Григорій Заболотний: Мені пропонували йти заступником міністра, але у 58-м змінювати стиль життя та місце проживання вже не так просто

Пройшло лише два тижні як голова Вінницької обласної ради Григорій Заболотний здав свій пост наступнику – Сергію Татусяку. Після майже 15-ти років праці в обласній владі він уперше відповідає на запитання не як представник влади. Це почуття для нього нове, і видно, що Григорій Михайлович до нього ще не звик, але він вже відчуває смак життя поза владою і не хоче повертатися назад…

- Григорію Михайловичу, чи легко вам дається зміна образу життя, відхід від влади?

- Мені ще сниться, що щось не встигаю, що приходять люди із проблемами, які треба допомогти вирішити. Адже не можна за тиждень-два відвикнути від того способу життя, яким прожив стільки років. По інерції до мене ще продовжують йти люди із своїми проблемами, і я намагаюсь якось їм допомогти. Але потрохи звикаю до іншого способу життя. Я не відношу себе до тих, людей, які не уявляють своє життя без якої-небудь посади. Я задоволений роботою в університеті, мене тут поважають і гарно сприймають як студенти, так і професорсько-викладацький склад.

- Чи були якісь пропозиції щодо Вашого працевлаштування після закінчення повноважень голови облради?

- Мені пропонували йти заступником міністра агропромислового розвитку. Але у 58 років змінювати стиль життя, міняти місце проживання – це вже не так просто. До того ж у мене не стільки багато здоров’я, щоб постійно їздити країною. Бо на цій посаді сьогодні треба буди у Луцьку, завтра – у Луганську, післязавтра –у Криму, а потім у Чернігові, тощо. Це вже для мене важко, хоча я знаю, як побудувати роботу, як сформувати та забезпечити структуру агровиробництва. Я допомагатиму у цьому та виноситиму пропозиції через Григорія Миколайовича Калетніка, який зараз очолює аграрний комітет Верховної Ради, але йти на посаду заступника міністра мені сьогодні запізно. До того, категорично проти цього виступає моя сім’я.

Мене також запрошували працювати у бізнес, але витративши стільки років на здобуття звання кандидата наук, доцента, а потім професора, не скористатися цим було б недоцільним. Тим більше, що працюючи майже 15 років в обласній раді та облдержадміністрації, я читав лекції в університетах.

- А чому саме обрали викладацьку справу?

- Я вважаю, що це моє, тут буде більше користі буде, тому що я зможу передати свій досвід, свої звання тим, хто завтра прийде на виробництво. Це, на мій погляд, найправильніший вибір тому, що невпевнений, що зміг би використати свій досвід, свої знання при нинішній владній команді. А я вважаю, що передати свої звання та досвід тим, хто завтра прийде на виробництво, значно ефективніше, ніж радити тим, хто може сьогодні не зовсім зрозуміти те, що я буду говорити.

- Але ж в суспільстві панує думка, що випускники вітчизняних вузів нічого не вміють, і коли вони приходять працювати, то їх треба всьому вчити…

- Це далеко не вірна точка зору, що наші студенти, які випускаються з вузів, не мають гарного фаху. З мого власного досвіду викладання можу сказати, що серед студентів є дуже здібні та розумні «зіркові» діти, яких владні структури мають «ставити на перо» й ставити у кадровий резерв управлінь, відправляти в райони. Таких десь відсотків 10-15.

Ще близько 15-20% студентів є здібними й можуть добре навчатися, але лінуються. Ще процентів з 20 здатні освоїти навчальну програму вузу, але вони не вчаться. Решта 30%, на моє глибоке переконання – це баласт.

Це ті, хто в вуз потрапив лише з метою отримання диплому про вищу освіту і не здатні освоїти програму вузу. Потім вони, закінчуючи учбовий заклад, претендують на фахові вакантні місця, звужуючи тим самим можливості для здібних випускників. Саме вони псують загальний імідж випускників вузів.

Якби ця категорія студентів замість вузу пішла навчатися у профтехучилище, коледжі або технікуми, вони б могли ставати непоганими робітниками й мали гарантовані робочі місця на підприємствах.

- Яким чином досягається фахова підготовка випускників Аграрного?

- Сьогодні наш зовсім по-іншому складає свою навчальну програму. В аграрному університеті тепер буде чотири інститути – інститут менеджменту, інститут біопалива і технологій, технологічний інститут та інститут підприємництва і економіки. Ми вже відпрацювали технологію за якою великі вертикально інтегровані структури, що працюють на аграрному ринку Вінницької області, будуть давати нам можливість сьогодні надавати нашим студентам відповідний виробничий досвід.

