Особливості шлюбу вінничанок з іноземцями: Думала, буде жити, як панянка, а він її знов до свиней повернув

У Вінницькому РАЦСі після Різдва очікують на весільний «бум». Зазвичай у період посту, якого притримуються православні віряни, традиційно шлюби не оформлюють.  За інформацією Галини Левицької, керівника місцевого органу державної реєстрації актів цивільного стану, у 2016-му у Вінниці одружилися 3106 пар. Цьогоріч сподіваються поєднати долі ще більшої кількості молодят.  

«Можна зауважити, вікова категорія молодят подорослішала. Якщо раніше було багато пар віком по 17 років, то тепер одружуються після 20-30-ти. Коли люди завершують навчання, знаходять роботу. Раніше вважалося, якщо дівчина не одружилася до 22-ти, то вже стара діва. То тепер так не кажуть. Багато пар, де наречений з нареченою вже прожили перші чверть віку.  Стали більш відповідальними. Бо одружитися легко. Важко потім жити самостійним життям», - розповідає Вінниця.info  Левицька.

Зростає кількість шлюбів з іноземцями. В переважній більшості це чоловіки, які одружуються на вінничанках.

«Приїздять за нашими гарними україночками абсолютно з різних країн. Плюс, не забувайте, що у Вінниці є ще два універи, де навчаються іноземці.  Але, спостерігаючи за цими шлюбами, здається, що вони здебільшого корисливі. Хоч і не лізу у душу, але інколи запитую у дівчат, чи знає вона традиції та звичаї країни того чоловіка? Де знаходиться країна, куди вони переїжджають? А  вони навіть не знають. Але знають, що виходять заміж за іноземця. Не розуміють, що їх може чекати. Молоді дівчата  навіть батькам не кажуть. Тільки після розпису везуть чоловіка показувати батькам», - продовжує Галина Павлівна.

Більшає випадків, коли шлюби з іноземцями оформлюють після знайомства по Інтернету.

«У такому випадку, зазвичай, одружуються жінки, які просто хочуть вискочити заміж. За кого не будь. Бо так пересиділа, що соромно перед людьми. І от цей, який «не будь» знаходиться по соцмережам, чи сайтам знайомств. Вона його мови не знає, він її. От і сидять під час одруження, дивляться один на одного. Говорити можуть тільки через перекладача, - пояснює Левицька. – Чи, привозять наші вінничанки із-закордону чоловіків.  Ось випадок, наша землячка поїхала на заробітки до Німеччини. Працювала у домі одного чоловіка. Син хазяїв побачив, що вона така роботяща і славна. Запропонував одружитися. Коли приїхали сюди подавати заяву, він роздивився Вінницю. І сказав, що на батьківщині жити більше не хоче. Хоче в Україні бізнес свій робити та переїхати сюди. Так йому запала наша природа. Недалеко від Вінниці почали орендувати присадибний будиночок. Вже завели кури, він хоче свинку, щоб все було домашнє. А наречена шокована. Вона ж хотіла їхати до Німеччини. Думала, буде жити, як панянка. А він її знов до свиней та курей повернув»

Не залежно від того, чи одружуються на іноземцях, чи земляках, урочистість молодята бажають проводити у національних традиціях.

«І це не лише ті випадки, коли мова йде вбрання  з українським колоритом. Тепер дівчата  приходять у бабусиних вишиванках, спідницях, в косах барвінок, букети складають з волошок та жита. Хором з гостями виконують гімн. Знаєте, аж сльози на очах, коли дітки у вишиванках кладуть руку на серце та співають. І це не показуха. Бо ми є українцями», - зауважила Левицька.

Вінниця.info