Григорій Заболотний: «Люди завжди судять по вчинках»

Ще трохи - і зміниться склад місцевих рад. Про те, хто змагатиметься за «булави» і що залишили у «спадок» депутатам обласної ради наступної каденції попередники, ми розмовляємо із головою обласної ради Григорієм Заболотним.

- Григорію Михайловичу, «кон¬курс» на посади міських, селищ¬них, сільських голів, голів район¬них рад високий, а ще більше кандидатів у депутати всіх рівнів. Що, кожне місце медом намаза¬не? І чи хотіли б ви, щоб обрали тих самих людей? Яка якість пре¬тендентів і тих, що є на місцях?

- Знаєте, ніколи не буває так, щоб бути всіма на сто процентів задо¬воленим. У переважній більшості люди на своїх посадах чесно, сум¬лінно і професійно виконували свої обов'язки. Ми допомагали, прово¬дячи навчання, різні тренінги, семі¬нари, «круглі столи» та інше. Але є частина людей, які, як у народі ка¬жуть, сіли не в свої сани. Є. Скільки їх і хто вони - я знаю кожного, але не назву, бо це образа для людей. Кожен пропрацював у міру своїх можливостей, знань і досвіду. Я хотів би, звичайно, щоб прийшла більш професійна команда, особли¬во сільських голів. У окремих се¬лах іде по 20 чоловік на посаду селищного, сільського голови. Я дивився, що це за люди, їхні, так би мовити, «послужні списки». Як той казав, чим більше я пізнаю людей, тим більше люблю собак - чим бі¬льше я дивлюся «послужні списки», тим більше сумніваюся, що вони здатні щось зробити. Є серед них дійсно люди професійні з відпові¬дним рівнем інтелекту, знань, а є про¬сто - був ніким, став безробітним, от і йде, чи пенсіонер думає, а раптом ще й оберуть... Я б хотів, щоб люди наші обирали не емоціями, а розу¬мом. Щоб аналізували - що це за людина, хазяїн він чи ні. Бо хто сьогодні голова? Він повинен зна¬ти, як ремонтувати дороги, огороджу¬вати кладовище, підтримати дитячий садочок, що зробити на ФАПі, у школі, як поїхати відстоювати інте¬реси своєї територіальної громади на сесіях районної ради, як офор¬мити матеріали на конкурс до об¬ласної ради і виграти якийсь грант, заробити додаткові гроші, почисти¬ти криниці, відремонтувати шматок дороги. Це мають бути професійні люди, які повинні вміти це робити. Як у народі кажуть - одна справа плуга перти, інша - язиком терти. Я хотів би, щоб люди дуже добре ди¬вилися. Але є села невеликі, де всі один одного знають, є там, так би мовити, «сільська клановість» - на¬віть якщо голова і не такий, але бі¬льшість у селі його родичів та дру¬зів - то вони його і обирають. А потім самі ж від цього і стражда¬ють. Тому я б хотів, щоб люди оби¬рали господарників, професійних людей. Людей, у яких серце добре, у яких душа чиста і руки.

- А як ви оцінюєте кандидатсь¬ке «військо» до обласної ради?

- Я декого з них питав: «А ти зна¬єш, що це не посада, а просто на громадських засадах потрібно ви¬конувати певний об'єм робіт, причо¬му безплатно?» - «Знаю!» - «А чому ж вас так багато - на окре¬мих округах по 20 з лишком на одне місце?» Щось півтори тисячі чоло¬вік іде на 132 місця по «мажори-тарці», уявіть. Я розумію, коли у раду по мажоритарному округу йде ке¬рівник обласної чи районної струк¬тури, який хоче підтримати малу ба¬тьківщину, рідний район, але не ро¬зумію людей, які народилися у Він¬ниці, прожили там і мають там свій бізнес, а балотуються в Оратівсь-кому районі. Та він і сам не пояс¬нить цього. От закріпилася у свідо¬мості людей думка, що от він у об¬ласну чи районну раду іде і матиме від цього якісь приві¬леї. Депутатами повинні става¬ти ті, хто здатний ефективно працювати у комісіях, форму¬вати і приймати нормотворчі документи, які розуміються на цих проблемах, люди, яким від¬повідно до їхніх посад і сам Бог велів формувати еконо¬мічну політику області.

- А що ви скажете про май¬бутніх мерів міст?

- Що стосується міських голів, то тут все зрозуміло -люди бачили, хто що зробив за останні чотири роки. Взяти Могилів-Подільський - він сла¬бо розвивався як місто об¬ласного підпорядкування, зав¬жди була проблема невико¬нання бюджету за власними і закріпленими доходами. І там іде багато людей на місце мі¬ського голови - по-моєму, ві¬сім. Точно така ж проблема у місті Хмільник, і нас дуже хвилює, хто там стане головою. Адже незабаром воно отримає ста¬тус міста-курорту, і там потрібно се¬рйозно розвивати інфраструктуру, отож потрібен голова, який має досвід роботи, який розуміється на проблемах, який зуміє відстоювати інтереси міста не тільки в області, а й на рівні міністерств, Кабміну і на¬віть Президента. Тобто, потрібна висока професійність. У місті Він¬ниці є лідер, господарник, ефектив¬ний менеджер Володимир Гройс-ман, наяву позитивні зміни.

