Політика

Алексей Фурман: «Ложусь спать и просыпаюсь с чистой совестью, потому что я не заробитчанин в политике»

26 травня 2010, 13:47

Голова Вінницької міської організації ВО «Свобода» Олексій Фурман розповідає про свій шлях у ВО «Свобода»

 

- Друже Олексію, з якого часу ви вважаєте себе українським націоналістом?

- Націоналістом я був скільки себе пам’ятаю. Щоправда, відразу я цього не усвідомлював, бо тоді ще не знав, що насправді означає український націоналізм. Свідомо я став відстоювати цінності нації з 1989 року. Тоді я почав приймати участь в масових заходах, які організовувала прогресивна на той час політична сила «Народний Рух України за перебудову».  Ми, студенти Вінницького педагогічного інституту, доклали усіх зусиль аби до Верховної ради України в 1990 році від Вінниці пройшов демократичний кандидат Арсен Зінченко. Але нашою найважливішою метою було здобуття незалежності для України. Саме про неї мріяло та боролося багато поколінь нашого народу.

 

- Які заходи тоді відбувалися у Вінниці?

- Були мітинги. Добре пам’ятаю пікетування Вінницького обкому Компартії. Під час подібних акцій мене та інших студентів затримувала міліція. З часом було прикро дивитися, коли деякі офіцери вінницької міліції, які до 1991 року дерли та палили національні прапори, після проголошення Незалежності приймали присягу цілуючи ці знамена. Проте, мені приємно усвідомлювати, що в проголошені та розбудові незалежної України є також мій внесок. З теплом в серці згадую я до сьогодні навчання в педінституті. На той час саме на нашому історичному факультеті був осередок прогресивної боротьби за національне у Вінниці.

 

- Закінчилися ваші студентські роки. Що було далі?

- По закінченню вузу я заснував україно-німецьке ТзОВ «Козак». І дуже тішуся, що протягом 18 років нелегкої підприємницької діяльності моя фірма продовжує своє існування під тією ж українською назвою. Тоді було модно давати приватним підприємствам якісь екзотичні іноземні назви, але я зупинився на питомій нашій. Діяльність моєї фірми від самого початку була тісно пов’язана з розбудовою молодої незалежної держави. Я завжди стояв на засадах розвитку національної промисловості. Як тоді, так і тепер ми займаємося втіленням сучасних методів пакування на українських підприємствах. Колектив, який я зібрав складається з вірних синів України, які мали націоналістичні переконання. Деякі з моїх працівників навіть брали участь у відомих голодуваннях в Києві. Наразі на фірмі працює 80 чоловік. За весь час існування, з підприємства не пішло жодної людини. На мою думку, це про щось свідчить.

 

- Побутує думка, що підприємці, а особливо заможні,  та ще й політики, нечесні люди. Це дійсно так?

- Поєднувати підприємницьку та політичну діяльність справді  нелегко. Спосіб у який вести свої справи, вирішує кожен особисто. Я, наприклад, ніколи не йшов на компроміс зі своєю совістю. Через це не раз втрачав прибутки або можливість заробити. Я був одним із перших, хто офіційно зареєстрував приватне підприємство у Вінниці. Також від самого початку, хоча коштів тоді було обмаль, ми шукали нагоду щось зробити корисного для міста. Так, наприклад, ледь розпочавши свою справу я вже облаштував вісім трамвайних і тролейбусних зупинок. Ми покрили їх навісами та гарно заасфальтували територію. Не забувайте, що то був період недосконалості функціонування контролюючих органів, коли на одну торгову точку за день приходило понад 10 перевірок.

 

- Вінничани обирали Вас двічі до міської ради по тому самому мажоритарному округу. При цьому другий раз ви набрали суттєво більше голосів ніж перший. У чому причина такої підтримки виборців одного з центральних округів нашого міста?

