Вінничани попрощались з Юрієм Коваленком, який загинув за Україну

Жителі Бершаді та району минулого четверга прощалися із заступником командира загону, підполковником Юрієм Коваленком, який загинув 15 липня під час мінометного обстрілу в ході антитерористичної операції на території Луганської області.

У Юрія Вікторовича залишилася дружина, Тетяна Володимирівна, і дві доньки – 14-річна Олена і 4-річна Руслана. Батьки Юрія Коваленка – Олена Іванівна і Віктор Олексійович (інвалід війни ІІ групи), – живуть у Бершаді. Тут у 1977 році народився і Юрій Вікторович. Навчався у школах № 2 і 3. Потім закінчив Одеський військовий інститут, служив у Дніпропетровську та Кіровограді. Професійний військовий, він одразу відгукнувся на заклик держави на захист незалежності та безпеки її громадян.

…Коли труну з тілом загиблого воїна везли на його малу батьківщину, по всьому маршруту руху у кожному селі району виходили люди, щоб попрощатися з відважним земляком. Вони вшановували його пам'ять хвилинами мовчання, приспущеними державними прапорами із написами «Слава героям!», «Герої не вмирають!». Тернівка, Шляхова, Джулинка, Берізки-Бершадські, Велика Киріївка… А в Усті селяни під час короткого прощання навіть встигли зібрати певну суму грошей для підтримки рідних.

– Закінчуючи двадцять років тому школу, ми обирали шляхи у житті. Юра знав, що буде військовим, ще з дитинства, адже виріс у сім’ї військового, – згадує однокласник загиблого Валерій Дунаєвський, учитель Бершадської школи № 3. – І він ним став. І став героєм, захищаючи нас, мирне небо, цілісність нашої держави.

Панахиду за загиблим відправили священики Свято-Вознесенського храму міста. На площі біля церкви зібралися сотні жителів Бершаді і району. Було багато вінків, ніхто не стримував сліз…

– Сьогодні плаче вся Бершадь, а з нею і вся Україна у зв’язку із втратою нашого побратима, нашого Юрка. Він – герой, який захищав Вітчизну. Маємо зробити все можливе для того, щоб усі пам’ятали про нього. Саме такі офіцери – гордість України, – каже начальник відділу з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату облдержадміністрації Юрій Мельник.– Сьогодні військові та всі чоловіки повинні знати, що потрібно захистити нашу Україну, наших матерів. Пам'ять про Юрія завжди буде в наших серцях.

Плакали не тільки батьки, діти, рідні, земляки, військові, у ці хвилини, здавалося, плакало і саме небо за мужнім і безстрашним воїном – у хвилини, коли відбувалося прощання з ним, пішов рясний дощ…

Відбувся траурний мітинг.

– Загибель Юрія – важка втрата, непомірне горе для рідних і близьких. Він чесно виконував громадянський та військовий обов’язок. Коли Батьківщина покликала, не вагався. Смерть забирає найкращих. Переконаний, що кара людська та Божа буде за те, що творить з нашою країною сусідня держава. Юрій Вікторович мріяв про незалежну, вільну, єдину країну і загинув за неї, за кожного з нас. Вічна пам'ять. Слава героєві! – сказав на мітингу голова райдержадміністрації Анатолій Головня.

Ховали Юрія Коваленка на цвинтарі села Флориного – сюди від центру міста більше п’яти кілометрів, які учасники похоронної процесії пройшли пішки.

– Загибель Юрія – важка втрата гарної людини, хорошого друга, військового побратима. Він ніколи не залишав нікого в біді. Завжди був першим на полі бою, не ховався за спинами товаришів. І в нашій пам’яті залишиться героєм, – розповідає друг Юрія Петро Герасим’як – майор, заступник командира загону по роботі з особовим складом.

…Земляки, військові віддали шану Юрієві Коваленку хвилиною мовчання.

Було виконано Державний гімн України, прозвучали залпи прощального салюту…

Плакали люди. І плакало небо...

Тетяна Бондар, Федір Шевчук, Вінниця ОК