22 лип. 2022 12:25
280
У Музеї історії Вінниці розповіли про площу Перемоги, як один з важливих транспортних вузлів міста
14 липня скинула три свої ракети на Вінницю. Обстрілу зазнали Будинок офіцерів, будинок побуту «Ювілейний», медичний центр «Нейромед», площа Перемоги та десятки будівель поблизу. Багато будинків навіть після реставрації уже не будуть такими, як були до обстрілу
У Музеї історії Вінниці розповіли про площу Перемоги, як один з важливих транспортних вузлів міста.
Площа Перемоги – це територія на перетині вулиці Замостянської, вулиці Винниченка та проспекту Коцюбинського. Відомо, що на початку ХХ століття тут діяла 2-га поліцейська частина Вінниці. Тоді місто ділилося на дві поліцейські дільниці: перша розташовувалась у середмісті, а друга на Замості. В умовах більшовицької окупації, а згодом і нацистської, такий принцип організації зберігся. Скоріш за все, відомчі структури користувалися тим самим приміщенням, яке існувало ще з імперських часів.
Як громадський простір площа почала формуватися у 1930-х роках, після спорудження Будинку офіцерів. Тоді ж буквально навпроти побудували будинок лікарів – житловий будинок за адресою проспект Коцюбинського, 39. З іншого боку площі розташовувалась Вознесенська церква. У 1929 році її закрили в рамках антирелігійної кампанії і переобладнали під кінотеатр. Будівлю було зруйновано під час Другої світової війни, на її місці побудували житловий будинок управління залізниці (будинок залізничників).
У 1960-х поруч звели першу у Вінниці дев’ятиповерхівку з бетону та скла – будинок побуту «Ювілейний». А в 1965 році це місце офіційно назвали площею Перемоги на честь перемоги у Другій світовій війні.
Для маркування простору і доповнення контексту «Перемоги у Великій Вітчизняній» у 1968 році на площі встановили типовий пам’ятник радянському воїну-переможцю. У піднятій руці він тримав пістолет-кулемет Шпагіна (ППШ), а іншою рукою обіймав маленьку дівчинку. За свідченнями вінничан, пам’ятник виявився не надто міцним, оскільки у 1977 році під час невеликого землетрусу він був пошкоджений, а згодом його взагалі демонтували.
Наратив «перемоги» було підсилено у 1995 році. 9 травня на честь 50-річчя перемоги над нацистською Німеччиною в Другій світовій війні на фасаді Будинку офіцерів встановили таблицю-барельєф (нині демонтована). Того ж року вулицю Червоного Козацтва перейменували на «50-річчя Перемоги» (нині Замостянська).
До середини 1970-х років від площі Перемоги вели два бульвари. Перший існує й сьогодні – це пішохідна зона вулиці Замостянської. Другий бульвар пролягав по проспекту Коцюбинського і був подібним до першого: пішохідна зона, оточена трамвайними коліями та дорожнім полотном. Після реконструкції проспекту бульвару не стало, а трамваї до вокзалу і назад почали їздити звичним для нас усіх маршрутом – в об’їзд по Замостянській.
У другій половині 1970-х позаду «Ювілейного» побудували Будинок урочистих подій (сучасний відділ ДРАЦС). Площа Перемоги все більше набувала сучасного вигляду.
У 1998 році на місці радянського «воїна-переможця» встановили пам’ятний знак на честь створення Військово-Повітряних Сил України. Це композиція винищувача МіГ-21 на постаменті у вигляді стилізованого прицілу. Цікаво, що перед встановленням це був цілком боєдатний літак. За спогадами Валерія Ляхова, до Вінниці майбутній експонат прилетів своїм ходом – керосин зливали на летовищі в Гавришівці після приземлення. Там же демонтували двигун та інші важливі бортові елементи. Однак більшість обладнання на момент встановлення було повністю збережено.
У наш час площа Перемоги використовується переважно для транзиту. Це один з важливих транспортних вузлів міста. Восени 2019 року Агенція просторового розвитку повідомляла, що через площу щоденно проходять 25-30 тисяч людей. «Ювілейний» з радянського будинку побуту перетворився на офісний центр, не втрачаючи свого значення для місцевих жителів. МіГ-21 на постаменті чудово вписався в простір і став його невід’ємною частиною. Разом з Будинком офіцерів усе це є серцем Замостя.
Будинок побуту «Ювілейний» у 1982 році.
Площа Перемоги, приблизно перша половина 1970-х років. У кадрі видно будинок залізничників та бульвар на проспекті Коцюбинського.
Житловий будинок управління залізниці (будинок залізничників), м. Вінниця, просп. Коцюбинського.
Площа Перемоги, вид на ріг сучасної вулиці Замостянської та проспекту Коцюбинського від Будинку офіцерів. 1968 рік.
Вхід на бульвар, трохи далі видно скульптуру тенісистки. Позаду можна роздивитися Будинок офіцерів. Період німецької окупації 1941-44 років.
Вид на площу від Будинку офіцерів.1961 рік.
Листівка 1964 року, вид від Будинку офіцерів.
Бульвар на проспекті Коцюбинського в 1968 році.
Вид на площу Перемоги з бульвару на проспекті Коцюбинського, 1969 рік.
Пам’ятний знак воїну-переможцю в Другій світовій війні на площі Перемоги.
Площа Перемоги, вид від Будинку офіцерів.
Площа перемоги у 2015 році.
Площа Перемоги у 2017 році.
Площа Перемоги у 2018 році під час реконструкції проспекту на Замостянській.
Площа Перемоги у 2021 році.
Площа перемоги у 2022 році внаслідок ракетного обстрілу.
Нагадаємо, 14 липня близько 11-ї години рашисти завдали ракетного удару по Вінниці. Обстріляли густонаселений район.
Російські окупаційні війська завдали ударів крилатими ракетами «Калібр» з підводного човна з акваторії Чорного моря.
За фактом ракетного обстрілу Вінниці відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування.
15 липня у Вінниці та області оголошено Днем жалоби.
Станом на 22. 07. 2022 стало відомо, що кількість загиблих збільшилась до 26 осіб.
Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info
Вінниця.info, фото редакції та зі сторінки Музею історії Вінниці