Екс-радник Путіна у Вінниці пригадав «імперські» плани Росії та презентував «Один трильйон доларів для України»

У Вінниці, 24 листопада, Український інститут майбутнього (UIF) презентував програму «Один трильйон доларів для України» за участі її керівника, економічного експерта Андрія Ілларіонова. У «Франції» на презентацію зібрались бізнесмени і місцеві політики. Андрій Ілларіонов - відомий економіст. Зараз він старший науковий співробітник Інституту Катона, а в 2000 – 2005 роках був радником Путіна та представником президента Росії по зв'язках із лідерами «Великої сімки».

Презентацію Ілларіонов розпочав з досягнень України за 30 років Незалежності.

«Не дивлячись на те, що часто чуємо критичні висловлювання про те, що не було зроблено за останні 30 років, частина цих зауважень виправдана, але ми повинні бачити реальні результати і реальні досягнення зробленого. Серед них найголовніше – досягнення Незалежності. За Незалежність України проголосували всі регіони України, включаючи Крим. Це означає, що незалежність легітимна», - наголосив Андрій Ілларіонов.

Важливими досягненнями також є будівництво української державності, демократія і протистояння планам агресора.

«Незалежність, яку отримали в 1991 році була «де-юре», але «де-факто», тобто, свідомість людей, які жили понад 70 років в СРСР, була іншою. Тому проукраїнські партії та лідери спочатку не мали великого відсотку підтримки виборців.

Досягнення в будівництві української державності. Найважливіший показник держави – дотримання права. Найкращий показник державності і правового характеру того що відбувається на території це індекс верховенства права. Цей показник змінюється від 0 до 100. В Україні він не на досить високому рівні. Але варто звернути увагу, що дві сусідні країни, які мають багато спільного в історії та культурі мають набагато нижчі показники. Це означає, що всупереч всій критиці, українцям вдалось зробити те, що не змогли «сусідки».

Україні вдалось створити та утримувати протягом 30 років не авторитарний політичний режим. Ті хто живуть в Україні, сприймають це як належне, а в Білорусі і Росії знають, наскільки цінні політична і громадянська свобода. Це особливе досягнення і цінність для вас і для народу сусідніх республік, які дивляться на вас із заздрістю.

Взаємовідносини з агресором. Зверніть увагу, як змінювались плани. 2003 рік – він пред’явив претензії на косу Тузла в Керченській протоці. Були спроби анексії Тузли. В 2008 році на саміті НАТО в Бухаресті, президент Російської Федерації, зустрічаючись з президентом США заявив претензії на половину території України, говорячи про те, що з його точки зору половина території країни належить Росії. Це було 4 квітня 2008 року. Через 4 роки, в кінці січня 2012 року, вийшла стаття, в якій його претензії (президента РФ – ред.) збільшились до «історичної Росії». Це концепція розроблена російськими «неоімперцями» в 2000-х роках. За нею західні кордони Росії мали проходити по кордонах Російської імперії на кінець 18 століття. Це означає кордон по Збручу і Дністру. В статтях 2021 року «про єдиний народ», чітко прописано претензії на всю територію України. Не дивлячись на ці плани ми бачимо, що вдалось реалізувати. Тобто, найвищий результат – здатність країни захистити саму себе. Так, не вдалось втримати територіальну цілісність, але стратегічні плани агресора провалились», - говорить Ілларіонов.

За його словами, це великі результати, які всупереч всьому були досягнути за останні 30 років. Але є і невдачі. Найбільша невдача – економічний ріст України.

«Економічний ріст – це ключ до успіху країни. Потрібні фінансові ресурси, які можуть бути отримані тільки за рахунок національного економічного розвитку. В борг деякий час можна прожити, але стратегічно неможливо. Економічний ріст це підприємницька діяльність мільйонів людей. На яку впливає зовнішнє середовище, внутрішні громадські інститути і державна політика. З цих трьох сфер з’являються три основні фундаменти довгострокового економічного росту - зовнішня безпека, внутрішнє верховенство права і державна політика», - говорить економічний експерт.

За словами Ілларіонова, корінь всіх проблем України в тому, що фіскальна політика завжди була безвідповідальна. Під час спілкування з вінничанами і відповідаючи на питання: чи можна досягти зростання ВВП, якщо продовжиться війна, він зазначив:

«Безвідповідальна економічна політика Яресько і Гонтарєвої, їх вклад в знищення української економіки, перевищує вклад пана Путіна в знищення української економіки. Це якщо порівняти хто, що зробив. Одна знищила банківську систему та ізолювала Україну від контактів із зовнішнім світом. Інша - влаштувала дефолт на пустому місці і відрізала Україну від фінансування кредиторами».

«Один трильйон доларів для України»- національна стратегія до 2040 року включає:

• Щодо безпеки – членство в НАТО.
• Щодо Індексу рівня корупції – 6.
• Щодо Індексу верховенства права – 65.
• Перехід до бюджетного профіциту з 2025 року.

«Це показники, які сьогодні має Грузія, яка 15 років тому вважалась «провальною», де бандити хазяйнували на вулицях. Вони зробили це за 10 років президенства Саакашвілі і зараз утримують. Чому Україна не може так зробити. Перепон немає. Для цього потрібно зробити довгострокову стратегію, і робити все послідовно», - відмітив Ілларіонов.

Біографічна довідка.

Андрій Ілларіонов народився 16 вересня 1961 р. у місті Ленінград.

• 1983 — закінчив економічний факультет Ленінградського державного університету.
• 1983 – 1990 — аспірант, асистент і викладач Ленінградського державного університету.
• 1990—1992 — старший науковий співробітник і зав. сектором лабораторії регіональних економічних проблем Ленінградського фінансово-економічного інституту. Стажування у Бірмінгемському університеті (Велика Британія).
• 1993—1994 — керівник групи аналізу та планування при голові уряду Росії Вікторові Чорномирдіну. Подав у відставку через незгоду з політикою влади, зокрема грошовою реформою (звільнений із формулюванням «за порушення трудової дисципліни»).
• 1994 - по сьогодні - директор Інституту економічного аналізу, який передбачив фінансову кризу в Росії 1998 р.
• 2000 — запрошений В. Путіним на посаду радника президента Росії з економіки.
• 2000—2005 — представник президента Росії по зв'язках із лідерами «Великої сімки».
• Грудень 2005 — подав у відставку з поста радника президента Росії В. Путіна у зв'язку з незгодою з антиринковими (політичними) діями стосовно ціни на російський газ і через незгоду взяти участь у «газовій війні» проти України.
• У 2006—2021 роках — старший науковий співробітник Центру глобальної свободи та процвітання Інституту Катона (Вашингтон, США). З того часу більше живе в США, ніж в інших країнах. За контрактом із Інститутом Катона, він має не менше 9 місяців на рік жити у Вашингтоні.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info