Культура

«Підземне місто» під Соборною та Єрусалимкою. Фоторепортаж археологічних знахідок в центрі Вінниці

24 листопада 2020, 09:57

Нещодавно вінницькі дослідники зі спільноти «Тіні Вінниці» розшукали вхід до чергового підземного ходу. Цього разу – під закинутим будинком по вулиці Міліційній, 33. Загалом в центрі міста відгалужень таких переходів – не менше 30. Якщо ж враховувати байки старожилів, які вже неможливо перевірити, то кількість входів до тунелів сягає щонайменше 50.

В редакції Вінниця.info вирішили зробити репортаж з центру міста та з’ясувати історію цих розгалужених ходів.

За допомогою звернулися до одного із дослідників історії вінницьких тунелів Дениса Колесника. Денис займається дослідженнями підземель вже майже 7 років. В закинутій будівлі на Магістратській, 10, дослідник виявив перший вхід до системи підземних переходів.

«Знайшов я статтю на одному з сайтів, де було написано про те, що в 2000-х «команда ентузіастів» проводила дослідження, нібито проходили підземеллями до костелу, ходили по центру, пройшли 100-150 метрів. Мені стало цікаво, почав шукати інформацію. З друзями почали ходити закинутими будівлями, аж поки я не виявив в одній з них арку. З того часу розпочалися дослідження. Пізніше шляхом розмов з місцевими мешканцями вони почали натякати мені, де знаходяться підземні ходи і виявлення таких пішло дуже активно. Згодом познайомився з Владиславом Сушинським, який за профілем – історик. До нас приєдналися ще кілька людей, які мають уявлення про підземелля, а також більшість фахівців, які займалися дослідженням підземель і не тільки. Так і з’явилася наша спільнота «Тіні Вінниці» у «Фейсбуці»», – розповідає чоловік.

Загалом зараз команда дослідників налічує до 20 учасників. З часом про дослідження стали знати більше людей, і тепер все частіше та охочіше люди розповідають про свої знахідки.

Також дослідники розпочали проводити екскурсії, а на виручені гроші – закуповувати необхідне для підземних досліджень обладнання. Поки що екскурсії на період зими та пандемії призупинили, але планують відновити вже з наступного сезону.

«Проводимо ми екскурсії як наземні, так і підземні. Наземні – це ті, які ми не можемо показати наочно. Знаємо, що був хід, але його вже нема, або нема до нього доступу. Тоді ми його показуємо на гаджетах фото, якщо є, або схему. Але є і підземні. Проводячі екскурсії, ми збираємо гроші на спорядження: каски, ліхтарі, мотузки. І так ми пускаємо людей в підземелля. Пояснюємо людям техніку безпеки і вже на місці показуємо арки та як воно будувалося. Екскурсія в нас коштує 100 гривень, – розповідає Денис. – Локацій ми знайшли близько 30 штук. А то і більше. Враховуючи ще купу неперевіреної інформації, ця кількість може сягнути і 50. Звісно, таких довгих переходів, як в Одесі, в нас нема».

За словами дослідника, історія вінницьких підземель сягає щонайменше 17-го століття. Коли у 18-му столітті будували костел, монахи вже наткнулися на перші переходи.

«Підземні переходи були ще до заснування Костелу Діви Марії Ангельської, їх виявили монахи під час його будівництва. Коли проводили розкопки на Мурах, то там знайшли фрагменти фундаменту церкви. В нас є версія, що підземелля могло бути попередником ще того храму. Є певна інформація, що у Ватикані є схема наших підземель, але підтвердження цьому мало. Також в час радянської доби деякі знахідки були засекречені, а до цього люди регулярно натикалися на такі підземелля та розповідали що у певній мірі ними можна було пройти повною мірою частини центру міста, більшість не йшла далеко бо боялися заблукати.

Спочатку підземелля були глиняні. Невідомо, їх створювали задля видобутку глини чи було подвійне призначення: сховатися в разі чого. Існував замок на Старому місті, там теж знаходили фрагменти підземних ходів, але вони гірше збереглися, або ж провалювалися під городами людей. І теж були версії, що люди могли там переховуватися», – розповідає чоловік.

