Місто

Мэр Винницы "разменял пятилетку"

25 листопада 2010, 18:37

25 ноября исполняется ровно 5 лет, как Винницкий городской совет избрал своим секретарем Владимира Гройсмана.

Перед этим депутаты горсовета отправили в отставку предшественника Гройсмана на этой должности Виктора Козака, обвинив его в содействии непрозрачному процессу выделения коммунальной земли и проведения тендеров.

Тогда за соответствующее решение проголосовали 30 из 35 депутатов, принявших участие в голосовании, и поручили тогда еще 27-летнему Гройсману исполнять обязанности мэра Винницы до проведения выборов городского головы.

Решение об избрании Гройсмана секретарем горсовета принималось путем тайного голосования.

На то время, Владимир Гройсман работал коммерческим директором фирмы "Юность", которую возглавлял его отец – Борис Гройсман.

Ниже мы приводим текст первого интервью Владимира Гройсмана в должности руководителя города, которое записал Роман Ковальский для газеты "33-й канал" пять лет назад:

 

– З трибуни Верховної Ради прозвучала теза про «безпредєл та захоплення влади у місті Вінниці». Ви самі поясните причину кардинальної зміни міської влади 25 листопада?

– Я вважаю, що депутати діяли чітко у рамках закону, бо саме рада може припиняти повноваження одного секретаря та обирати іншого... А те, що у відставці Віктора Козака хтось вбачає політичне підґрунтя, лише засвідчує початок чергової виборчої кампанії, не більше того. Щодо правомірності тих чи інших дій, то в суді знаходиться скарга депутата Козака, і рішення по ній має прийняти у рамках законодавства виключно суд.

Стосовно формулювання «переворот» чи «революція» у міськраді Вінниці, то я абсолютно не погоджуюсь із цим. Бо, на мою думку, позбавлена влади сторона умисно намагається подати в ЗМІ версію про серйозні, ледь не трагічні наслідки зміни секретаря ради. Але яка ж тут може бути трагедія, коли одного секретаря депутати відкликали – іншого обрали?

А стосовно заяв у парламенті, то Верховна Рада – це 450 депутатів, і заява та позиція навіть окремої фракції - це лише їхня думка і заява, яку я не берусь коментувати чи оспорювати.

– 25 листопада ви заявили про несподіваність вашого обрання більшістю депутатів, то чи на сьогодні з’явилась програма на найближчі 3-4 місяці по наведенню порядку у Вінниці командою Володимира Гройсмана?

– Перше, що потрібно зробити – це повернути владу обличчям до людей! Це головне, на мій погляд, коли влада чує та розуміє людей. На жаль, останнім часом цього у Вінниці не було.

Як приклад – останній мій прийом городян, які прийшли до виконуючого обов’язки мера Вінниці вже із хронічними питаннями... Тому як перше моє завдання для всіх працівників виконкому, міського господарства та житлово-експлуатаційних контор було добросовісне та професійне виконання ними своєї роботи. А якщо хтось із найнятих містом і громадою виконавців і посадовців вирішив, що просто буде й надалі тільки ходити на роботу, користуватиметься для власних потреб кабінетом, службовим авто й мобілкою та ще й отримуватиме незароблену заробітну плату, то цього не буде, я вам обіцяю. Бо в мене не так багато часу, аби витрачати його на вмовляння нероб та ледарів, мене цікавить результат, я прийшов працювати, і весною разом оцінимо зроблене...

– Судячи з виступів із трибуни останніх сесій, частина депутатів уже розпочала свої передвиборчі кампанії... Як ви плануєте налаштувати, в тому числі, й своїх прихильників у раді, на плідну роботу на місто замість проголошення агіток своїх партій та блоків?

– У цьому кабінеті, на цій посаді – Я ЛЮДИНА МІСТА, яка агітуватиме депутатів, високопосадовців та кожного із городян, перш за все, за вирішення проблем Вінниці без політичного чи партійного підґрунтя. Це однозначно!

– Яка доля чекає на так звані «золоті» 3 гектари землі над вишенським озером, якими, кажуть, намагались підкупити частину депутатів перед пам’ятною сесією в кінці листопада?

– Якщо чесно, то я нічого не знаю про названу вами ділянку, жодного разу там не був, її не оглядав та ні перед ким не ставив питання, щоб її використати для тих чи інших цілей. Бо правила розподілу та отримання загальноміських ресурсів уже почали працювати на Вінницю, і якщо ця ділянка справді вільна, нею цікавляться інвестори, то вона буде продана з аукціону чи віддана на конкурсній основі в оренду виключно із максимальною вигодою для бюджету міста. Іншої долі для цієї та загалом всієї землі Вінниці не буде.

– Ви вважаєте, що ці часові рамки дозволять реалізувати хоч частину амбітних планів?

– Так, я молодий, але маю юридичну освіту, досвід ефективної роботи в бізнесі та міській раді й головне – бажання працювати на людей, а не, як це часто було із міськими чиновниками, на власну кишеню... А якщо досвід хтось розуміє як наявність певних зв’язків чи домовленостей із «областю» чи Києвом, то це хибне розуміння повноважень влади... Бо головною проблемою керівництва Вінниці є не відсутність потрібних зв’язків, а небажання працювати цілого ряду посадових осіб... І ця проблема розрослась як пухлина на всі напрямки міської влади та господарства. Тому я прийшов для того, аби дати новий імпульс кадровим та організаційним змінам у цій сфері...

– Поява «нових» облич серед ваших заступників, яких аж 7, та в складі виконкому і останнє повернення Миколи Гунька дало підстави вашим опонентам запустити тему про вплив на ваші кадрові рішення, перш за все, двох людей – Домбровського і Дворкіса... Що скажете з цього приводу?

