20 черв. 2022 17:23

Останнє оновлення  
22 груд. 2023 12:50
Суспільство
0

106

0

Переселенець з Рубіжного: Нас не потрібно було «освобождать»!

Переселенець з Рубіжного: Нас не потрібно було «освобождать»!

Чоловік, який виїхав з рідного міста і живе у Вінниці каже, що росіяни цілеспрямовано знищують міста і людей в Україні.


Переселенець з Рубіжного: Нас не потрібно було «освобождать»!

Навіщо росіяни вбивають російськомовних в Україні, кому потрібні унітази з Рубіжного, та чому з лисою кішкою або малолітньою дитиною важко знайти дах над головою. На ці питання шукали відповіді журналісти Вінниця.info. Валерій родом з Рубіжного, що на Луганщині. Вдома мав житло, машину, виховував сина, працював на картонно-тарному комбінаті. Під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, його місто було окуповано, а більшість будинків - знищено. Виїхати з під обстрілів та знайти роботу вдалось у Вінниці.

Переселенець з Рубіжного: Нас не потрібно було «освобождать»!

Як дізналися про те що 24 лютого відбулось повномасштабне вторгнення російських військ в Україну?

Мені подзвонили о 5.30 друзі з західної України і сказали, що ракетами обстрілюють Луцьк, Київ, Івано-Франківськ, Хмельницький. В Рубіжне перші ракети прилетіли о сьомій ранку.

Як і коли приймали рішення про те, що потрібно їхати з міста?

Техніка йшла постійно, щодня ми чули вибухи і вже на самому початку стало зрозуміло, що потрібно їхати з міста. Тож це питання постійно обговорювалося у сім’ї. В першу чергу, ми думали про дитину, про безпеку нашого сина. Бо залишатися у місті, де проходять бойові дії занадто ризиковано для життя та здоров’я. 5 березня ми вирішили їхати.

Їхали 4 сім’ями на власних авто. Ніхто тоді й не думав, що ми їдемо назавжди. Всі думали, що їдемо на 2-3 тижні, що все швидко закінчиться і ми повернемося. Розуміння того, що повертатися вже нікуди прийшло згодом, і від того стало дуже важко. Син й досі хоче повернутися додому. Дуже сумує. Бо там друзі, бо там його школа.

Як обирали місто, куди переїхати?

Їхати було і важко і дуже страшно. Бо по трасі було дуже багато машин. Люди зі сходу їхали в центр. Ми виїжджали через м. Дніпро. Тому що розуміли, що через Харків та Київ ми не проїдемо, дороги прострілювалися, мости підірвали, бойові дії шли повним ходом. Тому ми їхали через Дніпро, це був єдиний шлях, щоб переїхати річку.

Всі їхали на захід. Вважали, що там точно буде спокійніше аніж на сході. Втім чіткого розуміння, куди їхати не було взагалі. Ми ж поїхали до Чернівців. У наших друзів там є будинок, який згодом і став прихистком для наших сімей та дітей.

Чому вирішили не залишатися в Чернівцях?

В Чернівцях добре. Спокійне, красиве місто. Дуже вразили люди – врівноважені, добрі та чесні. До нас відносилися з розумінням і повагою. Втім, довелося поїхати, не було де працювати. Роботу знайшов у Вінниці.

Знаєте щось про долю вашого колишнього місця роботи?

Завод знаходиться в окупованому Рубіжному. Не думаю, що власнику захочеться його запускати. Бо навіть якщо це стане можливим, він одразу підпаде під санкції. По факту, завод стоїть. Туди були і прильоти. Були там пожежі. На мою думку, перспектив з приводу його запуску в майбутньому - немає. Вони його розграбують, поріжуть на метал і все.

Працевлаштувалися у Вінниці, а як з житлом?

З роботою все було зрозуміло. А з житлом дійсно були питання. Всі запропоновані варіанти для проживання закінчувалися тоді, коли орендодавці дізнавалися, що в нас є тваринка. Маленька, лиса кішка. Нажаль, люди не хочуть здавати житло, коли дізнаються, що у квартирантів є тварини або діти віком до шести років. Хазяї бояться, що тварина подряпає шпалери в їх квартирі, а маленька дитина порозмальовує стіни. Але знаєте, я дивився такі квартири, що якщо припустити такий варіант, що моя кішка там щось пошарпає, то… загальний стан квартири із-за того вже гіршим точно не стане (сміється).

Ми правда довгенько підбирали житло. Я навіть пропонував власникам деяких квартир, зафіксувати повністю весь стан квартири на фото, і у разі, якщо моя кішка щось пошкодить, я гарантую їм відшкодувати всі збитки. Втім, навіть за такої умови нам не здавали житло із кішкою. Як правило, така відповідь: «Є тварина? Боже, ні! Ні в якому разі вам не здамо житло і не вмовляйте».

