Чому в появі ацетону в дитини найчастіше винні самі батьки? Розповідає сімейний лікар у Вінниці

Як не довести дитину до ацетономічного нападу: практичні поради та рекомендації від сімейного лікаря.

Ацетон у дитини – проблема, яка знайома чи не всім батькам. Та дуже часто появу ацетономічного нападу провокують якраз самі батьки, неправильно харчуючи дітей, або неправильно розподіляючи їхнє фізичне навантаження.

Чому рівень ацетону може різко підніматись у крові дитини? Як на це вплинути в домашніх умовах? Як діяти та що першочергово робити при ацетон омічному кризі? Як позбутись назавжди цієї проблеми?

Відповіді на ці запитання нам надав сімейний лікар лікувально-діагностичного центру «Меділюкс» Сергій Яцюк.

Чи часто вінничани звертаються із проблемою ацетону в дитини?

Досить часто. Зазвичай, таку проблему мають маленькі пацієнти у віці від 1 до 12 років, а у пубертатному періоді ацетон більше не проявляється. Немає інших груп ризику, окрім як вікової. Однак якщо батьки хоча б раз відчули від своєї дитини специфічний запах, є ризик, що ацетономічний напад повториться в майбутньому. А отже, треба брати ситуацію на контроль, аби не запустити її до небезпечного стану.

Якщо брати у відсотковому співвідношенні, то це десь 4-6% звернень від загальної кількості.

Дуже часто батьки, чия дитина мала раніше неприємність з підвищеним вмістом кетонових тіл (ацетону) в крові, буквально на все життя запам’ятовують рекомендації лікарів. Тому намагаються більше не допустити такої ситуації.

Чи вірно буде назвати ацетон хворобою? Звідки він береться у дітей?

Ні, це не хвороба. Взагалі-то це нормальний фізіологічний процес обміну речовин в дитини, однак інколи він порушується.

Глюкоза являється основним джерелом енергії дитячого організму. А на фоні певного періоду голодування чи неправильного харчування, надто активних ігор, коли втрачається багато енергії, при сильному стресі, або, інколи, на фоні застудного захворювання, організм може почати використовувати прихований запас енергії – так званий глікоген. Якщо брати дорослий організм то у ньому запасу глікогену вистачить на 1-2 доби, в дитячому ж, він у дуже незначній кількості, його вистачає лише на 1-2 години.

Коли глюкози недостатньо, або вона не може проникнути всередину клітини, організм починає використовувати жири. В результаті в кров надходять продукти їх розпаду, зокрема ацетон. Виводиться з організму ацетон нирками та легенями, через що при диханні й з'являється запах ацетону.

Якщо в цей момент нічого не вдіяти, підвищений ацетон призведе до інтоксикації організму. Звідси й блювання, підвищена температура та погане загальне самопочуття.

Найчастіше причиною появи ацетону в дітей є їхні батьки, які неправильно їх харчують, або неправильно розподіляють фізичне навантаження – забагато спортивних секцій, активних ігор і тд. В деяких країнах Європи за ацетон у дитини можуть навіть притягувати до відповідальності батьків за неналежний догляд дитини.

Звичайно, ацетон може з’явитись унаслідок інших захворювань, як от цукровий діабет, але це рідкість.

Як не пропустити перші дзвіночки ацетону? На що необхідно звертати увагу?

Це може бути слабкість, пригнічений стан, в’ялість. Дитина відмовлятиметься від їжі та пиття, повністю чи частково втратить апетит. Постійно хотітиме спати. Може боліти голова та животик навколо пупка, може з’явитись діарея. Шкіра буде блідою, а на язику з’явиться наліт. Інколи діток судомить. Далі слідуватиме запах ацетону із роту дитини та при сечовипусканні. Як тільки батьки відчують цей запах, треба приймати відповідні міри, аби не допустити інтоксикації організму.

Часто для домашньої діагностики батьки використовують спеціальні тест-смужки, які можуть показати наявність в організмі ацетону та його приблизний рівень. Вони легкі у користуванні: достатньо лише опустити тест в ємність із сечовиною. Поява фіолетового забарвлення тест-смужки свідчить про наявність ацетонемії.

Але, думаю не зайвим буде ще раз наголосити: якщо від дитини чути запах ацетону, - він 100% у підвищеній кількості, а значить час діяти.

Як діагностує ацетономічний синдром сімейний лікар? Які методи діагностики при цьому застосовуються?

По при те, що батьки можуть самостійно визначити ацетономічний напад у дитини, варто все рівно звернутись для підтвердження чи спростування своїх здогадів до лікаря. Аби часом не пропустити якоїсь іншої патології, зі схожими симптомами. До того ж поява ацетону може свідчити про проблеми із підшлунковою залозою, або про порушення роботи печінки та нирок. Нерідко ацетономічний синдром провокується унаслідок такого небезпечного захворювання як цукровий діабет.

Спочатку сімейний лікар збере скарги, детально випитає анамнез захворювання та життя. А потім перейде до огляду.

При пальпації животика дитини будуть проявлятись скарги на так звану розлиту болючість. Тобто дитину болітиме скрізь. Об’єктивне обстеження, як правило, виявляє зневоднення різних ступенів. Періодичне блювання вказуватиме вже на ацетономічний криз. При цьому вже підвищиться температура тіла до 37-39 °С.