В різних публікаціях кінця 19-го століття вже можна знайти відомості про ходи під Вінницею. Відповідно, ця тема була на той час широко відомою.

За його словами, на сьогодні по центру міста «розкидано» безліч розгалужень. Більшість з них або в аварійному стані, закриті, або до них обмежили доступ місцеві жителі.

«Знаємо, наприклад, що може бути метрів на 20-30 бути хід, але нас туди не впускають, бо бояться, що ходи можуть засипати чи знищити, а люди там облаштували собі сараї, які офіційно не зареєстровані», – каже Денис Колесник.

В результаті досліджень вдалося з’ясувати, що всім ходам притаманні схожі риси, що наштовхує на думку про можливий єдиний проект ходів. Висота тунелів – приблизно 1,8 м, ширина – 1,4 м, але буває 1,1 м. Довжина – як вже знайдеться. Найчастіше вони бувають аварійному стані та обкладені цеглою. Навіть якщо вдається знайти ходи з міцним склепінням, їх підмивають ґрунтові води.

В ходах ще присутні різноманітні знак та клейма на цеглі, які свідчать про рік використання.

«Нам іноді про знахідки розповідають місцеві мешканці. В таких тунелях можна знайти і речі старих мешканців: грамофони, пластинки, різноманітні самовари – усілякі раритети для нас та звичні побутові предмети тих часів. Так от ми формуємо карту, де складаємо приблизний напрямок цих катакомб. З часом цей пазл складеться», – переконаний Денис.

Поки нариси карти дослідники публікувати не хочуть. По-перше, не щодо всіх ходів є впевненість, а по-друге – є ймовірність, що власники території засиплять чи зруйнують такий хід.

«Таке вже було. Після публікації, коли ми показали, що є такий хід, тунель засипали. Навіщо – не знаю. От Віталій Гуменюк хоче їх використати, зробити паб, стилізувати його, але зберегти хід. Де готель «Франція», банк, де «Вінницякартсервіс» – це все було насичене ходами. Під колишньою взуттєвою фабрикою знаходили. Один із забудовників мені писав, що він туди засипав чи не 12 КАМАЗів щебеню. Каже, мовляв, навіщо йому ці проблеми, аж раптом провалиться. Біля «Савою» колись знаходити, там на метрів 6 підлога провалилася, то там щебенем засипали, закатали. Все, нема ходу», – розповідає дослідник.

За його словами, часто невідомо: знайдений новий об’єкт – це саме вхід до підземель чи просто старовинний підвал або система каналізації.

«Ми не можемо довести, що там є хід. Наприклад, люди робили ремонт поблизу свого будинку, але натикаються на підземелля, і все, земля осипається, ходу нема. Відновити це нема як. Один з жителів розповідав, що спускався в один такий хід, доходив ледь не до Південного Бугу, а йому ще казали, нібито можна перейти і під Бугом. Звісно, ми не знайшли таких ходів. Але теоретично – це можливо. Якщо весь центр міста так перекопали, то могли і під Буг хід пустити. Зрештою, течія в стародавні часи була іншою – менш широкою, річка більше була схожа на струмок. Вже за рахунок будівництва Сабарівської дамби в 1927 році рівень ріки підвищився. На острові, кажуть, є вихід з цих підземель. Але розповідей багато, а нас цікавлять факти», – додає чоловік.

Характерною ознакою для всіх ходів є арочне склепіння та своєрідна цегляна кладка. А дослідники вже проводять замірювання знайдених об’єктів.

Де неподалік Соборної триває будівництво, також траплявся хід – каже Денис. Він проходив під рельсами в напрямку костелу. Оригінальні переходи монахів не були обкладені цеглою та лишалися виключно глиняні. Подібні ходи багато де зустрічаються. Наприклад, в Києві, в Лаврі.

