Контрасти середмістя. Фоторепортаж з дворів по вулиці Оводова у Вінниці

Вінниця унікальна. В середмісті збереглись будинки, зведені на початку минулого століття, які контрастують з новими висотками.

У дворах приватного сектору на вулиці Миколи Оводова, яку назвали на честь міського голови Вінниці у 1899-1917 роках, залишились поштові скриньки. Колись щоденно їх вміст перевіряли вінничани в очікуванні листів, вітальних листівок від друзів та рідних...

Зраз такі «експонати» лише повертають спогадами у минуле, коли новини дізнавались лише з газет, радіо або програми «Время». Коли було живе спілкування з друзями, ходили один до одного в гості, а не на сторінки в Facebook,чи Instagram...

Невисокі будиночки зберегли колорит колишньої Вінниці. Їх поступово витісняють багатоповерхівки – гарні, яскраві, але без якоїсь особливої родзинки.

Лише окремі акценти нагадують про те, що кілька десятиліть тут було інше життя. На деяких будинках збереглись дерев’яні різьблення навколо віконних рам. Будинки з прибудованими верандами, ковані огородження, дерев’яні брами воріт, різьблені двері, які колись вели до парадного входу будинку, вузькі стежки на крутих спусках і дикий виноград.

Вінницькі двори – це спогади. Але і вони зникають з плинністю часу.

1890 рік. Вид на Старе місто з вулиці Купецької (нині М.Оводова). Фото С. Накельського (1890р.) Із книги «Історії Старого міста».

Андрій Роздайбіда 12 років тому переїхав з квартири у приватний будинок практично на самому завершені вулиці Оводова. Розповідає, колись тут розташовувалися конюшні.

«Наш будинок звели ще у дореволюційні часи. Добудовували ми у наші. А до цього тут були конюшні. У будинках жили тут євреї. Але вони давним-давно виїхали. Якщо десь ще залишилися, то з іншого кінця цієї вулиці. Місце у нас хороше. Сусіди чудові. Жити у такому історичному будинку зручно та комфортно. Чому? Бо колись я жив у квартирі. А тепер на спуску у приватному будинку. Тут всі зручності. Ще й до всього, самому серці Вінниці. За півгодини у будь-який бік можу дійти пішки. І в квартиру більше не хочу. Так, як живу по вулиці Оводова, звичайно дізнавався про його біографію. Коли він був губернатором, не знаю, через хабар, або домовився у Петербурзі, щоб залізничну колію пустили через Вінницю, а не Немирів. І Немирів залишився селом, а Вінниця індустріальним центром. От завдяки саме Оводову наше місто і розбудувалося. Коли я йду по справам, піднімаючись спуском у Центр, завжди милуюся колишнім готелем «Савой», а пізніше «Україною», нині судом. Дуже гарне приміщення, зливається з небом», - розповів Вінниця.info Андрій Юрійович.

У дворі чоловіка й до сьогодні залишилась вимощена в імператорські часи бруківка з великого каміння.

Фоторепортаж з вулиці Оводова – від Соборної до Князів Коріатовичів.

Довідка.

Вулиця Миколи Оводова має протяжність понад 1100 метрів. Обома кінцями впирається в річку Південний Буг. Колишні назви: Театральна, Богдана Хмельницького, Козицького.

Новини в зручному форматі в нашому телеграм каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info