Щоб виявити тип ацетономічного нападу лікар може призначити лабораторні обстеження, такі як біохімічний аналіз крові та загальний аналіз сечі. Ехокардіоскопія (УЗД серця) теж може призначатись, аби оцінити показники центральної гемодинаміки.

Якщо у дитини трапився ацетономічний напад як мають діяти батьки? Що одразу вони мають зробити, аби полегшити стан дитини?

Якщо дитина блює, у неї піднялась температура, є біль у животику, діарея, - треба негайно викликати швидку. Лікарі «напоять» організм дитини глюкозою за допомогою крапельниці. А далі, як тільки зніметься напад блювання, дитині дадуть спазмалітики та інші необхідні препарати для покращення стану.

Ситуація ускладнюється тим, що як тільки в крові піднімається рівень кетонів, вони починають активно діяти на блювотний центр в головному мозку і при спробі дати дитині щось попити, миттєво виникне реакція у вигляді блювання. Тому інколи крапельниця із глюкозою – чи не єдиний спосіб швидко допомогти.

Якщо дитина має симптоми ацетону, але ще не блює, батькам варто відпоювати малюка розчином глюкози, який можна придбати в аптеці: до 3-річного віку – 1 чайну ложку глюкози кожні 5-10 хв, старшим дітям – 1 столова ложка глюкози кожні 10 хв. Давати якомога більше солодких напоїв – чай, компот, воду з медом чи цукром. Через годину-дві можна запропонувати родзинки, курагу, чорнослив, свіжий виноград, персики; можна варення. А потім – каші та інші продукти з високим вмістом вуглеводів.

Ацетономічний синдром не являється смертельно небезпечним. Але неможливість приймати воду чи інше пиття через постійне блювання може призвести до зневоднення, а це пряма загроза не тільки здоров’ю, а й життю.

Тому дуже рекомендую усім батькам тримати у своїй домашній аптечці розчин глюкози.

Яка норма ацетону в сечі дитини? Як її контролювати/підтримувати?

Норма ацетону в сечі – до 0,5-1 ммоль/л. Якщо показники трохи вищі – вони виводяться через нирки і відповідно з’являються у сечі. І от як тільки вони з’явились у сечі – це вже не нормально, а отже треба негайно відреагувати, щоб ситуація не ускладнилась.

А стосовно контролю, то тут треба змінювати звички: вводити режим харчування – сніданок, обід, вечеря і два перекуси. Обов’язково - правильний режим сну. Варто дозувати спортивні чи будь-які інші фізичні навантаження. Збільшити кількість активних прогулянок на свіжому повітрі.

Рекомендована спеціальна дієта: діти мають вживати значну кількість рідини із превалюванням лужних напоїв (негазована слабомінеральна лужна вода, лимонні напої, зелений чай, неконцентрований компот із сухофруктів). З раціону варто виключити концентровані м’ясні, кісткові, рибні та грибні бульйони, м’ясо молодих тварин і птиці, жирні сорти м’яса, субпродукти, сметану та ряжанку, помідори, баклажани, кольорову капусту у вареному вигляді, бобові, шоколад, апельсини, напої, що містять кофеїн, холодні та газовані напої, а також модифіковані продукти (сублімовані та трансгенні).

Натомість в раціоні мають переважати гречана, геркулесова, манна каші, зварені на воді, овочевий (круп’яний) суп, картопляне пюре, печені яблука, галетне печиво, молоко та молочні продукти.

Чи можна позбутись цієї проблеми раз і назавжди?

Це запитання має схожу відповідь як у попередньому, адже єдиний можливий спосіб не довести до ацетономічного нападу – слідкувати за способом життя та харчування дитини. Слідкувати аби вона не піддавалась стресам та емоційним навантаженням. Якщо є надмірна нервова збудливість, то варто, за порадою лікаря, певний період вживати рослинні заспокійливі засоби.

Діти з ацетонемічним синдромом мають вести спосіб життя із тривалим перебуванням на свіжому повітрі, з достатньо тривалим сном (не менше 8 год). Дуже корисні водні процедури - плавання, обливання, душ, а також фізичні навантаження без перевтомлення.

Дієта має включати переважно молочно-рослинні продукти, каші, нежирне м’ясо. Слід різко обмежити в раціоні жири та білки. Рекомендовано виключити копченості, мариновані продукти, жирні сорти м’яса, цитрусові, помідори, банани, кольорову капусту, щавель.

Рекомендоване санаторно-курортне лікування на бальнеологічних курортах. Після досягнення дитиною віку 11–12 років ацетонемічні кризи зазвичай припиняються.

Якщо Ви ще не визначились із сімейним лікарем, або Ви плануєте, через певні обставини, підписати декларацію з іншим,зверніться в ЛДЦ «Меділюкс». Є ще «вільні місця» у трьох сімейних лікарів: Сергія Яцюка, Анни Новохатченко, Наталії Кислухи. Більше деталей за телефоном: 0800 33 01 30 (безкоштовно з мобільного).

Сімейні лікарі у приватній клініці надають ті ж самі безкоштовні послуги, що й сімейні лікарі державних поліклінік!