Події

Двоє десантників з Вінниччини загинули у тиждень «миру» на Донбасі

2 липня 2014, 13:44

Під обстріл терористів потрапив 40-річний мешканець села Чемериси-Барські (Барський район, Вінницька область) Леонід Ординський. Це сталось біля села Семенівки на Донеччині.

Чоловік отримав множинні осколочні поранення кінцівок та вибухову травму. Помер на місці. Тоді із ним загинуло троє солдатів із Житомира та один із Чернівців. Ще один нині у важкому стані.

У селі Леонід Ординський проживав із жінкою, 16-річним сином Сашком та батьками. Дружина Людмила працює продавцем у магазині. Батько все життя працював шофером, нині інвалід першої групи, мама — на швейній фабриці. Нещодавно вона перенесла онкооперацію. Леонід працював електриком. Колись служив у армії. Там він отримав травму, внаслідок чого мав проблеми із слухом та зором. Кажуть, що у Леоніда була рідкісна спеціальність, пов'язана з ракетним озброєнням. Із Барського та Мурованокуриловецького районів Леонід був єдиний фахівець. Троюрідна сестра Олена згадує, що брата у сільській раді навмисно внесли у списки тих, кого мають мобілізувати.

Коли його дружина прийшла до сільської ради з питанням, навіщо забрали хворого чоловіка то їй коротко відповіли: «Треба». Хоча розглядали заяву, щоб звільнити брата зі служби, але не встигли - розповіла жінка.

Спочатку Леонід був у Житомирі із місцевими десантниками, потім поїхав у зону АТО, де був командиром мінометників.

- Родина добра та порядна. Я колись викладав у школі у Леоніда. Про смерть дізнався від голови райради. Разом із ним, головою Барської РДА та воєнкомом поїхали провідати родину й повідомили про трагічну подію. Намагаємось допомогти із коштами на поховання та поминальний обід, — розповів сільський голова Василь Франчук

Тіло Леоніда літаком із Харкова доправили до Житомира. Поховають героя 2 липня у Бару на католицькому кладовищі.

26 червня у страшному бою на блокпосту під самим Слов'янськом під гусеницями танків та кулями терористів загинуло троє десантників із Житомира. І вже незабаром страшна звістка про загибель земляка сколихнула Калинівський район. Калинівчанина Андрія Когана вбили на блокпосту.

30-річний Андрій Коган родом звідти. Його батько Ігор Коган — кадровий військовий, ко лишній головний інженер місцевої військової частини-арсеналу, відставний підполковник.

Свого часу батько пройшов крізь пекло вибухів Новобогданівки. І ось захищав Батьківщину вже його син.

- Я знав Андрія з дитинства. Спокійний, простий хлопець. Так само, як і батько. Мати Андрія Олена довго служила у нашій частині у відділі кадрів. Але водночас він був дуже рішучим та цілеспрямо­ваним. З дитинства хотів бути військовим. Хотів у повітряно-десантні війська. Задля цього ще підлітком гартував своє тіло та дух. Сам пішов на строкову службу у Житомирську аеромобільну бригаду, а ще стажувався у нас. Після строкової служби у Житомирі лишився на контрактну, здійснивши свою мрію, — з сумом згадує друг родини загиблого, колишній командир «арсеналу» полковник Олег Омельянчик. — Він був вправним кулеметником, справжнім фахівцем військової справи, гідним бойовим побратимом для своїх друзів. Жив із дружиною та трьома дітьми у селі за півгодини їзди від Житомира. І, звісно, із початком російської інтервенції в Україну не міг лишитись осторонь. Охороняв південні кордони України на Миколаївщині. Далі був Слов'янськ. 26 квітня ми усі разом щасливо відсвяткували його 30-й день народження. Хоча, чесно кажучи, ми просили його бути обережним... А вже 26 червня він загинув. Загинув як справжній герой під час так званого «перемир'я». Страшно, що першими гинуть найкращі... Але герої не вмирають! Я дуже вдячний батькам Андрія, що вони виховали такого сина!

Біда сколихнула й село Велика Піч неподалік Житомира, яке вже стало рідним для Андрія. *- - Він одружився із жінкою з нашого села у квітні 2012 року. Відтоді постійно жив у нас. Із дружиною Вірою виховували півторарічного хлопчика Женю та ще двох старших синів. Дуже гарний, позитивний, чуйний чоловік. Ми добре знаємо їхню родину. А вже перед його від’їздом до Слов'янська із дружиною вони відвідували нашу районну святиню — Тригірський монастир. Планували із дружиною повінчатись після закінчення війни, аби священик благословив. Але не судилось, — розповіли нам у сільській раді села Великої Печі Житомирського району. — Того фатального дня його дружина першою передчула біду. А коли дізналась про страшний бій на блокпосту, то телефонувала чоловікові, іншим його товаришам по службі — нині у армії на Сході України служать 13 чоловіків із нашої громади. Телефонувала і їхнім дружинам-солдаткам. Але марно... Рідне серце вже передчувало біду.

27 червня ми усі дізнались страшну правду. У нашому сільському будинку культури теж відбудеться прощання із нашим героєм. Наша громада обов'язково вшанує пам'ять героя. І нині наше не менш важливе завдання — підтримати його рідних і близьких. Ми усі постійно поруч із ними. Дуже переживаємо й за наших там.

Олег Омельянчик каже, що загиблого героя ховатимуть сьогодні, 2 липня, у Житомирі на Алеї слави.

Редакція «33-го каналу» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Андрія Когана та Леоніда Ординського. Детальніше читайте у подальших випусках «33-го каналу».

Віра Малафей, Анатолій Мельник, 33-й канал

Матеріали по темі