Доброволець «Гуцул» із тероборони Вінниччини розповів як «насипали» вагнерівцям під Бахмутом та Соледаром

Доброволець Володимир з позивним «Гуцул», мінометник з 173-го батальйону, 120 бригади Сил територіальної оборони. Свою роботу він робить в дощ, в сніг, по коліна в болоті, під постійними обстрілами. Часто без відпочинку, по дві-три зміни. Адже зрозуміє, що якщо не зупинити окупантів, то на спокійне життя в Україні годі й сподіватись.

Про це повідомляє 120 бригада територіальної оборони ЗСУ.

«Я був у піхоті. А потім сказали: «не хочеш повчитися на топ геодезиста?». Я не розумів, що це, але поїхав, на навчання. Так і потрапив в мінометну. Через два тижні виїхали «на передок», було багато помилок. Ми не знали як воювати. Потрапили в 93 бригаду і нас хлопці навчили. Працювали на відміно. Тиждень ми на самому передку, а потім на 2-3 дні приїжджаємо, щоб привести себе в порядок. Добре, коли є автомобіль. Бувало пішки носили ящик мін, 20 кілограм кожна. Ти його несеш кілометр і два, а по тобі працюють. Один автомобіль у нас розбили, другий зламався, а потім комбат дав свою машину. І так ми на машинах робили роботу. Без вихідних», - розповідає «Гуцул».

Військовий каже, обирали якісні позиції, куди не могли дістати ворожі снаряди. Насипали окупантам добряче, подекуди міномет не витримував.

«Одну позицію, навіть назвали «Гуцул» моїм позивним. Два місяці простояли і туди чітко не могли потрапити. Ми часто міняли місця, до тих, пір поки не було команди відсовуватись. Працювали у Бахмуті, Соледарі. Безпосередньо в самому Соледарі, ми стояли 8 днів. Там вже нічого немає. Ми жили в підвалі. Коли виходили «понасипали» ворогам так, що витримав міномет. В нас біля "Гуцула" поставили міномет 60-ку «Одеса». Він тоді на путінське день народження 160 мін викинув. Вивели його з ладу. Це дуже чудовий міномет і він точний. Є звісно нюанси, бо коли пішов дощ його потрібно висушити. Тобі треба працювати. Техніку били. В основному піхоту. Стараємось!

Я знаю, чого я туди пішов, я йшов воювати. Мій брат «Кіборг» він повернувся із АТО з пораненням. Тепер мій час захищати країну. Я роблю свою роботу в дощ, в сніг, по коліна в болоті, під постійними обстрілами. Тому що ми маємо цю роботу зробити до кінця, до перемоги! Бо тільки тоді ми зможемо жити нормально», - говорить військовий.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info