Ферми майбутнього на Вінниччині: роботи-дояри та енергія з гною на безвідходному сільгосппідприємстві

Ментально ми звикли до того, що сільськогосподарське господарство - це важка робота, де легко забруднити руки. Особливо, коли це стосується тваринництва. А запах то який.... одразу спливає в уяві тому, хто хоч раз бував біля хліва зі свинями, чи коровами. Тепер - це минуле. Не абсолютно. Але деякі підприємства вже стали на шлях до надсучасних технологій. Не виняток і Вінниччина. До Дня фермера, який в Україні відзначають 19 червня, Вінниця.info підготувала невелику підбірку тих господарств, які стали на шлях інновацій.

У селі Каташин Чечельницького району від початку червня розпочав роботу унікальний для країн колишнього СНД комплекс. Корів тут доять роботи зі штучним інтелектом. Місцеве підприємство закупило новітнє для України обладнання. Щоб худоба швидше звикла до нових технологій, їй роблять навіть масаж. Тварин також привчають до вільного і самостійного графіка доїння. Його сама собі обирає корова.

Це повністю роботизована ферма. Крім звичних для багатьох підприємств автоматичного доїння під класичну музику, молоко добувають розумні роботи-дояри. Завдяки видошукачам із закладеною програмою, вони розпізнають місця для миття коров'ячого вим’я й надалі самого процесу доїння.

«Комп'ютерна програма знає все про ту, чи іншу корову. У тварин на вусі прикріплений чіп з повною інформацією про те, скільки та, або інша корова, дає молока, скільки разів за день повинна доїться. На екран комп'ютера виносять дані. Заходжу в програму і бачу, які корови подоїлися, скільки надоїли. От ця корова два й дев'ять. І вже відключилася. Вона вже не доїться», - демонструє роботу Михайло Федчишен, співвласник компанії.

Нову для України апаратуру закупили в Швеції. Догляд за коровами вивчали в Німеччині. Тому, цей корівник більше схожий на курорт для 144 українських корів. На доїння вони до робота приходять самі. За бажанням приймають масажі. А в спекотну погоду температуру в приміщенні для них контролюють потужні вентилятори.

«Наше завдання - отримати з ферми саме якісне молоко. Переробити його на полицю магазину і поставити якісний, смачний й корисний продукт», - зауважує ще один співвласник підприємства Павло Каленич.

Унікальність підприємства ще до пандемії зацікавила проїжджих до області французів. Ті напросилися на екскурсію.

«Це туристи були. У них враження про українське село, що це тут повний повний хаос і на ньому поставили хрест. Тому, ми тут показали, що не все аж так погано в Україні», - продовжує він.

Павло Євгенович на цю ферму потрапив 40 років тому молодим фахівцем. З початку «нульових» ризикнув відродити зруйноване на той час господарство. Сьогодні ферма дає роботу двом десяткам місцевих жителів. 20-річна Тетяна після закінчення навчання на бухгалтера три місяці шукала роботу. Навіть подумувала їхати на заробітки за кордон.

«Шукала довго роботу. І тут запропонували працювати у компанії. Мені дуже тут подобається. найголовніше, що в селі. Прямо біля дому», - каже Тетяна Шкільнюк.

У 60 метрах від корівника знаходиться сучасний молокопереробний комплекс. Чи не більше ніж через годину після надою, з молока вже готують йогурти, сметану, сири домашньої якості. Найголовніше те, що при процесі не використовується людський фактор, що особливо актуально в часи карантину.

А про те, що на відходах життєдайності тварин можна не тільки економити, я й заробляти, наголошує керівник ферми у селі Сутиски Тиврівського району.

«За цим майбутнє. І от чому...», - починає розповідь Вадим Кричковський. До слова, своїх з 36 років він чотирнадцять захищав український кордон. І дослужився до майора. Останніх три з половиною налагодив сільськогосподарське виробництво. Помітив, що можна економити на гної. Їм опалюють сусідню свиноферму на 12 тисяч голів і екологічно удобрює поля. На них вирощує органічні: моркву, картоплю, буряк, цибулю і капусту. Вінницькі овочі готові купувати в Арабських Еміратах, Англії. Уже оцінили в Україні та Європі.