«До того ж, в ті часи не було каналізації. За деякими згадками, від костелу йде хід Чосновського, тобто хід зроблений з каменю, який йде під кутом від костелу, аж поки не впадає в Південний Буг. Він ніби є, але ми до нього ще не дійшли. Знайшли фрагмент, але не впевнені, що це саме він. В нас є відомості, де він приблизно пролягає: десь на глибині 6-8 метрів. Тобто, приблизна глибина катакомб костелу і навіть трохи нижче», – розповідає Денис.

Дослідник переконаний, що під містом проклали єдину старовину магістраль, до якої приєднуються різні відгалуження з будинків.

«Наприклад, окремі будинки в центрі, які будували за часів Артинова, зводили саме на цих ходах. І робили з них спуски в систему переходів. Часто коли знаходять цегляну кладку 19-го сторіччя в будинку, кажуть, що це може бути підвал. Але нема конкретики, необхідні дослідження. Ані фінансів у нас на це, ані дозволів нема», – додає Денис.

Загалом, всі вулиці центральної частини міста між собою переходами пов’язані, каже дослідник. Окрім Соборної, знахідки виявляли на Єрусалимці та Садках. Наприклад, під будинком на Соборній, 33, є щонайменше чотири підземні переходи. Вони пов’язані та йдуть в різні напрямки.

За останній рік дослідники, каже Денис, виявили близько 15 локацій, де можуть бути входи до підземель.

Аби наочно продемонструвати одні з найбільш показових знахідок, Денис веде на Магістратську, 3. Тут вінницький ресторатор Віталій Гуменюк виявив підземний хід в будинку, який викупив та планує розмістити там свій третій за рахунком заклад. Сподівається, що частина підземних ходів може стати для його закладу привабливою для туристів «родзинкою».



«Під час ремонту, знімаючи штукатурку, Віталій тут виявив арку. Він нас тоді запросив сюди з проханням пояснити, що це таке. Ми спробували вирахувати, куди підземний хід може йти. І почали його розкривати. Довжина переходу – близько 13 метрів. В підземеллях завжди важлива ось така цегла. Замкова. Якщо вона руйнується, арка миттєво падає. Це опора для арки. Якщо ми під час досліджень виявляємо цеглу в такому стані, це вже вважається не дуже безпечним місцем», – розповідає Денис.

За його словами, цей хід під майбутнім рестораном Віталія за напрямком пролягає до будівлі колишньої синагоги, на Червонохрестівській, 11, де нині розташована Вінницька обласна асоціація з акробатики та стрибків у воду.

«Знайшли навіть тут в стіні ключ, прикрашений Зіркою Давида. І старожили розповідали, що хід йшов від синагоги. Так ми здогадалися, що це йшла магістраль. Інша магістраль йде під Магістратською та доходить до художньої школи. Також тут знайшли гранітний камінь з написом «Gniwan 1942». Знахідка явно часів окупації. Серед «артефактів» – пляшка з клеймом. Нібито клеймо свідчить про те, що пляшка – з одного з промислових районів Варшави у Польщі. Також могла потрапити сюди в період окупації», – розповідає дослідник.

Віталій Гуменюк знайшов підземний хід близько року тому. Тепер хоче використати цю знахідку, як туристичну «родзинку».

«Коли ми почали тут робити демонтажі, то бачили елементи ремонту часів 90-х, а також піздньо-радянських та ранньо-радянських. Вірогідно, цей будинок сильно постраждав під час війни. Це видно по цеглі, по реконструкції перекриття, видно, де частина стара, а де – нова. Дім цей – дореволюційний. І, схоже, за цей час змінився навколишній рельєф. Перш ніж братися за ремонт, я провів геологічне дослідження, залучив спеціалістів. З одного боку будівлі фундамент – 1,8 метра, з іншого – 40 см. Схоже, коли землею засипали будівлю з одного боку майже по стелю, а з іншого – до середини вікна, цей перший поверх почали використовувати, як цокольний, а зверху побудували ще два поверхи», – розповідає ресторатор.

Перша згадка про побудову будинку на Магістратській – 1905 рік. Віталій підозрює, що це вже була реконструкція 1905 року. Одна з причин, чому, на його думку, одна частина будинку старіша за іншу – матеріали. З однієї сторони не використовується граніт зовсім, а з іншої – в стіні є гранітний камінь. Тому ця частина могла бути побудована раніше, коли цегла коштувала дорого.

