Суспільство

Чому в минулому вогнеборці носили довгі вуса, у Вінниці забороняли курити, а на Вежі був оглядовий майданчик – розповідь історика

24 квітня 2020, 15:00

Для кожного міста в давнину пожежа була дуже страхітливим явищем. Вінниця фактично двічі змінювала своє місце розташування через пожежі. Зрозуміло, що вони були викликані набігами з півдня, зі сходу. Палав перший вінницький замок Коріатовичів, також замок доби Острозьких… Перехід Вінниці на правий берег річки Південний Буг і заснування нового середмістя теж не зменшило кількості пожеж.

Директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен під час онлайн-лекції розповів, як фактор пожежної безпеки Вінниці впливав на місцеві вибори наприкінці 18-го століття, і чому «комин повністю мурований і виведений понад дах» був важливою умовою для кандидатів на посаду міського уряду. Коли виникла перша Вінницька пожежна команда і чому невід’ємним елементом ознаки вогнеборця, окрім блискучого металевого шолома, були пишні вуса. А ще – про використання Вежі як оглядового майданчика.

Чому пожежі приносили так багато біди для міста і кого вважали покровителем вогнеборців

За словами історика, до кінця 19-го століття Вінниця не була містом з великою кількістю цегляної чи кам’яної забудови.

«Наша найдавніша церква, Миколаївський храм на Старому місті, фактично, це третій храм на цьому місці, бо попередніх два були знищені пожежами. Монастир домініканців, нинішній кафедральний собор, теж є третьою спорудою, бо дві попередні, дерев’яні, були спалені.

Чи існувала якась офіційна служба, що протистояла «червоному півню»? Вочевидь, що ні. Зазвичай, це була добровільна громадська справа», - зазначає Олександр.

Містяни, за допомогою релігії та християнства, намагалися протиставити вогню якийсь захист небесних сил. Зазвичай, символом пожежної охорони є Святий Флоріан. Це ранньохристиянський святий, що помер у 304 році. З культом Флоріана пов’язують різноманітні чудеса.

У сучасних пожежників дуже шанована ікона Пресвятої Богородиці, що має назву Неопалима Купина. Поряд з немовлям Марія тримає драбину. Це драбина Святого Якова, що в християнстві означає єдність неба і землі.

Про муровані комети, участь у вборах і заборону курити в місті

Як виховували почуття колективної безпеки і колективної відповідальності за місто, розповідає документ «Ординація Вінниці 1790 року». В ньому йдеться, що голосувати на виборах мають право тільки ті громадяни, помешкання яких мають муровані комини, виведені понад дах:

«Оскільки осілість міщанина спирається, зазвичай, не лише на помешканнях і будинках, але й на інших міських маєтностях, ніхто не може стати радним лавником або ж кмінним, хто б не мав своєї власної осілості. Проте, заохочуючи до того, щоб у цьому місті для його прикраси і безпеки від вогню, у будинках і житлових дворах всі комини були повністю мурованими і виведені попід дах. Застерігаємо, щоб міщанин, бажаючий мати на підставі своєї осілості право голосувати на виборах…, конче повинен мати у своєму житлі комини повністю муровані і виведені понад дах до тої міри, що, аби в когось помітили, що в нього комин або впав…., то він не тільки не може бути допущений до участі в голосуванні, а й не може висувати свою кандидатуру на будь-який міський уряд».

У Вінниці існував інститут нічних сторожів, які мали б убезпечити від пожежі. Їх призначував магістрат. «Ці сторожі протягом всієї ночі повинні між собою перекрикуватися. Якщо десь з’явиться вогонь, то один повинен якнайшвидше збудити господаря запаленого будинку, а другий – підняти тривогу, б’ючи у дзвін».

Ординація 1790 року забороняла курити у Вінниці: «Ніхто, ні місцевий мешканець, ні подорожуючий не повинен наважуватися ходити по вулиці з вогнем без ліхтаря чи накриття. А тим паче - з люлькою». Якщо хтось помічав таке порушення, то мав повідомити міського голову. Порушника судили.

