Жити по-барські: американець вивчив українську за три місяці, щоб навести лад в містечку на Вінниччині

Жити по-барські: американець вивчив українську за три місяці, щоб навести лад в містечку на Вінниччині

З власної ініціативи прибирає за місцевими порожні пляшки та вчить їх розподіляти сміття             

Жити по-барські. Так своє життя характеризує в Україні молодий економіст з США. Дейн Стівс зовсім нещодавно  він перебрався жити до райцентру Бар на Вінниччині.  З власної ініціативи прибирає за місцевими порожні пляшки та вчить їх розподіляти сміття. З людьми говорить вільно. Українську вивчив лише за три місяці. Як реагують на дивака-іноземця, вже побачила Вінниця.info.   

З Дейном зустрічаємося о 9 ранку у центрі Бару. Біля лавочки він помічає порожню плашку з-під алкоголю. Піднімає її та викидає у смітник.  Так починається кожен ранок 24-річного американця, який перебрався з штату Орегон в Україну. Волонтер Корпусу Миру намагається зробити чужу країну чистішою. Поки йде в офіс, який виділили у приміщенні райдержадміністрації, дорогою  підбирає сміття та викидає його у відповідні місця.

«Це так просто. Кинути у смітник», - зауважує українською з акцентом.

При вході до нас приєднується Роман Мочарний. Викладач Барського педагогічного коледжу з спеціальності живопис. Він також волонтер. Спільно працюють у благодійній організації  «Фонд громади 'Барі».

«Сьогодні у нас є презентація у третій школі про наш проект. Про сортування сміття. Будуть семінари тут. Для учнів. І нам треба говорити із у-чи-те-лья-ми», - Дейв вимовляє останнє слово по складам. Українською володіє досконало. Проблеми виникають лише з закінченнями під час перекладу.

«Лю-то-го! Важко місяць сказати. Можемо по-українські. І по-англійські. Ну, це, як суржик. Україно-англійський», - сміється. 

Волонтерством Дейн почав займатися ще дома. Організовував бігові марафони та прибирання територій. В Україну  направили з міжнародної організації «Корпус Миру», куди влаштувався працювати. Іноземець щасливий. Передусім тим, що у напарники йому потрапив Роман. Спільно два місяці тому встановили біля базару перший контейнер сортування сміття.  Його замовили у місцевого коваля. Тестова спроба виявилася вдалою. Двічі на місяць контейнер наповнюється порожніми пластиковими пляшками.

«Навіть не очікували, що люди почнуть викидати пляшки. Це радує. Двічі на місяць контейнер повний-повний. Ми пляшки переносимо у приміщення неподалік. Там його сортуємо», - пояснює Роман.

Волонтери заводять до сортувальної станції. Інеземець  закочує рукава, одягає рукавички.

«Ми взяли пластик, скло, метал, сюди. І ви бачите, коричневий пластик. Зелений. Синій», - показує на розділені по кольорам пляшки.

На станції пластмасової тари вже назбиралося кілька тисяч. Скоро сюди перевезуть спеціальну установку, яка буде стискати матеріал. Готові брикети будуть передавати на сміттєпереробний завод у Вінниці.  

Після екскурсії по станції, вирушаємо до школи №3. Тут волонтери зустрічаються з вчителями. Дейв бере екземпляр саморобного контейнеру, у який пропонує скидати вторинну сировину прямо по коридорам навчальних закладів.

«Купили чотири контейнери тут в Барі. Для пластику. Для шкіл.  Один контейнер для кожної школи. Ви можете їх ставити в коридорах, на вулиці. Так, як ви вважаєте  зручнішим. Заплановано, у Барі з’являться ще 15 контейнерів і у житлових масивах. Мер вже до нас звернувся і говорить. Давайте будемо спільно працювати. Ставимо ще контейнери. Головне, щоб ви, педагоги,  дали зрозуміти дітям, що екологія їх міста залежить і від них. Що ми всі маємо берегти довкілля. Це наше майбутнє», - пояснюють педагогам. За дві години волонтери йдуть у наступну школу з просвітницькою місією.

У перерві Дейн проводить екскурсію по Бару. Часто заходить подихати повітрям у тутешній парк, який у кількох метрах від офісу. Розповідає розуміти українців зміг лише за три місяці. Вже в Україні проходив тримісячні експрес-курси. Щоденно займається з репетитором. Багато спілкується з людьми. Вимагає, щоб з ним говорили лише українською.

Обідати йдемо до місцевого училища. Порція борщу, плову з котлетою обходиться у 20 гривень. Американець в Україні економить. За волонтерство йому зарплатню не платять. Лише знімають житло. Живе за рахунок речей, які перед виїздом з батьківщини спеціально розпродав. При всьому цьому, він зауважує, стати представником «Корпусу Миру» не так легко.

«Не легко стати волонтером. Це, не те, що сказати, я хочу стати волонтером. Приймають лише з вищою освітою, міцним здоров’ям, та після важких психологічних тестів. Мені це все вдалося, адже була мрія допомагати людям. А ще, дізнатися про нову культуру, нову мову, нову їжу. Познайомитися новими людьми», - розповідає.

Американець певний, дома б міг знайти роботу та жити. Закінчив Орегонський університет за спеціальністю - економіст. У студентські роки підпрацьовував барменом. Тепер жартує. Бармен переїхав жити до Бара.

«З бара до Бара, - сміється. -  В Америці я жив у великому будинку, який орендував з друзями. Моя найкраща подруга – мама Сара. Є ще молодші сестра Рубі та брат Джек. Відростив собі вуса, такі самі, як у батька Джона. Але сумую більше за всіх за кицькою Іві»

З близькими спілкується через «Скап». Але рідко. Різниця у часі між країнами  10 годин. У Барі за контрактом має залишитися півтора роки. У вільний час мандрує новою для нього країною. Окрім Вінниці вже відвідав Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Чернігів, Київ та Житомир.

Вінниця.info