– На цей закид відповім так – я не розумію, що таке людина губернатора, екс-мера чи, скажімо, Гройсмана... Бо, поклавши руку на серце, скажу, що ні голова обладміністрації Олександр Домбровський, ні Дмитро Дворкіс, ні хтось інший ніякого відношення до формування персонального складу заступників чи виконкому «із своїх людей» не мали.

Бо чия тоді людина Роман Борисович Аксельрод як шанований керівник обласного управління житлово-комунального господарства? Відповідаю – він людина своєї професії та роботи, як визнаний фахівець і кваліфікований працівник соціальної сфери Андрій Олексійович Рева — чия він людина? Я цього сумніву теж не розумію...

Володимир Іванович Слишинський – розумна і професійна людина, відомий юрист та адвокат, і завдяки йому міська влада має працювати виключно за законами...

Тим більше, що нікому із них я не давав гарантій збереження робочого місця серед заступників чи у виконкомі при відсутності належної роботи. Бо буде 100% віддача – буде співпраця, ні – значить, прощаємось.

– Кілька останніх мерів міста не змогли вирішити долю «серця Вінниці» – площі перед універмагом... Ваша думка: це має бути приватна чи міська площа? Хто має її відновити і повернути до нормального стану, бо поки що це «серце» схоже на руїни, де вже забилась одна жінка...

– Рішення про долю площі приймали і прийматимуть депутати – люди, яких виборці уповноважили своїм правом на вибір.

– Ви обіцяли відсторонитись від бізнесу в разі обрання секретарем ради, але про майбутнє ринку «Юність» хочеться запитати саме у вас.

– Я виконав свою обіцянку і зараз цим питанням, як і діяльністю «Юності», не займаюсь... Там є керівництво, штат професіоналів, мій батько усім цим опікується. Коли я йшов у міськраду на посаду секретаря, я зібрав у вузькому колі своїх колег і сказав, що лобіювати, консультувати і сприяти, будучи на посаді, не збираюсь.

– Чи буде завершено будівництво «Муніципального ринку» та решта проектів Віктора Козака?

– З самого початку це будівництво на бюджетні кошти для мене було незрозумілим та сумнівним з точки зору економічної доцільності. І тому я за це не голосував, бо кінцева мета була незрозуміла. Адже місту обіцяли завершити будівництво ледь не до 1 листопада цього року, але 1,3 млн. гривень з бюджету вже закопано в цей проект, і кінця його та перспектив не видно. Окремо хочу зазначити, що саме на суму близько 1,3 мільйона ми недофінансували цього року капітальні видатки на ремонт шкіл Вінниці. Тобто, не запитавши у городян їхню думку, гроші пішли на базар замість шкіл... Та ж сама ситуація із угодами, які укладались із торговцями, де їх зобов’язували перейти для торгівлі на цей ринок у день його відкриття. Але такий підхід викликав тільки збільшення стихійної торгівлі та певну відразу людей, яких фактично заганяли на ринок, на який ще невідомо, чи пішли б покупці. Хіба це ринкові методи? Із більшості фактів та документів цього проекту на сьогодні робиться таємниця, але кінцева сума капіталовкладень, в тому числі, й за рахунок бюджету Вінниці, планувалась витратитись на «Муніципальний ринок» – близько 7 млн. гривень! Коли ці гроші мали повернутись до бюджету – ніхто так і не може сказати... Саме на цих фактах базуються мої сумніви, бо бюджет як загальноміська святиня мав стати «дійною коровою» заради чиїхось приватних інтересів та амбіцій. Бо думаю, що попереднє керівництво явно було не готове вкладати власні кошти у будівництво такого ринку, тим більше, що одразу виникає питання доцільності виділення 4 га землі під таке приватне будівництво...

Тому проекти типу «Муніципального ринку», системи вивезення сміття та отримання 20-мільйонного займу будуть прискіпливо проаналізовані та винесені на сесії міської ради...

– Ви балотуватиметесь у новий склад міської ради?

– Як вирішить партія, так чинитиму і я. Це лише питання часу та довіри...

– Після вашого обрання по Вінниці ходить чутка, що ви на радощах купили собі та дружині два нових авто за 100 000 доларів, це правда?

– Ще в жовтні для себе я придбав у кредит на 5 років при 12% річних позашляховик «Тойота Прадо» за 220 тисяч гривень із першопочатковим внеском 65 тисяч гривень. У дружини мініатюрний і, відповідно, значно дешевший «Рено Меган», теж придбаний у кредит, теж на 5 років і під ті ж самі відсотки.

– Як відреагували ваші рідні на намір очолити місто?

– Дружина мені сказала: «Вово, я вірю тобі, знаю про твої щирі плани, і якщо тобі вірять люди – іди, працюй, і ми тебе підтримаємо».

- До редакції надійшов лист від громадянина Ізраїлю Алекса Гройсмана, який стверджує, що він ваш брат, але ви з батьком категорично від нього відмовляєтесь?

- Так, у мене дійсно є брат, але Павло 1973 р.н. і проживає він у Вінниці. Ніякого іншого брата я не знаю. Швидше за все, це самозванець-однофамілець.

- Це правда, що ваша дружина набагато старша за вас?

- Одружився я в 19 років. Познайомився із дружиною на роботі. Батьки не заперечували, що вона старша і має дитину від першого шлюбу.

- Де зустрічатимете Новий рік?

- Вдома. 14-річній доньці подарую книги, молодшій — іграшку. Для дружини готую сюрприз.

 

ВИННИЦА.info

Матеріали по темі