Розвиток пожежної справи у кінці 18-го століття

«Це момент приходу на наші землі Російської імперії. Однією з точок відліку пожежної охорони вважають червень 1814 року. В документах є згадка проте, що при поліцейському управлінні перебували «вогнегасні інструменти». 1851 рік, район тюремної площі, сучасна площі Героїв Чорнобиля. В районі теперішньої пожежної частини на вулиці Нансена існувало поліційне відділення, при якому був створений так званий пожежний сарай», - зазначає історик.

У 1853 році вводять уніфікований вид пожежника. Характерний пожежний шолом, який з’явився у Франції в середині 18-го століття. Що цікаво, цей шолом був прямо пов’язаний з культом Святого Флоріана.

У 1867 році у Вінниці було 14 рядових пожежників і два унтерофіцери.

Побут пожежників того часу був надзвичайно важким. Вони прокидалися о 5-ій, 6-ій рану. Робочий день пожежника тривав більше 15 годин. На службі чоловіки мали брезентову куртку, шолом.

Пишні вуса

Олександр Федоришен розповів одну з версій, чому на початку 20-го століття більшість пожежників мали пишні вуса. За його словами, пишні вуса і пишна борода для вогнеборця того часу були своєрідним фільтром, який дозволяв протягом декількох хвилин почувати себе більш-менш комфортно, наприклад, у палаючому будинку, де треба врятувати людину. Перед цим пожежнику потрібно було свої довгі вуса змочити у роті, закрутити і запхати собі глибоко у ніс.

«Наскільки це було ефективно, важко сказати, але в реаліях, коли не існувало протигазів. Вуса того часу – це було красиво, почесно і модно», - зазначає історик.

Чергові пожежники у частині не мали право знімати форму. Навіть лягали спати у чоботах. Адже у випадку виникнення загоряння кожна секунда могла бути вирішальною. Варто уточнити, що поняття «кожна секунда» вживалося не буквально, адже на початку 20-го століття нормою прибуття на місце події було 25 хвилин.

В 1877 році у середні Мурів продовжувала існувати пожежна частина. В ній служило 16 осіб, що мали 16 коней, 2 ручних насоси, 3 рукави, 12 діжок, 18 відер, 8 драбин, 10 багрів, 8 сокир. Зарплата вогнеборців того часу була невеликою. У начальника становила 180 карбованців в рік, у звичайних пожежних – 144 карбованці.

Створення першої Вінницької пожежної команди

На початку 20-го століття Міська Дума на чолі з Миколою Оводовим починає системну роботу по передачі поліцейської пожежної команди у повне розпорядження міста.

«Важлива подія в історії нашого міста. 21 квітня 1904 року Міністерство внутрішніх справ Російської імперії затверджує «Правила про влаштування Вінницької міської пожежної команди». Була прописана категорична заборона залучення на сторонні роботи пожежників. Вони мали займатися тільки своїми справами.

Вінниці дуже пощастило з новим очільником пожежної команди. Його звали Іван Омелянович Мельченко. У Вінницю він приїхав з Києва із 23-річним досвідом пожежогасіння, це був фаховий спеціаліст, мав чудово рекомендації», - констатує директор «Центру історії Вінниці».

У 1912 році починається будівництво нового пожежного депо – це теперішня частина №2 на вулиці Нансена. Туди переїздить пожежна команда, отримує новий цегляний будинок під залізним дахом, має окремі приміщення для обозу, стайні для коней, житлове приміщення для команди на першому поверсі і квартиру начальника. Мельниченко оновив увесь застарілий пожежний реманент. Команда, за згодою, також виконувала додаткові функції: відловлювала тварин, поливала та чистила міські вулиці, перевозила пошту.

