У Вінниці радіорубка Центрального парку відпочинку стало місцем вшанування знищенних католиків й політрепресованих

 Напередодні 1 вересня Радіорубка у Вінницькому Центральному парку культури і відпочинку перетворилась на святе місце, де вшановують пам’ять загиблих католиків та жерт політичних репресій комуністичного режиму СРСР.

Саме ця непримітна біла будівля між пам’ятником Максиму Горькому та парканом із вінницькою школою-гімназією №2 до 1936 року слугувала поминальною каплицею на католицькому кладовищі, який більшовики вирішили зрівняти із землею, передавши цю територію під парк.

І ось, через 78 років сюди знову повернулися багаточисельная вінницька діаспора поляків, щоб урочисто повісити на будівлі каплички, а нині паркової радіорубки пам’ятні знаки про ті часи.

«У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ ЧАСТИНІ СУЧАСНОГО ВІННИЦЬКОГО ПАРКУ КУЛЬТУРИ ДО КІНЦЯ 1930-Х РОКІВ РОЗТАШОВУВАЛОСЬ РИМО-КАТОЛИЦЬКЕ КЛАДОВИЩЕ. В ЦЕЙ ЖЕ ЧАС ВІДБУЛИМСЬ МАСОВІ ПОХОВАННЯ ВІННИЧАНА ПІСЛЯ РОЗСТРІЛІВ НКВС ПАМ’ЯТАЄМО»

Починаючи з кінця 18-го сторіччня до 20-х років 20-го вінничани ховали своїх предків по обидва боки сьогоднішньої вулиці Хмельницьке шосе. По лівій – православні, по правій – католики. Після більшовистського перевороту радянська влада обмежила доступ до цього кладовища, а потім вирішила зрівняти його із землею. До сьогодні старші вінничани пригадують, як граючись у дитинстві на території парку бачили, як на Свято Всіх Святих (відзначається 1 листопада) до паркових пагорбів приходили чоловіки і жінки, сідали на горбки, на голу землю і плакали.

Пізніше, після 1936 року південно-східну частину парку було перетворено на спецзону НКВС і вже за рік тут з’явились рви, де полягли перші сотні, а потім тисячі закатованих жертв політичних репресій. Понад 9 тисяч невинних людей – інтелигенції, духовенства, робітників отримали тут останній «подарунок» радянської влади – 9 грамів свинцю у потилицю.

Тож південна частина парку стала місцем спочинку не тільки поляків, а представників інших національностей, яких за квотним принципом призначили «ворогами народу» й розтріляли, поховавши у 9 великих братських могилах.

Тож, 31 серпня на це історичне місце зібралися і вінницькі поляки, які 9 місяців готували усі необхідні документи, щоб офіційно відкрити ці меморіальні дошки, і місцева інтелегинція, представники обласної та міської влади, місцева інтелигенція, та прості вінничани. Майже у повному складі на урочистості прийшли працівники Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці на чолі з Кшиштофом Свідереком, а також численна колона польських байкерів – учасників «Катинського рейду».

Тож тепер, це місто знову повернуло собі історичну славу – святе місце, де згадують померлих пращурів та закатованих жертв більшовистської влади. Ну а про події нагадують дві величезні пам’ятні знаки – одна на польській мові, інша – на український, а також числені букети, ломпади та люди, що приходять сюди помолитися.

ВИННИЦА.info