Суспільство

«Моральний мазохізм». Психолог з Вінниці розповіла, як пережити вибори і не сперечатись про політику

12 липня 2019, 16:44

Напередодні парламентських виборів – 2019 у більшості населення емоцій аж за край. Не встигли відійти від президентських, як тут новий етап. Маємо масову істерію. Сварки все частіше зав’язуються у соціальних мережах, на робочих місцях, у громадському транспорті. Та навіть родинах, коли подружжя планує розлучатися через симпатії до різних кандидатів. Аби уникнути емоційних зривів та почувати себе щасливим, навіть напередодні виборів, психологи радять взагалі не говорити про політику, аби не продовжувати бути моральними мазохістами підліткового віку. Більш детальніше про це від психолога Тетяни Нікіфорової. У інтерв’ю для Вiнниця.info вона дала цінні та дуже відверті коментарі.

- Вступаючи у суперечку, а особливо у цей час, коли тривають такі емоційні передвиборчі перегони, людина так виплескує свої переживання. Свої неврози, слабкості та риси своєї особистості. Тому і відбувається істерія.

«Влитися у стан підвищеної тривоги. Це такий собі психологічний мазохізм»

- Наша ментальність така, аби вхопитися за якусь причину. Влитися у стан підвищеної тривоги. Це такий собі моральний мазохізм. Бо подобається бути у цьому стані. На жаль, населення України перебуває у стані психологічної незрілості. Ну, ніби ще підліток. Немає певного рівня самовідповідальності. В психіатрії є поняття психологізація проблеми. Коли у людини від дитинства життя не вдається, постійні стреси, негативні емоції, вона шукає причину. Мозок шукає адресата. І на першому місті у більшості винуватий хто? Держава. І якого при цьому не дай президента, який парламент, всі будуть погані. Внутрішній стан страждань має кудись діватися. Краще всього його злити на зовнішні обставини. Ми отримуємо задоволення від цих страждань. Ще й при тому, що отримуємо задоволення принижуючи іншого. Відчуваючи, що від цього стаєш его-особистістю. Тому і виникають конфлікти, коли хтось хоче щось довести іншому. Від цього і істерія.

«Ми суспільство тотального дилетантства»

- Понад сотню років емоції людей насильно пригнічували. Маю на увазі царську Росію, Радянський союз. Голодомор, Громадянську, Другу світову війни. З нас створили країну робітників і селян. Інтелігенцію практично викорінили. Хто встиг втекти, кого вбили... І довгі роки населення звикло бути від когось залежним. Від вождів, до прикладу. Нині цього немає. І ми не знаємо, як жити. Але враховуючи те, коли дитина зростає, вона ще нічого не вміє, не є по всім фронтам професіоналом, але амбіцій хоч греблю гати. Тому ми суспільство тотального дилетантства.

«На першому місці – президент»

- Чим займається зріла доросла людина. Вона дивиться на цей світ жорстко. У свою тарілку, на своє життя. Робить свою справу якісно. І розуміє, що всі мають так робити. На всіх рівнях. Від верхівки влади до найнижчих щаблів суспільства. Бо тільки тоді все у країні буде добра. Але більшість звикла звинувачувати, обурюватися і нічого при цьому корисного до суспільства не роблячи. Це дитяча позиція. Звинувачувати у своїх негараздах когось. Зазвичай, у більшості у цьому плані на першому місці – президент. За ним: погода, здоров’я, родина та оточення. Така уява, що ми спеціально обираємо президента, чоловіка, дружину та свекруху, аби виправдати, чого у людини поганий настрій.

«Чого більшість йдуть в депутати? Бо на емоційному рівні піпками міряються…»

- Що чоловіки, що жінки. Але, це образно кажучи. Та свідомість, знову кажу, у нашого народу на підлітковому рівні. Як можна йти у депутати, коли по рахунку ти нічого не досяг? Не вмієш нічого робити. Не можеш дати якісного утримання. По всьому цивілізованому світі для того, аби піти на такий пост, всі ці етапи проходять інакше. Починають знизу та поетапно піднімаються до гори.

«Нема питання, немає відповіді»

- Коли вас особисто не питають про політику, не треба відповідати. Краще більше мовчати та спостерігати, аніж приєднатися до «валіва». Це психологічне поняття. Коли ми бачимо червоний колір, то канарейка у ньому побачить ще 20 відтінків. Тобто, ми бачимо жорстко під своїм кутом. Все у своєму житті під своїм неврозом. Тому, коли мене не питають,я не висловлюю свою думку. Якщо до мене конкретне питання, тільки тоді, і то зрідка, можу включитися. Бо взагалі не маю бажання говорити про політику. І тим більше, дискутувати на цю тему. Продуктивніше для себе займатися своєю справою, робити її якісно. А не втрачати час на пусті балачки. Крім того, краще займатися своїм життям, своїм здоров’ям та перебувати у щасливих емоціях.

«Хочеш бути патріотом, маєш бути професіоналом»

- Не треба багато говорити. Більше треба робити. Тобто, робити те, що робиш, але дуже якісно. Щоб ті люди, які тебе оточують, дивились на тебе та брали приклад. Коли це почнеться від президента, закінчуючи двірником, вже за кілька років ми перетворимося у Швейцарію.

«Правило 30 секунд»

- Встановили, що мозок приймає рішення на 30 секунд раніше до того моменту як ми у змозі це рішення проаналізувати. Ми живемо рефлексами. Ми заводимося рефлекторно. Тому, якщо пішов сплеск емоцій, краще видихнути. Нічого не робити, краще відійти та дати п’ять хвилин, умитися холодною водою. Аби заспокоїтися. І тільки тоді задати собі питання, чи варто взагалі це робити? Якщо я себе поважаю, то як буду поводити себе у цій ситуації? Ще раз скажу, краще, наповнюйте себе максимально позитивом. Подорожі, нові хобі, нові знання, мистецтво, книжки…. І решта, плюс ти займаєшся професійно своєю справою, на решту негативу просто не буде часу.

Вiнниця.info

Теги: Вінниця вибори психолог поради 
Матеріали по темі