8 трав. 2022 16:04

Останнє оновлення  
22 груд. 2023 12:50
Місто
0

578

0

Історія «Меморіалу Слави» у центрі Вінниці – хто там похований, кому вінничани кланялись і десятиліттями носили квіти

Історія «Меморіалу Слави» у центрі Вінниці – хто там похований, кому вінничани кланялись і десятиліттями носили квіти

Тіла у центр міста переносили з різних кладовищ


Історія «Меморіалу Слави» у центрі Вінниці – хто там похований, кому вінничани кланялись і десятиліттями носили квіти

В музеї історії Вінниці розповіли про локацію у центрі міста, де встановлено Меморіал Слави. Як вінничани сприймали територію, яка до революції була парком, після кладовищем. До декомунізації це був сквер Козицького, зараз Європейська площа. Протягом багатьох років вінничани покладали квіти до меморіалу, навіть не задумуючись, хто там похований, окрім солдат Другої світової.

«Меморіал Слави» ніколи не був місцем пам’яті, пов’язаним виключно х подіями Другої світової війни. Насамперед це пам’ятник, який мав на меті легалізувати більшовицьку окупацію міста», - кажуть історики Олександр Федоришен та Сергій Гула.

У 18 столітті сучасна Європейська площа була межею міста, яку вінничани називали завалям. Потім сюди планували перенести ринкову площу і спорудити нову будівлю магістрату.

Наприкінці 19 століття один і землевласників Олександр Сафонов здав місту ділянку землі з садом. У 1876 році родиною Грохольських закладено парк. Там висадили клумби і встановили альтанку.

«Це і було осердям нинішньої Європейської площі», - каже Євген Совінський.

У 1917 – 1921 роках Вінниця ставала ареною збройних протистоянь різних військових формацій. Зазвичай загиблих вояків ховали на цвинтарях, але більшовики заснували традицію поховань в публічних просторах міста. Першим таким місцем у Вінниці стало поховання більшовиків біля Народного дому у 1917 році.

Історики зазначають, що ймовірно перші масові поховання на Європейській площі з’явились в 1920 році.

«Це були червоноармійці, які гинули в боях за штурм міста і його окупацію. Відтоді і на довгих 70 років український прапор покинув Вінницю. За спогадами Павла Стасюка, тут додатково було захоронено 57 червоноармійців. Переважна більшість з них – китайські найманці», - розповідає заступник директора музею Історії Вінниці Сергій Гула.

На цьому ж місці поряд з масовими захороненнями здійснювали індивідуальні поховання. Одним із перших тут був похований член подільської ЧК Михайло Максимович. Також на це місце був перепохований Таранюк Ілля – один з організаторів більшовицьких партизанських загонів, які воювали проти армії Української держави, армії УНР.

Наприкінці лютого 1922 року там поховали Леоніда Балабанова – секретаря губкому місцевого комсомолу, який вилучав харчі в місцевих селян для забезпечення економіки голодної росії.

В березні 1936 року провели ще одну ідентифікацію могили в сквері Козицького. Там був захоронений червоноармієць Борис Палій, родом з теперішньої псковської області, який воював проти Січових стрільців.

В 1958 році провели церемонію перепоховання останків борців за радянську владу із жовтневої площі. Тоді ж відбулось перепоховання з різних кладовищ перепоховання останків загиблих в боротьбі за радянську владу.

В цьому ж році на місці Меморіалу слави було здійснено поховання учасників Другої світової.

Таким чином було сформовано 4 братські могили – учасників боїв за оборону та вигнання нацистів з Вінниці.

Також були індивідуальні поховання. Один з похованих – Василь Піменов, росіянин, полковий комісар, учасник більшовицького перевороту, який загинув на Тернопільщині. Ще один тут похований Трохим Тімченко, обкомівський діяч, який загинув на території Молдови.

Про інших ідентифікованих, які були перепоховані в центр Вінниці, дивіться у відео.

У 1965 році на честь 20-річчя закінчення німецько-радянської війни в СРСР відбулось перше масштабне святкування перемоги. На 9 травня 1965 року у Вінниці встановили і запалили «вічний вогонь». У 1974 році провели реконструкцію Меморіалу, демонтували гранітну колону і над територією братських могил встановили композицію з гранітних плит і додали могили 4-х підпільників – Тараса Кузьміна, Лялі Ратушної, Павла Мельника, Юрія Курія.

7 листопада 1977 року на річницю жовтневої революції встановили трьох солдатів, фактично пам’ятник червоноармійцю, червоногвардійцю і будьонівцю.

5 травня 2022 року пам’ятник, який символізував «преемственность поколений борцов за власть Советов», прибрали з Європейської площі.


Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info

title