Інтерв'ю

Подільська вишиванка та її сакральне значення для вінничан

23 серпня 2016, 09:55

 24 серпня Україна відзначає 25-у річницю Незалежності. Традиційним вбранням українців є вишиванки, саме по них наших земляків можна впізнати у світі. Гуру світової моди Жан Поль Готьє, Джон Гальяно, модний дім Valentino використовували в своїх колекціях елементи української вишивки і ці колекції отримували схвальні відгуки. Але кожна вишивка має певну символіку, притаманну тій чи іншій території України. Етнограф Тетяна Пірус розкрила секрет символів, які майстрині відображають на традиційному одязі та розповіла Вінниця.info про характерні для Поділля візерунки та їх сакральне значення.

Чим особливі сорочки, які вишивали жителі Поділля?

Подільська вишивка є унікальною. Її не сплутаєш ні з якою іншою. Фахівці говорять про архаїчну символіку нашої подільської вишивки. Вона відома геометричними символами та рослинним орнаментом. Геометричний орнамент має дуже глибоке коріння, але сьогодні ми найчастіше зустрічаємо рослинний орнамент. Це символи квітів різноманітні, як чорнобривці, хмелики, соняшник. Були символи плодів - полуничка, яблучка, сливочки, виноград. В окремих селах були волошки, кучері. Ми бачимо все те, що людину оточувало і те, що людині приносило не лише естетичне задоволення, але і матеріальне, все це було на рослинних символах. Зустрічаються символи, які мають дуже цікаві назви, вони дуже часто є геометричними. Але в назвах це так само той світ, який оточував людину. Наприклад, голуби, вужі, зозульки, сови, кумедні назви – жабки, така цікава назва є – цуцики.

Що означали символи, які вишивали жінки?

Кожна дівчина чи жінка, яка вишивала, вона знала, що вона вишиває. Вкладала зміст у символ, і символ допомагав їй в тих її прагненнях, що вона хотіла, щоб ця людина, яка буде носити вишиту сорочку, отримала. В основному були символи тих рослин, які мали велику силу, і які мали лікувальні властивості. Дуже часто було поєднання – символи рослинні, і десь зустрічалася, наприклад, пара голубів, які дзьобиками торкаються - дівчина хотіла бачити себе в парі. Сьогодні дуже модне поняття «оберег». І якщо візьмете 25 років тому, воно практично не вживалося. У нас є слово «оберігати». Але коли мама вишила дитині сорочку, то це є оберіг - мати оберігає. Коли бабуся вишила для онучки, то ця сорочка чи блузка має всі оберегові сили. Цю символіку бабуся переносить зі своєї генетичної пам’яті. Коли ми купуємо у когось – дуже гарну, і з душею вишиту – це річ, яка на продаж. Там немає оцієї генетичної пам’яті, і того зв’язку. І було б найкраще, щоб мама немовляті малесеньку сорочечку вишила.

У сучасних магазинах можна побачити багато вишиванок з трояндами – такий символ популярним був на наших землях?

Дуже поширені зараз троянди. Такі символи були. Іноді майстрині брали зображення, які зустрічалися на обгортках дорогого мила – як троянди, чи ще якісь, їх копіювали, але це уже було характерно пізніше, ближче до нашого часу – у другій половині 20-го століття. Жінки більше дотримувались саме традиційних символів, які побутували лише в їхньому регіоні, в селі. Зустрічаються такі назви як «купчаки», це такий рослинний символ – квітка така є в селі. Після війни були навіть такі символи рослинні «фукції», як цвіте вазон. Символи всі ті, що були навколо в рослинному світі, вони переходили на вишиті сорочки та блузи. Тому, якщо ми візьмемо дуже відоме оповідання Михайла Коцюбинського, яке він написав у 1802 році «Вироби селянок з Поділля на виставі у Чикаго», це невеличке оповідання, є в двохтомнику, є в Інтернеті. Там є техніки і характерна для Поділля вишивка. На півдні одна символіка, і одна кольорова гама, на півночі – зовсім  інша. Сьогодні ми бачимо розмаїття, але такого я б сказала не глибинного змісту.

Чи може так бути, що людина, яка купує готову вишиту сорочку, помилиться, бо те, що на ній зображено – не для неї?

Хто не може вишити, звичайно, він може придбати. А хто має можливість – то вишивають. Вишивають дуже багато людей. Наприклад, є символ «калина». Для дівчини молодої – одна кількість вишивки, коли молодиця – менша кількість вишивки, коли бабуся – в неї ще менше повинно бути на сорочці вишивки. Сьогодні дуже важливо зрозуміти, що це не шоу, а це особлива річ, яка виконує функцію оберегу, і разом з тим несе естетичні особливі враження, відчуття. І пам'ять про той чи інший епізод в житті цієї людини, про якусь родинну навіть символіку. Не кожному цей символ ще й підходить. Призначення того чи іншого символу має виконувати певні функції. На весільному вбранні – одна буде вишивка, для маленької новонародженої дівчинки – інша буде символіка, для  хлопчика – зовсім інші будуть символи. Для літньої жінки, яка буде носити вишиту сорочку, у неї теж будуть символи, але інші. Особливо коли геометрична – будуть багато символів, що пов’язані з солярною символікою, архаїчні. Там буде і символ сонця, інші символи, вужики будуть. Але ось ці символи залежать від того, яка буде це сорочка.