- Я гадаю, що відповідь ви знаєте. Люди підтримали мене, бо бачили, що я ставлюся до депутатства дуже серйозно, навіть на шкоду власним інтересам. Не люблю хвалитися, але щоб ви краще зрозуміли наведу кілька прикладів. У своєму виборчому окрузі за власні кошти я обладнав більше 15 дитячих майданчиків, провів водогін на вул. Міліційну, облаштував понад 10 майданчиків для збору побутових відходів і так далі. Також щотижня протягом восьми років я вів особистий депутатський прийом виборців. Щоразу приходило не менше 10-15 людей зі своїми проблемами. Провадив активну діяльність і в самій міській раді. Саме я був ініціатором розробки положення про дольову участь підприємців, які будують кафе, магазини, бари на благоустрій прилеглих територій. Також я розробив положення про земельні аукціони у м. Вінниця…

 

- Чому у 2006 році ви відмовилися йти втретє в депутати Вінницької міської ради, але погодилися стати депутатом Вінницької районної ради?

- Тоді змінилася система виборів – депутатів стали обирати виключно за партійними списками. В міську раду я не пішов, бо ознайомившись із можливими складом депутатів не знайшов ту кількість людей з якими вважав за потрібне працювати. Тому я погодився піти в списку «Нашої України», але як позапартійний, у Вінницьку районну раду.

 

- Розкажіть, будь-ласка, стисло про свій шлях до ВО «Свобода».

- Свого часу мені дуже сподобалася позиція лідера партії «Собор» Анатолія Матвієнка. Він перший із відомих політиків відкрито виступив проти Кучми. Але нажаль бажаної  активності та послідовності в «Соборі» я не побачив. У 2008 році я почав приглядатися до БЮТу, оскільки ця політична сила позиціонувала себе, як проукраїнська та демократична, на відміну від Ющенка, який на той час вже далеко відійшов від принципів Майдану. Але моя принципова позиція виявилася незручною для місцевого осередку БЮТу, який пішов на недоречну співпрацю з нинішньою вінницькою міською владою.

 

- Коли ви вперше почули про ВО «Свобода»?

- Восени 2008 року. Мою увагу привернула послідовна позиція цієї партії та конструктивна діяльність її лідера Олега Тягнибока. У партії я побачив дисциплінованість та справжнє непідробне бажання збудувати українську державу на підставі національної, соціальної та історичної справедливості. Цим ВО «Свобода» суттєво відрізняється від інших партій в Україні, зокрема, й на Вінниччині.

 

- На останніх президентських виборах Ви були довіреною особою Олега Тягнибока по місту Вінниця. Відомо, що представники деяких грошовитих кандидатів серйозно покращили своє економічне становище: хтось купив квартиру в престижному районі нашого міста, інший приглядається до ласих земельних ділянок. Є й такий випадок, коли з одного вінницького діяча вибивали, в прямому значенні цього слова, шалену суму грошей виділених свого часу на виборчі перегони, але безвісті зниклу в їх процесі. Кажуть, що з цією метою приїжджали представники так званої служби безпеки тієї політичної сили. А що мали з тих виборів Ви?

-  Скажу відверто: на останніх президентських виборах, я не заробив жодної копійки. Навпаки, будучи людиною ідеологічно свідомою та послідовною, я вкладав чималі кошти в цю кампанію. Через  те, що я віддавав дуже багато часу виборам, не міг приділяти достатньо уваги справам фірми, що також не минуло безслідно. Я не заробітчанин в політиці. Тому лягаю спати та просинаюся з чистою совістю. Дехто з місцевих підприємців та політиків мене не розуміє, дивуються. Інші ж навпаки поважають за мою позицію та виявляють бажання стати в лави національної опозиції, яку сьогодні в Україні та на Вінниччині представляє лише одна політична сила – Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та її лідер Олег Тягнибок.

 

Спілкувався Андрій Човновий, спеціально для ВИННИЦА.info

Матеріали по темі