6 верес. 2022 10:52

Останнє оновлення  
22 груд. 2023 12:50
Суспільство
0

188

0

«Ми всі тепер інші» - історія війни «Майстра» з Вінниці

«Ми всі тепер інші» - історія війни «Майстра» з Вінниці

Віталій – військовий з Вінниці розповів про війну в найгарячіших точках


«Ми всі тепер інші» - історія війни «Майстра» з Вінниці

24 лютого він завіз сім’ю в село, а 25-го вже був у військкоматі. Про перший день війни, про бої на Донеччині, про героїв, вінничанин Віталій з позивним «Майстер» розповів заради «Хана» і «Лева» - двох земляків, які вивели 13 чоловік з-під обстрілів окупантів. Щоб вінничани знали наших героїв. Зараз Віталій проходить лікування, а молоді хлопці «Хан» і «Лев» продовжують обороняти Україну і життя кожного з нас.

Історія війни «Майстра» опублікована на сторінці начальника Вінницької ОВА Сергія Борзова.

«Ми подивились один на одного і попрощались… Знаєте, не було такого, що все життя пройшло перед очима. Перша думка була, чого було не подорожувати…Ти вкалував на двох-трьох роботах все життя… А друга думка, навіщо були ті дитсадки, чого було тих дітей на руках не носити зранку до вечора. Це про те, що хтось зве Бога… Ранені хлопці звуть маму… або дружину», - говорить він згадуючи найважчі моменти.

«Три дні ми були на позиціях. Не можу уявити ту кількість мін, яка на нас летіла з інтервалом 10-15 хвилин по 5-10 прильотів три доби цілодобово. Звідки їх стільки?..

Ми вийшли вночі на позицію, лягли і три доби хтось стоїть у повний зріст і дивиться в тепловізор, незважаючи на те, що осколки. Нас було троє, ми були як мобільна група. За три дні поміняли чотири позиції. На другий день ми були під розбитим мостом, під брилою моста. Це перша позиція до села, де були росіяни. Вони по мосту били САУ. Ми всі під мостом, чоловік 15, а враження, що я пекар, прийшов на роботу. Там бахкає весь день і пів-ночі. «Трьохсоті» були коли снаряд попадав між плитами, вибухав і вибухова хвиля несла нас в бетон, шматки асфальту, арматури. На другий день з під мосту «пішли» перші «трьохсоті». Щоб винести поранених, нам треба було в повний зріст йти попід посадку. Чуємо, летить – лягли. Поки летить друге (снаряд - ред), ми по 10 – 15 метрів просувались вперед. На треті сутки повернулись в лісосмугу. В них авіація о 4-й ранку і о 4-й вечора обстрілювала. Летіли касетні і фосфорні снаряди. Але видно Бог нас береже, бо авіація сама смертоносна ворожа зброя. Пам’ятаю метр перед нами бахкало і метр за нами», - розповідає Віталій.

«Майстер» знайшов гранатомет, який залишили хлопці з іншої бригади, і вцілив у ворожий танк. Правда про це дізнався пізніше, коли мало не потрапив до рук окупантів, зустрівшись майже обличчя в обличчя з ворогом.

«До них було метрів 10. Я хлопцям роздав патрони, вони потихеньку заряджаються. «Боцман» лежить з кулеметом, а вони (росіяни-ред.) в сумках риються. Вони не пішли зачищати «зеленку». Їх танкісти настільки злиденні, що побачивши піксельний рюкзак на 45 літрів, говорили: «ты посмотри что они кушают, хохлы офигели». То поки вони рились, ми зарядились. Накормили…», - говорить військовий.

Віталій розповідає про різницю між росіянами і нашими військовими, пригадує, що окупанти настільки недолугі, що мінометами гатили навіть по своїх. Тим часом наші хлопці, які раніше не воювали, стоять один за одного стіною.

«Ми поранені, без офіцерів з «Левом» і «Ханом», двома мобілізованими хлопчинами... Цих два герої з кулеметного взводу вели нас 8 кілометрів і вдвох відсікали наступаючу піхоту. Причому відсікали так жорстко що там напевно лягла не одна кацапська рота», - каже «Майстер».

«У мене дві доньки… Краще мені там лягти, ніж вони прийдуть сюди. Після Ірпеня і Бучі стало ясно, що у них немає нічого людського…»

Віталій під час реабілітації має час погортати сторінки соцмереж. Його обурює, що українці дозволяють «чубитись» між собою.

«Хлопчина, який мобілізувався - Герой! Волонтер, який вже «поклав» половину своєї фірми і машини ганяє, і дві-три бригади на собі тримає - Герой. Медсестра, яка цілодобово приймає поранених – Герой. Люди які приходять плести сітки – Герої.

Не треба цього: «мій воює, а мій не воює». Герої не тільки ті що воюють», - ділиться військовий.

«Для мене герої – ті два хлопчини («Лев» і «Хан» - ред.), що вивели 13 чоловік. Так як вони тоді ризикували, мабуть мало хто ризикував», - каже «Майстер».

«Те що ми не будемо жити як раніше, це точно. Будемо жити краще. ВСІ!»

«Ми тепер всі інші…»


Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info

title