих в Ізраїлі не змогли “підняти”, а поляки із чехами взялись за них. Тому кожного дня читав цей вірш і молився за Україну та загиблих. Тим більше, що останні тижні мене прихистив греко-католицький монастир у Варшаві. Це святі люди, що готові останнє віддати нам українцям... І росіяни нам не вороги, бо мені телефонують друзі з Росії та кажуть “Николай, вы молодцы, мы за вас! Вы встали и свергли тирана, а мы только мечтаем о таком восстании...»

- Яка на тебе чекає реабілітація?

- Моєму здоров’ю дивувались лікарі у Варшаві - “Пан спортовец дужий...” Вже роблю перші активні дихальні вправи, беру на Лісопарк пса “Білла” і ми з ним потрішки тренуємось. Час і спорт роблять крок за кроком свою справу. Може влітку родиною поїдемо в Карпати на природу. Бо поки що просто дуже хочеться побути вдома... Але весь час дзвонить телефон -це друзі з Америки, Франції, Росії, Ізраїлю, Польщі, батьки діток із ДЦП, яких я лікував масажами в Києві. Всі вболівають за мене! Знаю,що у Вінниці збирали кошти для мене та інших хлопців з Майдану - це дуже приємно! Дякую кожному за добре слово, молитву і віру...

Тепер думаю, як повернусь в спорт в якості радника, тренера, консультанта... Буду працювати з дітками, бо в першу чергу за них ми стояли на Майдані.

Роман Ковальський, 33 канал