Суспільство

На Вінниччині храм часів Трипільської культури планують дослідити вчені з сучасною апаратурою. Фото

19 вересня 2019, 13:45

Вінницька область на порозі сенсаційного відкриття. У селі Буша готуються до розкопок дохристиянського скельного храму з унікальним для світу горельєфом, якому близько 5000 років. Висічене на каміні зображення й досі ніхто так і не зміг розшифрувати. Про таємниці цього загадкового місця дізнавалася Вінниця.info.

Українські вчені визначають дату початку досліджень дохристиянського скельного храму у селі Буша Ямпільського району. Тут знаходиться горельєф, зображення якого висікли у каміні ще за часів Трипілля. Сенс його намагаються розгадати майже 200 років. Але й до нині ні історики, ні археологи не визначилися із спільною думкою. Тому і вирішили поновити дослідження.

«Зовсім скоро ви будете мати нову сенсацію після дослідження сучасними апаратами та вченими», - каже Ірина Захарчук – виконуючий обов’язки керівника Державного історико-культурного заповідника«Буша», який з 2000 року знаходиться на території села.

Горельєф розміщується на скелі, до якої ведуть високі кам’яні сходи.

«Скелі там не прості. Це власне є сірий піщаник, єдина структура, яка не піддається радіо-вуглецевих аналізу. Цей піщаник силурійського періоду, якому 430 000 000 років», - зауважує Захарчук, вона заводить до храму, який за для безпеки від руйнування погодними умовами, вкрили дахом з напівпрозорого матеріалу.

Храм виявив у 1824 році місцевий поміщик Ромуальд Остой Овсяний. У 1883 професорВолодимир Антонивич написав наукову працю про цей горельєф. Пізніше чимало вчених намагалися розшифрувати значення малюнку. Але спільної думки так і не дійшли.

На скелі, що по правий бік чітко видно висічене зображення. Дерево, птах, людина та олень. Над ними подвійний квадрат.

«В українців родове дерево – дуб, на верхів’ї якого спочиває у ночі Ярило (бог Сонця). Це єдине дерево, коріння якого сягають нижнього світу. Так вважали наші пращури. У даному випадку дуб зображений погано. На ньому немає ні листя, ні бруньок. Дерево мертве, або сухе. У всіх народів світу таке дерево символ та ознака смерті. У гілках сухого дубу сидить птах. Придивившись, можна визначити, що це є півень. Півень також не проста істота. Для українців, він є символом вогню», - Захарчук пояснює можливий сенс зображення одного з елементів горельєфу.

Зауважує, в селі є дивний для інших населених пунктів звичай.

«Коли помирає людина, з її двору береться курка, або півень, якого несе людина попереду похоронної процесії. А потім приносять птаха додому, де зарубують та щось готують. Вважається що душа покійного птаха має перенести душу новопреставленого на той світ на своїх крилах. Тобто, є її провідником. Як ви розумієте, цей звичай не християнський. Його коріння набагато древніші. І бере початок до нашої ери», - додає.

Зображення людини, яка стоїть навколішки та молиться, це одна з найбільших тем для дискусій.

«Довгий час вважали, що це ведмідь. Потім, що це чоловік досить кремезної статури. Зверху горельєфу подвійний квадрат. Сонце, не Сонце, Місяць, не Місяць. Смартфон, телефон, комп’ютер… вікно. Один хлопчик побачив картину Малевича «Чорний квадрат». Але у цьому квадраті Антонович, який майже 200 років тому проводив дослідження, зміг прочитати надпис. Там, нібито, було написано: «Азм есть миробог – жрец ольгов». Тому вважали, що ця людина і є жрець якогось князівства, назва якого незрозуміла. Можливо, Ольго, або, Олег чи Ольга. Або, Ольговичі, як варіант. Тому цей храм із запасом дотували 8 – 9 століттям», - продовжує Захарчук.

Позаду людини стоїть олень. Коли до нього придивитись, то стає зрозуміло, що не все так просто, як здається на перший погляд.

«Олень стоїть позаду людини на підвищенні. Якщо ви проведете уявну лінію між головою людини і мордою оленя, видно, що він вищій за людину. Єдиний, хто у цьому світі вищій за людину – то є Бог. Коли придивитися до ріг оленя, вони в одній площині із квадратом. Та з верхів’ями прадуба. І між рогами чітко видно трикутник, або піраміду. І стає зрозуміло, що це не простий олень, а божественний. І дійсно, у наших слов’янських традиціях є такий олень, який зветься Дажбогом. На людях він з’являвся у образі юнака із срібним волоссям. Але, він має дар перевтілення у золотого оленя із срібними рогами. І саме у цій подобі він блукає між світами. У пошуках душ людей, які заблукали. І задача Дажбога їх знайти та довести до ріки вічності Лєта», - інтригує.

Всі символи, які зображені на горельєфі говорять про те, що тут людина відходить, помирає. Всі істоти на ньому розгорнуті у бік заходу Сонця.

«Людина, яка молиться перед безлистим деревом. Тримаючи у руках чашу. Ми бачимо вагітний живіт. Ми бачимо сукню, яке попереду. Ми бачимо, як волосся спускається по спині. Ми бачимо, повні руки. Повні стегна. Ми бачим вигін спини при вагітності. Жінка стоїть навколішки з чашею. Хтось каже, з вином, хтось каже, сурицею. Хтось каже медом. А чи не чекає вона душу, якою наповниться чаша і відродиться нове життя? І з чаші життя, вона поллє древо життя. Душа відродиться. І рід оновиться», - дивує здогадкою.

Ще один з дивних елементів горельєфу знаходиться на іншій скелі, що навпроти головного зображення.

«Це також квадрат, у середині якого невеличке коло. Напевно, це кам’яне виконання порталу у той світ. Наче тунель, у кінці якого світло», - припускає Захарчук.

У своєму роді, горельєф з усіма елементами унікальний, нічого подібного у світі науковці ще не виявляли. Тому дослідження з використанням новітніх технологій, які заплановані на найближчий час, допоможуть відкрити чимало таємниць.

Поки точну дату визначають, туристи тим часом мають доступ відвідати храм і зробити свої висновки. Деякі вже відзначають, саме тут енергетикою відчувають свою українську етнічність.

«Знаєте, вона не чужа. Цікаво, вона своя. Щось рідне відчуваєш. Так. Щось рідне», - зауважують Ігор та Наталія Мостові з Києва.

Хтось навіть вирішується ночувати в середині. Як Ірина і Наталія з Одеси.

«Ми спілкувалися з духами цього храму. Ми вночі приходили. Ми вдень сюди приходили. І ми не перший рік сюди приїжджаємо», - каже Ірина Ліханська.

«Перший раз ми вночі були вчора, і у мене таке відчуття, що мене хтось по руках гладив. Я думала, може протяг. Обернулася, немає, двері закриті», - додає Наталія Бондарчук.

Таємничий храм цікавий багатьом. Щорічно відвідати його приїжджає більше 60 000 туристів з України та інших країн. І кожен з них бажає знати відповіді на загадки цього древнього місця сили. Тому і чекають на початок дослідження храму та горельєфу.

Вінниця.info

Теги: Вінниччина храм Трипілля відкриття дослідження 
Матеріали по темі