Лідер «THE HYPNOTUNEZ» Гера Луідзе носить лише срібло та читає магічний реалізм

Від 10 лютого Україною стартує тур вінницького гурту «THE HYPNOTUNEZ». Напередодні Вінниця.info встигла поговорити з його лідером Герою Луідзе.

У другій частині розмови з Герою ми зачепили тему його внутрішнього світу. Як вилося, він не любить, коли його хвалять.

«Якщо чесно, ніяковію, коли кажуть, що я талановитий, або розумний. А коли кажуть, що все у мене вийде, ці слова сприймаю, як підтримку. Я дуже спокійна людина. Люблю побути сам. Тоді багато міркую. Мій внутрішній світ трішки конфліктує з моєю діяльністю. Але, навчився приймати велику кількість людей навколо. Переносити це спокійно. Моя епатажність здебільшого проявляється на сцені. Хоч навіть там залишаюся самим собою. Розважаюсь зазвичай граючи на музичних інструментах. От нещодавно дістав акордеон. У мене дома є такий маленький, дитячій. Не те, що повеселішав, та повеселився від душі. Проте, я не такий вже і відлюдькуватий. З друзями частенько на джем-сейшни збираємося. Інколи влаштовуємо вечірки з купою людей», - каже.

Луідзе завзятий читач книжок з напрямком містичного та магічного реалізму.

«З дитячих років мені подобався Стівен Кінг. Зараз, нажаль, замало часу. Щоб прочитати все, щоб хотілося. Проте виділяю час  на «Почтамт» Чарльза Буковські. Своєрідний такий автор. Провокаційний. Але саме цим мені імпонує. Він у більшості автобіографічний. Як людина, був досить маргінальним, був п’яничкою, пережив злидні. І взагалі, був досить аморальним чуваком. Ще цікавить магічний реалізм. Це це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого», - пояснює.  

Свою харизматичність Гера чимось пов’язує з тим, що він відрізняється від решти людей.  

«Мало хто знає, але я народився на сьомому місяці. Трішки «потусив» у спеціальному інкубаторі. Якось вижив. Тому, моє життя, у якомусь сенсі - це боротьба. І можна сказати, з ми хлопцям з «THE HYPNOTUNEZ», також намагаємося відстоювати свій гурт у світі «попси». За рахунок от такого нестандарту. Скаржитися на кількість шанувальників навіть не маю права, але, можливо, саме через те, що ти такі і граємо саме таку музику, ми і притягуємо  до себе багатьох людей.

Епатажний Луідзе не лише на сцені. Його образ поєднує у собі естетичного стилягу та  хулігана панк-рокера. 

«У мене багато побрякушек. От персні. Жодного купленого. Подарунки. Один мій товариш зробив сам. Він ювелір. Зняв зі себе віддав мені. А от цей - гопника. Був куплений у гопника за 200 гривень. Вже іншим товаришем. На вулиці до нього підійшов хлопець, запропонував купити. І він його забрав. Просто сподобався. Можливо, навіть крадений. А цей, що на мізинці, я  знайшов в Одесі. Всі прикраси срібні. Золото не люблю. Срібло ближче. Воно простіше. Не срібний ціпок на штанях. Він також дарований. Ношу на швейцарський ножик. Я кий мені також подарували», - посміхається.

Найближчим часом Вінниця.info продовжить розмову з Луідзе, де він розповість про всі деталі своєї музичної кар’єри та всеукраїнський тур.

Вінниця.info