До музею, який розміщується в 300-річній будівлі тюрми, вінничани приносять артефакти, знайдені в сільських хатах. Фото

В смт. Літин Вінницької області прямо біля дороги М-12 є краєзнавчий музей імені Устима Кармелюка. Унікальний заклад культури не лише місцем розташування – знаходиться в будівлі в’язниці, яка є пам’яткою XVIII — ХІХ століть, а й наповненням. Цікаво, що багато унікальних речей в експозиції – знахідки місцевих жителів в старих хатах. Серед знахідок – унікальний гобелен кінця ХІХ століття, зроблений в Франції із зображенням Парижу. Його знайшли на горищі старої хати та використовували, щоб закрити комин від дощу… Гобелен хочуть віддати на реставрацію. Збирають на це кошти. Серед експозицій музею є чавунна плита з подякою Імператору за звільнення від кріпацтва. Її знайшли та принесли до музею навесні минулого року.

«Селяни дякують імператору Олександру ІІ за те що їх звільнив від кріпосного права 19 лютого 1861 року». Історія плити досить цікава. Нам зателефонували з пункту прийому металобрухту і кажуть: Віра Оксентіївна, така-то плита є. Я кажу: лишіть, скажіть скільки буде коштувати візьмемо. Але нам її викупили знайомі благодійники. Потім ми поцікавились, де ж була ця плита до металобрухту. Виявилось, що нею облаштували черін печі в хаті», - розповідає директорка музею.

Також в залі представлені предмети побуту Поділля 19 століття. Серед глиняного посуду, ткацьких верстатів і реманенту є і унікальний календар, в якому виставляється дата. Його теж знайшли в старій хаті.

Під час екскурсії, музейники розкажуть і про повстанський рух на Поділлі у 1813 – 1835 років під приводом Устима Кармелюка та про його особистість. В музеї, до речі, збереглись грати, якими були заґратовані вікна камери, де був ув’язнений Кармелюк.

«Кармелюк був селянином-кріпаком, який вільно володів чотирма мовами – українська, російська, польська і німецька. Йому вдавалось тікати багато разів, бо він вдягався і видавав себе за багату знатну людину. Він був двічі одружений. Перша дружина подарувала йому двох діток – сина та доньку. Жінка померла через три роки. Через певний час він одружився на Марії Щербі і вона подарувала йому трьох хлопців – Остапа, Івана і Тараса. Син від першої дружини пішов у загони батька і був закатований у літинській тюрмі та похований на тюремному цвинтарі», - розповідає керівниця музею Ткач Віра Оксентіївна.

Одна з експозицій музею присвячена сучасній війні. Під склом виставлені фото та військовий квиток жителя Літинського району, який воював у Другій світовій війні та його онука – Захисника незалежної України, який воює на Донбасі.

Вiнниця.info