Для цього ми перебудовуємо систему навчання. Це коли після, наприклад трьох-чотирьох лекцій будуть обов’язкові практичні зайняття в самих високоорганізований великих вертикально інтегрованих структурах, таких, як «Зернопродукт МХП», «Зелена долина», «Кряж», Продовольчі компанії «Поділля» та «Зоря Поділля». У нас із ними є домовленість, з окремими вже підписані угоди про те, що наші студенти будуть проходити у них виробничу практику.

Після частини лекційних занять ми разом із майбутніми магістрами відвідуємо ці підприємства, де вони знайомляться із виробничими процесами, спілкуються із менеджментом сільгосппідприємств. Це дозволяє створити двосторонній рух на зустріч – майбутні випускники починають орієнтуватися в кадрових потребах сільгосппідприємств, а ці підприємства зможуть з числа студентів підбирати майбутнє кадрове поповнення. Я глибоко переконаний, що саме так можна готувати аграрних фахівців, які будуть затребувані на ринку праці.

Крім того, ми потрохи виводимо з навчального плану дисципліни, які не матимуть практичної користі для випускників вузу. Нас у цьому підтримує науковий відділ Міністерства агропромислової політики. Це ж не нормально, коли у студента агрономічного факультету гарні оцінки з біології, хімії, фізіології, селекції, генетики, загального землеробства, ґрунтознавства, а по математиці двійка і його відраховують. Ми ж не математика готуємо, а технолога-агронома. Наше завдання випустити з вузу не напівфабрикат, а класного спеціаліста. І я зараз можу стверджувати, що з тих магістрів, які зараз навчаються в аграрному, мінімум 50% будуть висококласними сільгоспменеджерами. Головне, щоб керівники підприємств брали їх на виробництво…

Окрім того, я вважаю, що держава повинна зі студентами, особливо тими, хто навчається за державний кошт, обов’язково підписувати тристоронню угоду, за якою молодий фахівець повинен відпрацювати та повернути державі кошти, які витрачені на його підготовку за першим робочим місцем, куди він буде направлений. Якщо, такий фахівець не відпрацьовує ці кошти, він повинен їх повертати із власного гаманця.

- Ви постійно ставите на перший план проблеми села. Вважаєте, що завдяки розвитку аграрного сектору Україна може стати більш конкурентоздатною на світових ринках?

- Ми були, є і будемо аграрної країною. Україна без села – це не держава.

Як казав один із науковців: «Россия приростает Сибирью, а Украина – селом». І це є правдою. У нас немає ні газу, ні нафти, ні багатих запасів корисних копалин, але в нас є село. А село – це основа сільськогосподарського виробництва і основа нашої держави.

Сьогодні в світі близько 20% не доїдає, ще 20% - голодує. Тобто майже 40% населення Землі не вистачає продовольства, а наявність продуктів харчування будуть стратегічним питанням й вони з кожним роком будуть зростати в ціні. І продовольча проблема в світі буде тільки загострюватися, адже кількість населення постійно зростає, до того ж частина сільськогосподарської сировини буде використовуватися як енергетичні біоресурси. Тому, від здатності України до забезпечення світової економіки продуктами харчування буде залежати добробут нашої держави та її громадян.

Економічна міць та конкурентоздатність нашої держави буде залежати від фахового рівня майбутніх робітників. Держава повинна розуміти, що її майбутнє залежатиме від фахової підготовки кадрів. Для того, щоб зупинити відтік мозків за кордон ми повинні створити серйозний кадровий резерв не залежно, чи це буде державна, чи приватна структура.

- Яким чином буде розвиватися виробнича база Вінницького аграрного університету?

- На базі університету у нас були тільки дослідницькі ділянки, де студенти вивчали, як поводять себе окремі гібриди сорти сої, кукурудзи, пшениці. Є лабораторії, де створюють нові сорти сільгоспкультур. Наприклад на кафедрі селекції працює лабораторія по селекції сої, то там вже виведено більше 8 сортів сої, посіви яких в нашій області займають досить суттєвий обсяг – це десятки тисяч гектарів.

Але ми хочемо мати більше широку виробничу базу. Тому за сприяння Академії аграрних наук та Міністерства агропромислової політики нашому університету виділено частину земель від Дослідного господарства «Агрономічне», від Бохоницького дослідного господарства, а також землі у Літинському районі. Це дозволить сформувати потужну власну виробничу базу.