«Ми вирощуємо від 5 до 8 тисяч тон продукції в рік», - підраховує поки заходимо до виробничого цеху по перероблюванню та зберіганню овочів. В одному з приміщень працює овочемийка-тестер. Вона середнього розміру. Але її головна родзинка у тому, що була зібрана самостійно. Прямо на підприємстві. Лише на міні-екземплярі заощадили не менш півмільйона гривень.

«Нам приємно від того, що ми не купляємо дороге обладнання за долари, а зроби його самі», - уточнює 59-річний Павло Шеремета, працівник підприємства. Він місцевий житель. Тому, що в рідних Сутиски відкрили ферму, дуже радий. 35-років пропрацював далекобійником.

«35-років я спав у кабіні, а тепер нарешті вдома. Крім того, що працюю у рідному селі, я вчасно обідаю та вечеряю. Коли працював далекобійником, такого не було», - зауважує Павло Павлович.

Роботи на фермі вистачає не одному десятку місцевих жителів. Буквально через дорогу свиноферма, яка за рік вирощує до 12 тисяч голів.

У кабінеті керівник Вадим показує на моніторі свиней у хлівах. У зв'язку з карантином до середини не пускають.

«Але будьте певні, 24/7 за всіма триває спостереження операторів. За тим, що відбувається в усьому свинокомплексі», - каже Кричковський.

Свині на фермі живуть в стерильних умовах. Їжу і воду їм постачають автоматично. А з відходів життєдіяльності виробляють біогаз. Ось на цьому реакторі, який знову ж таки спроєктувати, зібрали і встановили місцеві працівники ферми. Заощадивши на цьому в загальній сумі близько мільйона євро.

«Коли я прийшов сюди працювати, тут перші дні, були так сказати, зарослі, розвалини. Зараз люди при роботі. На місці. Краса!», - пригадує Сергій Шеремета, оператор підприємства, також місцевий.

Отриманою енергією обслуговують величезне підприємство. Обігріваючи приміщень зі свинями, сушарку із зерном. Гній тут називають живими грошима. Замість його утилізації, за яку потрібно заплатити, ця ферма економить ще й на виробленні високоякісного органічного добрива Дігестат.

«Насправді, зелена енергетика вже протурила шлях у сучасне життя українських компаній. Якомога більше фермерів намагаються застосовувати у виробничому процесі сонячні батареї та вітряки. Але саме біогаз, на мою думку, майбутнє зеленої енергетики і сільської місцевості. На відміну від інших енергоносіїв, біогазові технології залишають аграріїв далеко за обрієм зайвих турбот», - пояснює Кричковський.

Він говорить про те, що перш за все, відходи – це не місце скупчення неприємних запахів, а джерело органічних речовин.

«Свиноферма минулого сторіччя потерпала від смороду. Свинокомплекси сьогодення зброджують гній через ферментатори біогазових установ, що суттєво зменшує не тільки пікантний аромат, але й проблеми навколо нього.

По-друге, рештки життєдіяльності тварин – це живі гроші. Наприклад, традиційна свиноферма на 12 000 голів у рік генерує 20 000 тон відходів, утилізація яких обходиться підприємству в 3 мільйони грн. З впровадженням біогазової технології цифри різко змінюють вектор», - підраховує він.

Втретє – після всіх маніпуляцій його підприємство отримує 20 000 тон високоякісного органічного добрива.

«Дигестат, здатного максимально природно поліпшувати показники гумусового шару, а разом із ним і властивості врожаю», - констатує Вадим Кричковський.

У планах цих ферм власними силами встановити ще більш потужну енергетичну установку. А також масивну овочемийну машину. І головне, удобрювати землю виключно органічними речовинами.

Вінниця.info