Суспільство

Петро Гунько: Головна проблема – ребальзамація тіла Миколи Пирогова

11 листопада 2010, 18:33

Цьогоріч 25 листопада виповнюється 200 років з дня народження видатного вченого, хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, засновника Товариства Червоного Хреста, педагога та громадського діяча Миколи Івановича Пирогова. Проте, навіть ювілей не позбавив Національний музей-садибу М.І. Пирогова головної проблеми – фінансування. Про свято та будні музею розповів генеральний директор Петро Гунько.

- Петре Марковичу, 2-5 червня у Вінниці пройшли «Пироговські читання». Які ще заходи заплановані з нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова?

- Хочу відзначити, що першим документом, який з’явився з приводу святкування 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова був Указ Президента РФ Дмитра Мєдвєдєва. Його було видано ще на початку цього року. Наші Укази «спізнилися» і вже після того, як Москва провела «Пироговські читання», активно та інтенсивно розпочалась підготовка до проведення ІV Міжнародного конгресу «Пироговські читання» у Вінниці. Ця науково-практична конференція, що відбулась на базі Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, пройшла на високому рівні. До Вінниці з’їхались науковці – хірурги, анатоми, гістологи, ембріологи та топографоанатоми з понад 20 країн світу. Широко була представлена Європа, Росія, країни Прибалтики. Щодо продовження святкування надалі… Лише 11 вересня Верховна Рада України прийняла відповідне рішення, в якому зобов’язала Кабмін розробити план заходів. Мені було соромно це читати. У свою чергу, не чекаючи цієї постанови ВРУ, ми провели попередню підготовку до святкування - намітили декілька заходів. Зокрема, покладання квітів до пам’ятників Миколі Пирогову у Вінниці: по вулиці Пирогова, у нас на території музею, на території обласної клінічної лікарні його імені та медичного університету. І плануємо у церкві біля склепу провести богослужіння. Це заплановано на 25 листопада. Водночас мене запросили до Санкт-Петербургу до медичної академії імені Кірова, де є оригінальний музей Пирогова на кафедрі хірургії. І я, напевне, поїду. Адже там також пройдуть святкування 25-27 листопада.

 

- Чому саме до Санкт-Петербургу?

- Ми були організовані у вересні 1947 року, як музей, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і, відтак, по 1956 рік були філіалом Центрального військового медичного музею у Санкт-Петербурзі. В подальшому, Рада Міністрів України надала статус музею-садибі Миколи Пирогова, який підпорядкували Міністерству охорони здоров’я. Тоді ми відчули до себе увагу з боку держави, адже музей став національним надбанням – унікальним і колоритним. Це не випадково, адже тут впродовж останніх двадцяти років (1861-1881) працював Микола Пирогов. До складу музею входить будинок, де жив лікар і де розміщена експозиція про його життя та діяльність - тут 10 кімнат. Але у нас набагато більше експонатів, кількість яких вимірюється мільйонами і не все виставлено, бо не вистачає облаштованих приміщень. На території знаходиться музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної М. І. Пирогова та з восковими фігурами. Меморіальний парк, де збереглись дерева, посаджені Пироговим. І, врешті, церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло видатного вченого. Все це розміщується на території понад 20 гектарів та потребує догляду.

 

- Скільки років зберігається набальзамоване тіло вченого?

- У наступному році виповнюється 130 років великому науковому експерименту по зберіганню набальзамованого тіла Пирогова. Адже лише у 1944 році до Вінниці приїхали вчені та було прийнято рішення про ребальзамацію. До того часу тіло знаходилось у некрополі 66 років. Бальзамуванням займалась лабораторія Леніна, яка по сьогодні обслуговує нас і кожні п’ять років проводить ребальзамацію. До речі, українські вчені у розробці методик бальзамування брали найактивнішу участь. Зокрема, наш земляк, подолянин, великий вчений біохімік Борис Збарський, який народився у Кам’янець-Подільському - автор «бальзамічної рідини», якою оброблено тіло Леніна. Досвід бальзамування Пирогова також було запроваджено і у Мавзолеї Леніна. Відтак, це справжній науковий експеримент.

 

- Чи є перспективний план розвитку музею-садиби?

- Звичайно є, проте бюджету не має. Навіть така маленька деталь. В Україні випущена 2-гривнева монета, а у Росії 5-рубльова з нагоди 200-річчя з дня народження Пирогова. Ми б хотіли для музею їх придбати, проте фінансування не має і доведеться купити лише 10 штук і до того ж за спонсорські кошти.

- Яка головна ваша проблема на сьогодні?

- Ребальзамація тіла, яку слід провести вже наступного року і на яку знову в державі не має коштів. В Міністерстві охорони здоров’я мені сказали, що необхідних 200 тисяч коштів Міністерство не знайде. Вказали на урізаний бюджет 2011 року. Я звернувся до народного депутата Валерія Бевза, який представляє наш край від Компартії України, щоб він допоміг пролобіювати це питання на Кабміні. Я дуже сподіваюсь на патріотизм нашого Уряду, в іншому випадку, доведеться йти з простягнутою рукою. Минулого разу була подібна ситуація і спонсора знайшли аж в Тюменській області. До речі, за національністю татарина. А наші українські меценати не відгукнулись - рахують, що це для них великі гроші. У крайньому випадку доведеться звернутись до вінницької небайдужої інтелігенції – вчителів, лікарів і зібрати «по нитці» цих 200 тисяч.

 

- Звідки така сума?

- Це кошторис лабораторії Леніна, яка їздить по всьому світу і проводить ребальзамацію. Вони мені прислали калькуляцію з розрахунками, де все розписано що і скільки коштує.

- А яке річне фінансування з бюджету для музею?

- Це мізер. У нас фактично фінансується лише заробітна плата. Річ у тім, що нам дозволили «заробляти» кошти на проведенні платних екскурсій. Вартість екскурсії по трьох «точках» 30 гривень. І можемо на рік гіпотетично заробити до півмільйона гривень. Але із цих коштів так поставлено державою питання, що майже 400 тисяч ми маємо віддати за охорону та комунальні послуги. Отже, замість того, щоб ми на ці кошти розвивалися - можливо і благоустрій території зробити і розширити експозицію - вимушені платити шалені гроші за «комуналку». Проблема у тому, що у Мінздраві ми фінансуємось за остаточним принципом, як науково-культурний заклад по статті «культура». А сьогодні по цій статті міністерство майже не фінансується. Такий музей, як у нас – єдиний у світі, ми увійшли у 7 чудес області і, думаю, з боку держави марнотратство не використовувати наш потенціал, як туристичного об’єкту, а для цього слід вкласти кошти в розвиток. На такому музеї, як наш, держава може заробити не лише авторитет, а й прибуток. Упевнений, якщо б у Європі був подібний музей, він би розвивався і приваблював туристів з усіх країн світу. А для цього державницький підхід мав би бути хоча б на рівні міністра культури.

 

Спілкувалась Наталія Журбенко, 20 хвилин

Матеріали по темі