«Була одна дуже приємна місія для вінницький пожежників – це оркестр пожежної команди. У Вінниці міська дума виділила кошти на створення оркестру та закупівлю духових інструментів. І команда чекала вихідних, коли можна одягнути начищені до блиску шоломи, випрасувану форму і грати вальси, марші для вдячної вінницької публіки у міському парку», - продовжує фахівець.

Про добровольців і заборону перевозити пожежників безкоштовно

На початку 20-го століття активно розвивається добровільне пожежництво.

У 1913 році був великий скандал з очільниками вінницького трамвайного депо. Воно навідріз відмовлялося безкоштовно доставляти пожежників до місць загоряння. Тому бували ситуації, коли добровільні пожежні команди прибували раніше від професійних пожежників.

Вінницькі пожежники мали свої номери телефонів. Номером 22 користувалася міська пожежна команда, а номером 97 – вільне пожежне товариство.

Вінницька Вежа

У 1912 році збудували один з головних символів нашого міста – водонапірну вежу. Нею користувалося пожежне депо. Раніше годинник розташовувався трохи вище. А над ним була будка – оглядовий майданчик. Вони допомагала швидко реагування на задимлення. За допомогою встановленого дзвону черговий сповіщав про ступінь важкості пожежі.

Спостережний пост на вінницькій Вежі був знятий лише у 1957 році. Міська рада визнала його недоцільним, враховуючи «систематичну відсутність бійців».

Великі пожежі на початку 20-го століття

В 1912 році у Вінниці вогнеборцями було ліквідовано 143 пожежі. Найбільше їх було в липні – 7 загорянь.

Пожежа 19 квітня 1913 року «коли над центром міста виник величезний стовп диму та вогняна заграва» Горів будинок Кремера на Магістратській, в районі теперішньої ТЕЦ. Це приміщення з великим складом різних меблів та аптекарським магазином. Воно було густо заселене навколо місцевими ремісниками, робітниками. Під час гасіння цієї пожежі сталася трагедія.

«Це, мабуть, перше свідчення про смерть вінницького вогнеборця під час гасіння пожежі. Стеля обвалилася від вогню і поховала під собою одного з пожежників», - пояснює Олександр.

Грішили з проблемами протипожежної безпеки перші вінницькі кінотеатри. Більшість їх знаходилася у неспеціалізованих приміщеннях. Але, як не дивно, спогади про пожежу є в першому пристосованому приміщенні – у теперішньому кінотеатрі «Родина»: «У ніч з 25 на 26 листопада 1911 року пролунало кілька вибухів діжок з пальним для електрогенератора. Ніхто не постраждав, пожежу швидко ліквідували».

В ніч з 23 на 24 травня 1918 року пожежа вирувала на суперфосфатній фабриці. Вогонь охопив дах пічного відділення над цехом з виробництва сірчаної кислоти і градирні. Власник заводу скаржився, що на пожежу приїхали тільки 2 людини на чолі з начальником. До того ж, під час пожежі на завод прибігла велика кількість злодіїв.

В радянський період у Вінниці розпочинає роботу пожежна комісія. У 1924 році справедливість відновилася – пожежникам дозволили їздити безкоштовно у вінницьких трамваях – але тільки у формі та з посвідченням.

В 1929 році у Вінниці з’являються перші пожежні автомобілі. Це був радянський автомобіль АМОФ-15.

У 1939 році у Вінниці офіційно з’являються перша і друга пожежні частини – на Замості та на Старому місті.

Перша висотна пожежа у місті Вінниці. На висоті 230 метрів палала радіотелевізійна щогла на вулиці Максимовича. Її загальна висота 354 метри. Там загорілися кабелі, ліфт не працював. Пожежники піднімалися по сходах вогнегасниками.

Читайте також: Як Вінниця боролася з епідемією чуми: знахар, що викопував померлих, перші лікарі та карантин.

Вінниця.info

Теги: історія Вінниці Центр історії Вінниці пожежники 
Матеріали по темі