Хроніка повторного захоплення заводу Nemiroff на Вінниччині

 Ранок 19 березня на територію біля заводу всесвітньо відомої компанії Nemiroff у вінницькому райцентрі Немирів розпочався із появою людей спортивної статури, одягнених у камуфляжний одяг синього відтінку. Спочатку їх було не багато, але із появою мінори тарних акціонерів Віктора й Анатолія Кіпішів та Якова Грібов, їх чисельність стала стрімко зростати. Нечисельні журналісти, що прибули до заводу навіть встигли назвати цих молодиків – «синіми чоловічками», на кшталт російських військових, що без розпізнавальних знаків на формі окупували Крим. Одні казали, що вони – це місцева «Самооборона Немирова, хоча навіть не знали, на якій вулиці розташований завод, інші були менш вигадливими, називаючись «новою охороною компанії Nemiroff».

З’явилися тут і місцеві політичні діячі – колишній мер Немирова Віктор Качур та його друг та екс-помічник народного депутата Наталії Королевської Віталій Донець. Саме із розмови із ними події на заводі почали розгортатися у трагічному напрямку.

Наш журналіст запитав у Качура чи не повториться тут ситуація із захопленням заводу, яка вже мала місце у 2011 році. Тоді Nemiroff, попри обіцянки Грібова й Кіпіша швидко все налагодити, зупинився майже на півтора місяці. А Вінницька область болюче це відчула, не доотримавши майже 200 мільйонів гривень податків. Тоді, після того, як за рішенням суду завод вдалося звільнити від «загарбників» його робота була поновлена, але вже не так потужно. Адже конфлікт між акціонерами не припинився й перейшов у юридичну площину. І рапом, під час розмови до журналіста ВИННИЦА.info підходить один з міноритарних акціонерів Віктор Кіпіш й матюкаючись погрожує йому фізичною розправою. «Я тебе пере...бу, так що ти не встанеш...».

Після цього до території заводу під’їхав «пірожок» із хмельницькими номерами. Звідти витягли потужний генератор та болгарку й за кілька хвилин перерізали один з прольотів огорожі заводу.

І все це відбувалося на очах заступника керівника УМВС у Вінницькій області Миколи Загоруйка, начальника управління громадської безпеки обласної міліції Володимира Лисого та бійців новоствореного спецпідрозділу міліції, який складається із співробітників розформованого вінницького «Беркуту». Але штурму ще немає. Близько 11-ї години до заводу привозять судового виконавця, яка зачитує рішення суду, датоване ще 2012 роком, за яким новим директором підприємства замість Алли Глусь має бути призначений юрист Грібова й Кіпішів Юрій Сорочинський. А перед цим Яков Грібов розказує привезеним із собою журналістам захарченковського телеканалу «112», як їх, законних власників не пускають на своє підприємство, але вони все одно «відновлять справедливість».

Не дочекавшись, поки судовиконавець навіть дочитає це рішення та розпочне складати акт про її недопущення на територію підприємства, «сині чоловічки» зносять зрізаний шмат паркану й заходять на територію заводу Nemiroff, оточивши адмінбудівлю зі всіх боків. І вже за кілька хвилин розпочинається штурм.

В хід йдуть світлошумові та слозогінні гранати, а також вогнепальна зброя, яку помітили в руках активістів «Правого сектору». Виламуючи двері «сині чоловічки» не шкодують майно своїх господарів, щедро б’ючи вікна камінням та трощачи все на своєму шляху. Чути не тільки дзвін розбитого скла, а й постріли.

 Вже за півгодини нападники захоплюють адмінбудівлю заводу, викрикуючи при цьому патріотичне «Слава Україні!» та «Ганьба!».

Зайшовши у приміщення, щоб відзняти кадри з місця події, наш журналіст зіткнувся із Анатолієм Кіпішем, який за допомогою десятка «синіх чоловічків» почав відбирати камеру у журналіста ВИННИЦА.info. І це все відбувалось на очах трьох міліціонерів, які спобували забрати камеру, але її Кіпіш кинув об стіну а потім розтрощив рештки й зламав флешку, на якій були записана переважна більшість фотографій із подій навколо заводу Nemiroff.

Міліція це все задокументувала, але рішучих дій щоб зупинити людей, які перешкоджали журналістській діяльності нашого кореспондента не застосовували. Анатолія Кіпіша навіть не затримали, щоб допитати його, адже його дії  підпадають під кілька статей Кримінального кодексу – це не тільки перешкоджання журналістській діяльності (ст.171), знищення майна (ст. 194), а й погроза вбивством (ст. 129). Проте у журналіста окрім знищеного засобу фотовідефіксації залишились роздерта до крові кінцівка.

Захопивши приміщення «сині чоловічки» не гребували мародерством, виносячи усіляки трофеї з будівлі. Проте, ніхто їх не зупиняє, і не припиняє спроби мародерства. Навіть один із поранених кулею в ногу нападників, який до речі отримав поранення від свого колеги, до автомобіля швидкої допомоги прийшов із пляшкою трофейного алкоголя.

Проте, коли наш журналіст вже покидав місце подій, його намагалися зупинити та пограбувати знову ж такі «сині чоловічки». Вони заявили, що в машині вивозится обладнання з заводу і вони мають обшукати як машину, так і журналіста. Скоріше за все, це відбувалося за вказівкою хазяїв. І тільки втручання кількох міліціонерів, яких журналіст ВИННИЦА.info встиг покликати на допомогу, допомогло уникнути продовження мародерства.

Тож, в кінці кінців, завод Nemiroff, після двох із половиною років мирного протистояння акціонерів став знову об’єктом «рейдерського захоплення», яке керівництво компанії намагалось уникнути через звернення до усіх органів влади ще минулого тижня. Але не судилося.

Ну а Вінниччина знову потерпатиме не тільки від засланих агентів Путіна, а й від рук місцевих бойовиків, які теж не гребують за гроші допомогти Путіну розв’язати в Україні повномасштабну війну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИННИЦА.info