Юрій Косюк розповів, як заробив перші гроші та чому відклав ідею відкриття «нової школи» на Вінниччині

Юрій Косюк, голова правління ПАТ «МХП», один із найбагатших людей в Україні. Він займає третє місце за версією «Forbes» у 2017 році. Вчора, 11 квітня, Юрій Косюк був у Вінниці, де презентував проект, який передбачає виділення мікрогрантів для створення бізнесу в сільській місцевості. Під час зустрічі представники ЗМІ мали можливість поставити питання, які стосуються не лише інвестицій в бізнес, але й соціальної сфери. Його погляди йдуть всупереч «шаблонам». Тож пропонуємо кілька тез із розмови.

- Вам хтось давав грант на початок бізнесу?

- Ніхто не давав. Бізнес починався зі студентської лави. Після 4-го курсу я перестав ходити в університет і пішов на біржу. Був досить цікавий час, коли розпався Радянський Союз, це був 1991 рік, розпався «Держснаб» і почали створювались біржі. Я був одним із успішних брокерів на Київській товарній біржі і на Українській універсальній біржі. Перші гроші заробив через три місяці. Ще живучи в гуртожитку, я їздив на «дев’ятці», а через 4 місяці купив собі квартиру. Тоді такі були можливості.

- Чи не шкода Вам зараз витрачати гроші на проекти?

- Не шкода. Класно жити, коли навколо тебе щасливі та заможні люди, і некласно жити, коли ти бачиш нещасних, бідних людей у безвиході. Це неправильно.

- Чи не варто починати зі школи вчити людей ініціативності? Можливо, споживацькі настрої краще викорінювати зі шкільної лави? Запровадити певні семінари у школах, щоб розвивати підприємницьку «жилку», якісь гранти на освіту?

- Наша Альона (співробітник компанії – ред.) була ініціатором створення нової школи. Нової школи не в плані нових стін, а в плані нової філософії. Мене вразила школа, яку побудував Василь Хмельницький на Новопечерських Липках у Києві. Вони запросили канадського директора, багато волонтерів, і зробили школу з іншою філософією. Я подивився на його університет, де немає жодного викладача, де інтерактивно навчаються з  усього світу. Дуже цікаво та інноваційно. Ми поставили ціль спробувати зробити те саме в районі Ладижина, Гайсина – побудувати абсолютно нову школу. В Альони було завдання (вивчити як працюють школи в інших країнах – ред.), і вони поїхали в Данію, Великобританію, Нідерланди. Вони подивились найновіші школи, побудовані за рахунок держави. Але я зрозумів, що робити школу поки що рано. Тому що доведеться прийти до людей з меседжем, що вашу дитину ви не повинні віддавати в університет. Але, оскільки ми, українці, звикли: «всі люди так живуть» і «як же це моя дитина не піде до університету, а її навчать прикладних речей, де вона буде крутити гайки»… Те, що вона після університету буде крутити гайки, це добре, бо з дипломом. Тобто, ми зрозуміли, що суспільство не готове. Ми спочатку почнемо з підприємцями через створення малих підприємців на бізнес-ініціативах знизу. Коли їх набереться критична маса, вже ці люди будуть думати про відправлення дітей до таких шкіл. Тільки тоді можна буде створювати таку школу.

Ми про школу подумали спочатку, але зрозуміли, що громада не готова це сприйняти. Ми не готові вчити дітей за радянськими підручниками, за системою, за якою навчають сьогодні. Не потрібно вчити якісь правила чи вивчати, скільки людей в якій країні живе, тому що Google все одно знає більше. Дитину потрібно навчати якимось прикладним речам. Це переворот мізків. Ми розуміємо, що суспільство до цього не готове. Ми спочатку створимо основу з успішних самозайнятих підприємців.

Вінниця.info