«Кожна мішень – ваш ворог»: як на Вінниччині тренують резервістів першої черги. Фото

На Вінниччині тривають навчальні збори з оперативним резервом першої черги.

«Цільтесь, як останній раз у житті! Кожна мішень – не просто шматок картону, а ваш – ворог!, - командир розвідбату дає останні настанови резервістам перед проведенням стрільб», - інформує редакція Інформагентства Міноборони у Вінниці.

Майже кожен з резервістів батальйону може поділитись власним досвідом служби на передовій. Є серед хлопців – і морпіхи, і снайпери, і розвідники… У кожного – власна бойова історія. Хтось із батьком служив на фронті, хтось – із оточення виходив, хтось – одужав після поранення й записався до резерву. Та ніхто не хизується навичками, усі зосереджено слухають поради офіцера.

«Вогонь!», — командир дає команду і уважно стежить за кожним рухом «підопічних».

Хлопці стріляють по нових для них «натівських» мішенях. Здається, що результати приголомшливі та командир все одно не надто задоволений.

«Учіться!», — вигукнув і зайняв позицію. Десять із десяти. «Ось, як треба. Помилки у нашій справі дуже дорого коштують.»

Програма навчальних зборів – більш ніж насичена. Ні хвилини — вільної. Хлопці виконують практичні стрільби, навчаються особливостям надання першої медичної допомоги...

«У нас тут – майже піонерський табір, — жартує Олександр, один із резервістів, — але із нахилом на фізичну підготовку. – До цього я майже рік прослужив у морській піхоті, тож був певен, що на зборах резервістів мене нічим не здивують. Готувався навіть вступати в дискусії із особовим складом. Але ні, здивували. По-перше, здивував сам батальйон. Він на сто відсотків бойовий, більшість військових – добровольці, багато – мають серйозні державні нагороди. Тут не вчать за якимись радянськими методичками. Усе на основі реального бойового досвіду».

Ще один резервіст – Ігор служив у мотопіхотній бригаді більше року.

«Я – не єдиний в сім’ї маю бойовий досвід. Служить і мій брат, він вийшов із Криму і продовжив службу вже на материку, батько є не лише учасником бойових дій в Україні, а й миротворцем. Тож рішення після року передової записатись у резерв – цілком логічне. Таке виховання. Раптом ще стану у нагоді».

Головний старшина ділиться – «білоручок» серед резервістів не виявилось, усі – справжні чоловіки.

Старшина розвідбату – місцева «легенда», хоч і зовсім цього не афішує. Весною 2014-го вже маючи бойовий досвід, прибіг до військкомату і попри «ми динозаврів не беремо» таки вмовив дати йому повістку. А як інакше? У його родині всі такі. Воювали й два сини, два племінники, рідний брат, чоловік сестри, а із зятем довелось разом виходити із оточення. Тепер – старшина через поранення користується паличкою, та мужності від того у чоловіка не поменшало.

«Я переконаний, що спочатку потрібно забезпечити людей, а вже потім – вимагати із них, — коментує старшина. – Саме за забезпечення я і відповідаю. Приємно, що хлопці здружились, за два тижні не було жодного конфлікту. Це важливо для колективу. Звісно, пацани, як пацани. Хочуть ще більше і краще стріляти. Дай кожному по відру патронів, їм і того буде мало. І ось ця небайдужість до справи найбільше тішить».

Тим часом, командира батальйону радує, що значна частина резервістів виявила бажання підписати контракт.

«Головною цінністю нашого батальйону є саме кадри, - коментує офіцер. – І приємно, що штат збільшується за рахунок бойових, небайдужих і перспективних хлопців».

Вінниця.info, фото - редакція Інформагентства Міноборони у Вінниці.