Чим відрізняється візерунок на сорочках для чоловіків та жінок?

Дубовий листочок – для чоловічої сорочки символ – це міцний. Дуб, як одне з найміцніших і унікальних дерев дуже цінувався. Тому міг бути дубовий листочок, могли бути навіть жолуді, були символи для чоловічого вишитого вбрання, і для жінок, і для дівчат.  І окремо символи для немовлят. Для наречених були символи. Є така пісня «Вишивала дівчина вишиванку, подарую милому мого серця, буде він носить її біля серця». Тобто вона його настільки любить, настільки хоче бути з ним у парі, що вона не гає вечори, не займається якимись там непотрібними справами, вона усі свої думки свої, мрії вкладає в оце вишивання. І вона його дуже хоче бачити своїм майбутнім чоловіком.

Це все передавалося з покоління в покоління, в родині. Чоловіки мали вишиті сорочки, це був геометричний орнамент, в переважній більшості. Була сорочка на свято, була буденна сорочка, були сорочки для обрядів. Якщо людина сьогодні має одну єдину блузку трикотажну машинної вишивки, її призначення може бути повсякденним. Але якщо людина має власноруч вишиту сорочку чи блузку і вона її вишивала для того, щоб вдягати на свято.

Ті сорочки, які ми сьогодні маємо в продажу, машинної вишивки, годяться, щоб одягати на свято?

У нас сьогодні оці блузки переважно мають гарний вигляд, і ідуть як святкові, дуже гарні. Є багато ручної роботи, і є багато машинної вишивки. Вони мають іншу енергетику, але дуже гарні. І там зберігаються давні символи того чи іншого регіону. Якщо ми подивимося – інші символи на Львівщині, інші на Слобожанщині, і зовсім інші в нас на території Поділля. Бо кожна дівчина колись не могла вишити сорочку, як у подружки, бо з неї б сміялися, якби вони були у однакових сорочках. Тому вона дивилася – що їй подобалося, те вона розташовувала, сорочки мали чотири типи крою переважно, але вона не могла копіювати за народною традицією. Тому вона вишивала, наприклад, калину, але вже інші листочки, інші деталі, безконечник, але не копіювала. Копіювати було сором.

Які сучасні типи крою вишиванок відповідають тим, які були у давнину?

Коли ми купуємо, то переважно продаються в наші дні блузки, бо сорочки сьогодні практично не продаються. Є чоловіча сорочка, є парубоцькі сорочки, а от дівочі, якщо ми подивимося, чи в магазині, чи це буде ярмарок, ми побачимо, що продають короткі – блузки – раніше казали «станок», тобто це до пояса. А вишита сорочка довга, і навіть такий є термін «довільна сорочка». Сьогодні оце треба розмежувати. Коли ми кажемо: вишита сорочка, то це нижче коліна, до п’ят може бути. Фактично ми сьогодні бачимо в продажу блузки. Якщо довгенькі різнокольорові, однотонні вишиті жіночі – це називається суконка або сукня, або ми кажемо плаття.

Скільки вишитих сорочок мала в давнину одна жінка?

Було дуже багато сорочок, вишитих у жінок, і у дівчат. Я записувала у етнографічній експедиції розповідь старенької бабусі, і вона каже: «В жнива, ну зовсім не було часу. Але кожен день ми мали іти на жнива в чистій сорочці. Верталися пізно, вишивати не було коли, поки дійшли сонце зайде, та й вже ніч. Але зранку одягали чисту сорочку». Уявіть собі – жнива два тижні, не менше півтора десятка сорочок, а ще були святкові сорочки. Дівчата не були ледачі, мали по кілька десятків сорочок, виконаних у різних техніках. Технік у нас на Поділлі було більше ста. Сьогодні найпростішу ми бачимо – хрестик. Але було декілька видів низі – низинка, пізніше з’явилися такі техніки, як хрестик, гладь. А раніше зовсім інші були техніки.

Вінничани з задоволенням вбирають дітей у вишиванки, навіть школярів, коли ведуть на перший дзвоник – як би Ви порадили вибирати таку «шкільну» вишиванку?

Батьки та вчителі так стараються, що всі першого вересня мають піти в вишитих сорочках. Але це має бути добровільно. Я бачила дитину, вона каже «хочу ту, того кольору», а їй кажуть «давай, купимо цю». А перше правило – кольорова гама, колір очей, колір волосся та бажання – коли дитині скажуть «ту ні» - це неправильно, дитина має сама вибрати, вона має право. Треба ту, яку дитина вибере. Тут є такий момент – не треба всіх заставляти. Треба, щоб людина відчула потребу. І, звичайно, добре, щоб мами вишивали. Як тільки жінка почне вишивати, її думки будуть матеріалізуватися. Щоб дитина росла здоровесенька, не хворіла, швидко підростала. Мати про це думає, вона ще може співати. Але сам факт, що люди одягають вишите вбрання, говорить про їх прагнення не лише любити рідну землю, знати її історію, але долучатися до генетичної пам’яті свого народу. Це дуже важливо.

 

Вінниця.info

 

 

Теги: вишиванка 
Матеріали по темі