«Довгий час будівля була закинута. Років 15 тому тут було кафе «Альмендо». Згідно з легендами від сусідів, якийсь поліцейський тут застрелився, чи то його застрелили. Потім почалися проблеми у власників. Хазяїн згодом помер, а його дружина не змогла далі вести справи. Так будівля у комунальну власність і повернулася», – розповідає Віталій Гуменюк.



Після Магістратської на черзі – Червонохрестівська, 11. Саме сюди, на думку, дослідників, тягнеться хід, частину якого знайшли під майбутнім рестораном Віталія.

Далі – Монастирська, 1. Під дореволюційною будівлею тягнеться хід довжиною в 13,5 метрів. З урахуванням ніші довжина ходу сягає всіх 20 метрів. Це на сьогодні найдовший хід, виявлений дослідниками. До того ж - там знаходили сходи.




Навпроти – розташована будівля колишньої чоловічої гімназії, побудована в 1911. В основі будівлі, де зовнішнє покриття відлущується, можна побачити характерне арочне склепіння, але, найвірогідніше, там був каналізаційний злив.


Безліч відгалужень знаходять в своїх гаражах та підвалах місцеві мешканці. Наприклад, по Оводова у двориках в сарайчику можна наткнутися на чергову нішу або відгалуження. Ще два відомі ходи – на Пушкіна. В одному з сараїв дослідники наткнулися на підземні ніші, глибина яких 1,5-2 метра, висота – близько 1,80 м.

В закинутій будівлі неподалік – знову два переходи. 3 м в глибину, 1,10 м – ширина, висота – сантиметрів 50.


Ще одна точка – Мури, 7. Тут на місці старого будинку знайшли ще одне склепіння.


Останній пункт екскурсії – саме Міліційна, 33, де тиждень тому дослідники знайшли новий перехід. Довжина – 3 м. Ширина – 1,4 м, висота – 1,1 м. На думку місцевих дослідників, хід може бути і під самою будівлею, але поки нема відповідного дозволу, аби потрапити на територію, переконатися в цьому не вийде.

На сьогодні дослідження підземель Вінниці тривають. І хтозна, може, колись дослідникам вдасться скласти цілісну картину підземних переходів у центрі міста, а самі тунелі під містом стануть черговою туристичною «родзинкою» Вінниці.

Нагадаємо, на 2021 рік у Вінниці запланували археологічне дослідження вінницьких підземель.

В жовтні минулого року вінницькі дослідники знайшли кімнату в підземеллях Єрусалимки.

В серпні того ж року під час будівництва відкрились підземелля на Монастирській. Згодом стало відомо, що зі знахідкою планують робити.

Нерідко входи до підземель знаходять містяни у власних оселях. Деякі приміщення пристосовують до зберігання консервації.

Також регулярно організовували екскурсії в катакомбах костелу Діви Мaрії Aнгельської. Записатися на подібну екскурсію можна було і під час карантину.

Раніше ми підготували низку фоторепортажів: з околиць «Хімпрому», із закинутого бункеру часів Холодної війни неподалік вулиці Сергія Зулінського та бункеру, на території якого нині функціонує Свято-Троїцький скельний храм Православної церкви України, будівель початку ХХ-го століття, розташованих в центрі міста, які потенційно могли б стати туристичними об’єктами. Серед них – і старовинна ливарня Львовичів, де в підвалі також можна виявити характерну для підземних переходів арку. Окремо готували фоторепортаж з прибуткового будинку Фігмана і Хасіна, розташованого на розі вулиць Соборної та Театральної.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі ‒ https://t.me/vinnitsa_info.

Вінниця.info, автор - Богдан Будай, фото – власні та надані Денисом Колесником, архівні світлини з літератури 19-го сторіччя надані спільнотою «Тіні.Вінниця»

Більше фото - у слайдері

Теги: фоторепортаж підземелля Соборна Садки Єрусалимка історія 
Матеріали по темі