Лариса Білозір: «Народна пісня — скарбниця, що об’єднує»

Коли справа живе роками - значить, вона цікава і корисна людям. Коли на неї з року в рік не просто збирається народ, а ще й привозить купу цікавих виробів - то є справжнє визнання. Ось таке свято 17-й рік поспіль проходить на Великдень в селі Лозовому. Писанки, різні смаколики, вироби мистецтва, пісні и танці… Все заради збереження українських традицій. Ми відвідали Великодні гаївки і дізналися, з чиєї легкої руки вони були започатковані і чому свято настільки полюбилося на Чернівеччині.

Батько свята

Шістнадцять років поспіль свято у Лозовому проходило за обов’язкової участі його організатора - талановитого фольклориста Сафроняка Миколи Тихоновича, викладача Тульчинського училища культури. Саме він організував у селі фольклорний ансамбль «Джерело», відродив Великодні гаївки. Але життя Миколи Тихоновича раптово обірвалося в ніч на 13 січня 2019 року на 80-му році і в цьому році Гаївки, можна сказати, осиротіли. Бо ж Микола Тихонович був справжнім батьком свята, надихав і збирав коло себе людей.

«Народна пісня — скарбниця, що об'єднує. Мабуть, саме у мальовничому селі Лозове, що на Чернівеччині, судилось зародитись одному з найкращих фестивалів народної пісні Поділля - "Великодня гаївка". Адже в радянські часи це село називали «старомодним», бо тут найдовше зберегли і дотримувалися звичаїв і обрядів своїх предків. На жаль, це перший фестиваль, який відбувається без участі свого натхненника - Миколи Тихоновича Сафроняка, уродженця села та великого патріота української пісні та культури. Але він встиг підготувати та завершити книгу його життя – «Душі моєї джерело». Це монографія, де через власну автобіографію йому вдалося узагальнити власний досвід, свята обряди спогади очевидців та старожилів, показати фольклористику села Лозового. Ми обіцяємо, що підтримаємо та допоможемо видати друком цю унікальну книгу. Маю сподівання, що цьогоріч році вона вже побачить світ»,- зазначила голова ГО «Життя та розвиток громад», депутат Вінницької обласної ради Лариса Білозір під час свого вітального слова.

Та коли щось робиш с душею, то справа буде жити роками. Тому і в цей Великдень у Лозовому співали, змагалися, вирішували, хто привіз найкрасивіші писанки і міряли… ковбасу. Так, у змаганні на найдовшу ковбасу перемогла Володіївецька громада, найгарнішою світлицею журі визначило господарів свята - Лозівську громаду, у конкурсі великодньої писанки перемогла Чернівецька громада, а найсмачніші страви виявилися у Бабчинецької об’єднаної громади.

Ляльки та сорочки

Багато привезли зі всіх куточків Чернівеччини і витвори мистецтва. З Бабчинців Марія Гальчук представляла вишиті рушники та цікаві шляпки для голок, вишиті ікони Галини Василічишиної. З Букатинкинеймовірно красиві та неповторні великодні яйця представляла Людмила Альошкіна та оригінальні картини Алли Іордатій, з Володіївців привертали увагу перехожих чудові картини Івана Бугая, вишиванки Поліни Білоус та Єфросинії Цяпи. З Борівки молода мама Галина Сімончук передала на виставку чудові вишиті картини з бісеру. З Білян була красива виставка в’язаних гачком серветок Марії Кравець. Із Шендерівки – вишиті рушники Євгенії Варварук.

А ось Мазурівка порадувала дуже гарними і професійними в’язаними гачком іграшками Лариси Мординської та її вихованців: Ангелінки Катернюк, Вікторії Котовської та Богдани Фащевської. З Лозового – картини Катерини Маковій та Вадима Перетятка. З Гонтівки Галина Салій провела майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. З Сокола вишиті рушники Галини Іваськевич, з Березівки вишиті сорочки та рушники Галини Півторак.

А щоб народ не сумував, всіх розважали цікаві та самобутні виступи Лозівського народного аматорського фольклорного колективу «Джерело». Не зупинитися і не послухати було неможливо, бо бабусі, яким виповнилося 70, а деяким 80 років, і співали, і танцювали. Нам, молодикам, аж мову відняло, настільки енергійним був виступ ансамблю. Ну от як в такому віці жіночкам вдається запалити глядачів!

Компанію колективу «Джерело» склав цього року аматорський фольклорний театр «Червона калина» з Тульчинського училища культури. Вони співали, танцювали «криві танці», водили хороводи, грали в старовинні забави. До хороводів приєднувались усі охочі. А під запальні композиції народних колективів пускались у танок і молодь, і люди поважного віку. Приєднались до свята йпредставники з Могилів-Подільськогорайону та фольклорні колективи з усіх куточків Чернівеччини. Зразковий ансамбль «Барвінок» під керівництвом Віктора Грудіна з Гонтівки вкотре вражав самобутнім виступом.

Село живе, поки є такі люди

Традиційно на святі побував Лозівський сільський голова В'ячеслав Продан: «Пишаюсь, що саме в Лозовому вдалось відродити давні обряди українців. Село живе, поки живуть у ньому такі талановиті і щирі люди». Підтримала слова голови і депутат обласної ради, голова комісії з питань місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою Лариса Білозір, яка між іншим відзначила, що народ і живе, поки існує його мова, звичаї та традиції.

Прощалися учасники Великодніх гаївок неохоче, бо ж так бажалося не виринати з атмосфери самобутньої української культури. Звичайно, домовилися зустрітися через рік. На тому ж місці, в той же час. Але вже з новими витворами, новими враженнями і новими ідеями!