Більше того, ми зараз замовили в науково-виробничому підприємстві «Модуль» виготовлення закритих модульних площадок, для того, щоб великі агроформування могли поставити на зберігання свою найсучаснішу сільгосптехніку. Це дозволить нам взимку вести для студентів практичні зайняття де вони будуть знайомитися із сучасною сільгосптехніку не на пальцях та картинках, а вживу. Потім, ми домовлятимуся із цими підприємства про використання цієї техніки на полях університету, де за студенти будуть вивчати та вести весь технологічний процес сільгоспвиробництва. Думаю, що такий процес суміщення навчання із виробництвом ми вже запустимо у цьому навчальному році.

- Викладацька справа та політична діяльність Вас, як депутата обласної ради, не будуть заважати одне одному?

- Я вважаю, що депутат обласної ради це не стільки політик, скільки людина, яка має перейматися проблемою розвитку Вінницької області. Ця депутатська діяльність заключається у прийнятті не стільки політичних рішень, скільки прагматичних. На рівні області може бути економічна політика, господарська, фінансова, логістична політика, а чиста політика – це утопія. Чистою політикою мають займатися політичні партії у Верховній Раді.

Тому, я думаю, що у Вінницькій обласній раді ми будемо займатися прийняттям системних та управлінських рішень про розвитку території всієї Вінницької області, так і окремих районів та округів.

- Яку позицію займатиме "Єдність" у Вінницькій обласній раді? Піде до Партії регіонів в коаліцію, чи буде в опозиції?

- Наша фракція, яка називатиметься «Єдність Вінниччини», буде сповідуватиме ідеологію, направлену на соціально-економічний розвиток й прийматимемо саму активну участь у розбудові Вінницької області. Хоча, після першої сесії, нас чомусь автоматично записали до опозиції, через те, що фракція не голосувала за голову облради. Тоді ми не приймали участь у голосуванні через те, що ті умови, які нам запропонували були нижче рівня нашого достоїнства. Але не голосувати за голову – це одна справа, а бути в опозиції до своєї рідної області – це зовсім інша справа. Ми в опозиції до своїх людей ніколи не будемо, ми будемо в опозиції до тих, рішень, які шкодитимуть Вінниччині та її мешканцям.

Вважаю, що ця посада (голови облради) не є найважливішою. Більш важливими є самі депутати та комісії, які вони створюватимуть. Адже рішення приймаються депутатами, та виносяться на розгляд відповідними комісіями.

- А скільки депутатів можуть об’єднатися навколо Заболотного, Домбровського, Коровія?

- Зараз у нашій фракції 20 чоловік. Можливо, до нас приєднаються ще 9 депутатів від «Фронту змін». 2 депутати, які обирались від «Єдності» пішли до Партії регіонів. Це не надто приємно визнавати, але Бог їм суддя.

- 30 листопада відбудеться друге засідання першої сесії новообраної облради "Єдність" буде висувати свого кандидата на посаду заступника голови?

- Побачимо. Думаю, що ми будемо пропонувати на заступника голови облради Валерія Вікторовича Коровія. Вважаю його сильним аналітиком та ефективним економістом. Якщо регіонали хочуть сформувати високопрофесійну раду, то вони підтримають цю кандидатуру. Можливо, що Коровія буде висунуто на посаду голови бюджетної комісії. Інше питання, чи захоче він сам зайняти одну з цих посад. Але я на засіданні фракції пропонуватиму саме кандидатуру Валерія Коровія.

Але, якщо Партія регіонів захоче вести якість кулуарні ігри навколо керівних посад, то ми у цьому не прийматимемо участь.

- А у наступних виборах до Верховної Ради "Єдність Вінниччини" буде брати участь?

- Однозначно братимемо. Але буде це «Єдність», або інша партія поки ще не визначились. Все залежатиме від того, хто і з якою програмою піде на парламентські вибори.

Якщо буде введена мажоритарна система, то ми підбиратимемо потужних кандидатів, які здатні не продатися, а відстоювати інтереси людей та інтереси області у Верховній Раді.

Правильно і конституційно було б, якщо ці вибори відбулися наприкінці березня 2011 року. Це було і в законодавчому полі і правильно по-людські. Сьогодні в судах і депутатами може бути прийнято будь яке рішення, але в народі кажуть: «скільки клубочок не вився, а кінчик нитці має настати». Тому скільки б депутати не протягували собі вік, все одне настане час йти і звітувати перед людьми.

- Через два роки вам буде 60. Підете на відпочинок, на пенсію?

- Ні. Я буду продовжувати викладати.

- Чи можливе повернення Григорія Заболотного на керівні посади у владі?

- Я уже не хочу повертатися у владу й навряд чи буду це робити. Можливо буду балотуватися до Верховної Ради по мажоритарному округу, але у виконавчу владу не повернусь. В мене вже немає того здоров’я, щоб працювати цілодобово.

Записав Юрій Басюк, ВИННИЦА.info