Переселенець з Рубіжного: Нас не потрібно було «освобождать»! - фото 2

Після довгих відмов, питання по житлу врешті закрили. Вдалося знайти чудових власників квартири, які погодилися на те, що в нас живе кішка. Самі вони живуть в іншому районі міста, мають собаку і з розумінням поставилися до ситуації. А коли побачили нашу маленьку, вухасту, лису кішку взагалі довго сміялися.

Другий момент, це звісно ціни. З 2014 року ціни на оренду житла підскочили мінімум в два рази. А після 24 лютого 2022 року, стали ще дорожчими. На жаль, кому війна, а кому можливість збільшити статки. Тобто завжди знаходяться ті, хто користується кризою для власного збагачення, оминаючи питання людяності та адекватності. Як кажуть, земля кругла. Поживемо, подивимося.

Що вразило найбільше за час повномасштабного вторгнення?

Мене вразило те, що нас «освобождают» так, що в нас і від наших міст нічого не залишається. Мене здивувало те, що в РФ говорять про якесь звільнення і порятунок. Ніби нас тут принижують і усіляко знущаються з нас. Але ж це відверта маячня. Нас ніхто не змушував говорити українською чи то російською у Рубіжному. В нас була свобода слова. І навіть, коли ми їздили відпочивати на західну Україну сім’єю, з приводу мови, чи то неправильного вимовляння, не було ніяких нарікань!

В нас не було ненависті один до одного ніколи. Країна жила і розвивалася. Нас не потрібно «освобождать»!


Мене взагалі вражає те, що задля нашого «звільнення» знищується все, що ми заробили і нажили за все життя.

Звісно, мене вразили наші люди. Українці. У війни, як кажуть, дві сторони медалі – хороша і погана. Хороша в тому, що українці показали свою єдність. Зараз, як на мене, немає вже такого поділу – схід та захід. Адже всі розуміють, Україна єдина, вона в нас всіх одна, і за неї потрібно боротися всіма силами, хто як може.

Феномен «освобождения». Не секрет, що в Рубіжному проживало багато етнічних «рускіх». Як на ваш погляд так сталося, що росіяни прийшли знищувати «своїх» за національністю?

В тому й вся суть. Думаю, що в них завдання на повне знищення. Прийти, все випалити і підірвати тим самим розвиток України. Щоб люди, які проживають в Росії, не бачили, що Україна йде вперед, що Україна живе краще. Не маючи при тому ні газу, ні нафти. Вони хотіли, щоб росіяни не ставили зайвих питань їх керівництву, їх владі. Тому, думаю, що їх завдання в наших містах – руйнування. І все. Відкинути розвиток нашої держави на багато років назад, щоб ми розгрібали наслідки цієї війни ще років з 20. Це їм дає можливість говорити з телевізорів: «подивіться, як добре живе Росія, і подивіться як жахливо живе Україна».

Слідкуєте зараз за долею рідного міста?

Так. Постійно дивимось фото і відео з нашого міста. Скажу так. Адекватні виїхали. Виїхали в Україну. Інші, ті хто хотів жити в Росії, виїхали в РФ. Лишився певний відсоток тих, хто не встиг виїхати і їм не має куди їхати. І звісно, лишилися ті, кого мені навіть не шкода.

Чи вірите в перемогу і чи плануєте повертатися до Рубіжного?

Ми переможемо, я в цьому впевнений. Не так швидко як хотілося б, але переможемо. На рахунок Рубіжного, складне питання. Дитина хоче додому, але потрібно жити тут і зараз.

Побут у Вінниці краще облаштований ніж в Рубіжному? Чи взяли при переїзді із собою все необхідне?

В орендованій квартирі є всі умови для життя. Звісно, що під час виїзду з Рубіжного з собою брали всього по-мінімуму. Але, якби дали добро, приїхати туди і забрати все, що там лишилося – я б забрав все. Навіть унітаз. Щоб він недостався тим, хто навіть не знає, як ним користуватися!

А так, речі б звісно забрав. Меблі можливо б віддав тим, хто в наслідок обстрілів лишився без усього але продовжує лишатися у місті. Бо дуже неприємно, коли по хатам в Рубіжному лазять мародери, забирають чуже майно і пропивають. Свої квартири ми будували, ремонтували самі, вкладали туди всі свої сили і чесно зароблені гроші. А тепер, туди прийде якийсь бурят… Думаю, його там багато речей просто здивують.

Вінниця подобається?

Місто дуже красиве і охайне. Дивишся і для очей радість. Та й з сином сюди перший раз приїхали, йому сподобалося. Звісно ж, якщо б мати власне житло, було б ще краще. Втім, попереду в нас усіх ще дуже багато роботи.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info
title