- Скажіть, що ви як голова об¬ласної ради та депутатський кор¬пус залишили у «спадок» майбу¬тнім депутатам? Які проблеми не встигли вирішити, що потрібно допрацювати?

- Шкода, що у зв'язку із кризо¬вою хвилею я не зумів розгорнути серйозну роботу з будівництва і ре¬монту комунальних доріг, хоча ми їх багато побудували. Не закінчили роботу з освітлення населених пун¬ктів. І надалі варто займатися буді¬вництвом нових підприємств, створен¬ням робочих місць, зменшувати від¬соток безробіття. Я хочу, щоб ці будівництва були у районах - поблизу крупних сіл, селищ, райцентрів, тоді молодь закріпиться там. Ще є одна серйозна проблема - треба перегля¬нути фінансування ФАПів, амбулато¬рій в селах, що дозволить вчасно виявляти захворювання і лікувати жителів. Сільська медицина дуже бідна, фінансується слабо. Хоча є села, де є потужні підприємства, які мають гроші і утримують медичні заклади. Приміром, селу Флорине Бершадського району можна поза¬здрити - там прекрасний медичний центр. У селі повинен бути, як міні¬мум, фельдшер, акушер-гінеколог, медсестра. Потрібні і експрес-лабо¬раторії для швидкого встановлення діагнозів. Ми почали над цим пра¬цювати, а депутати наступної каденції повинні продовжити.

- На останній сесії вас назвали найуспішнішим спікером облас¬ного парламенту. Який секрет ус¬піху?

- Я не можу сказати, що я най¬кращий, я ставлюся критично до своєї діяльності, але все, що я ро¬бив - робив щиро і чесно. А як оцінять - це право людей.

- Але ж вам вдалося об єднати депутатів з різних партій та фра¬кцій на конструктивну роботу, а це досить складно...

- На початку було важко: як пра¬вило, депутати не слухали голову обласної ради, а слухались своїх по¬літичних лідерів. Перед початком сесії вони по фракціях збиралися і наперед вирішували, як голосувати, навіть не чуючи аргументів спеціа¬лістів. І мені дуже було тоді важко перевести цю всю «тусовку» і бо¬ротьбу їхню у комісії. Саме на за¬сіданнях комісій вони почали вивчати, аналізувати питання, дискутувати, слухати фахівців, робити висновки і виносити питання на засідання пре¬зидії обласної ради. А «з голосу» на сесії ми рішень не приймали. Бо «з голосу» прагнули «протягнути» питання зацікавлені особи.

За чо¬тири з половиною роки я жодного разу не ходив на засідання комісій, щоб не казали, що голова тисне на прийняття рішення. Я їм давав мо¬жливість там обговорювати, свари¬тися, переконувати і, зрештою, виро¬бити правильне рішення і винести його на сесію. А сесія вже була, як весілля - «показати молодих». Це на засіданнях комісій можна було почути, хто яку думку має і яку про¬позицію вносить, яке питання від¬стоює і як - чи аргументовано, чи «бере» тембром голосу. Я вважаю, що прийняттю рішення повинні слу¬жити тільки аргументи. А тембром голосу і емоціями завжди користу¬ються слабкі. Сильні цим не корис¬туються. Можна сказати дуже тихо і спокійно, а воно буде звучати, як метал. Отож десь перших півроку було складно, а потім чотири роки працювали злагоджено і ефектив¬но. Ми прийняли багато рішень і програм першими в Україні - анти¬алкогольну, про реєстрацію мопе¬дів, «Чиста вода», «Чиста криниця», про підтримку обдарованої молоді, педагогів, студентів і ще багато інших. Ми єдині в Україні, які виді¬ляли по 400-500-600 тисяч гривень з бюджету на видавництво книжок наших, місцевих авторів. Я б міг довго продовжувати цей перелік.

- Як ви вважаєте, за кого голо¬суватимуть люди?

- Люди завжди судять по вчин¬ках і голосують за тих, хто щось робить. Нам у країні і в області по¬трібна єдність. Нам потрібно об'єд¬нати людей, бо тільки в єдності - сила. Я закликаю всіх взяти участь у ви¬борах, щоб ніхто не зміг маніпулю¬вати голосами, і прошу голосувати не емоціями, а розумом, оцінювати ка¬ндидатів за діловими якостями.

Розмову вела Любов ДОБРИНСЬКА, газета "Вінниччина"