13 черв. 2022 16:41
203
Багатодітні родини переселенців саджають розсаду, ремонтують старі хати
У дворі бігають діти. На городі посаджена картопля та грядки. Олена переселенка з Миколаївської області встигає і за дітьми приглянути і на обійсті лад навести. Вона багатодітна мама п'ятьох дітей. Каже, від рідної домівки нічого не залишилося, а їх село повністю опустіло, і стало мертвим.
«В нас цілий тиждень були обстріли. Бігали до сусідів в погріб і сиділи там три дні. Через наше село пройшли 700 одиниць танків, і почався обстріл. Дітям було страшно. Син бачив як гради літали. Діти після цього на мирній території боялись звуків грому, чи гучного шуму. Я їм все пояснювала, заспокоювала. Вдома займалась квітами і господарством. З чоловіком цілих 11 років складали кошти на будинок, зробили ремонт, а зараз лише руїни залишися, немає куди повертатися. Волонтери допомогли виїхати із Миколаївської області. Спершу було дуже важко адаптуватись до нових умов життя. Три місяці я взагалі не могла отримати соціальних виплат. Допомагали люди, волонтери, староста села Колоденка. Не жаліюсь, головне, що тут тихо і спокійно», - розповідає Олена.
За кілька метрів від неї по сусідству оселилися теж переселенці із Миколаївської області, села Мурахівка. В одному будинку там проживає 9 чоловік.
«Коли ось прилетів снаряд до нас під хату, ми зібрали речі, які змогли швидко і втекли. В нас було господарство, город, птиця. Я працювали листоношою, займались господарством, продавали молоко та молочні продукти, так і проживали. А зараз дуже важко. Допомогу дають лише на одну адресу – хоча нас тут 9 чоловік. І дочка і четверо дітей. Ми зараз оформили допомогу на ВПО, чекаємо», - говорить Наталія.
Родина також не сидить склавши рук: город посадили, і планують з часом птицю завести, а ще мріють чим швидше повернутися додому.
Також знайшла прихисток на Вінниччині жителька Херсонщини із села Біла Криниця. Крізь сльози розповідає, що працювала на прийомі молока. Жінка прийшла до центру допомоги переселенцям і чекає на допомогу. Каже, виживати дуже важко.
«Я їздила приймала молоко. В нас в районі здавали молоко 200 осіб. Був свій був маслозавод. Фермери вирощували кавуни. Ми жилиза 100 кілометрів від Чорнобаївки. Не могла вийти із підвалу. Люди повідкривали просто сараї, повиходили корови, по селі бродили свині, собаки, корови… Жах що творилося. Ми виїжджали під кулями, під снарядами. В селі нікого не залишилося. Все кинули, навіть одягу літнього у нас немає. От що дали люди, те й маємо. Чекали більшої підтримки від держави, але поки лиш один єдиний раз отримали гуманітарну допомогу. Будемо якось виживати, шукати роботу. Все буде добре, все буде Україна і ми переможемо!», - оптимістично підсумовує жінка.
Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info