Поезія у вінницькому дворі біля «Клубнічки»: «Люся, від тебе прусь я»

У Вінниці другий день триває літературний фестиваль «Острів Європа». 14 червня митці та поціновувачі поезії зібрались, біля Прибуткового провулку, що в центрі міста. Саме на Соборній, 38 розміщувалась одна за перших в місті книгарень. Зараз в цій будівлі кілька квартир та офіси. В дворі між «Домом кави» та «Клубнічкою» поет з Івано-Франківська Юрій Іздрик читав Поезію Свободи. Вірші різні, як глибокого філософського змісту, так і напівжартівливі.

«Ви думаєте, що прийшли слухати поезію. Насправді, найважливіше, що відбувається, це формування мозку маленької дівчинки, котра тут випадково», - говорить Юрій Іздрик прочитавши вірш, про життєвий шлях людини.

Інший віршпоет назвав «дурнуватим», але поезія неабияк підняла настрій слухачам після серйозної поезії.

«Абсолютно дурнуватий вірш, абсолютно. Поєднує в собі переваги двох типів віршів, ті що дурнуваті і тих, що типу легші, бо змісту в нього немає ніякого», - прокоментував перед читанням пан Юрій.

«Люся, якая Люся…

Я на узгір’я твої молюся

До живота я твого припадаю,

Як до гарячої піцци – скраю

Люся, я признаюся:

Ти офігенна, від тебе прусь я.

Єдиний постріл і вже валюсь я.

А то лиш погляд, а то лиш Люся…

Ти знаєш, Люся? Ти неймовірна

Завжди зрадлива, завжди невірна.

Ти безсоромна і безсистемна, і безстороння, і безвідмовна,

І безвідносно високовольтна, і високосна.

Ти бачиш, Люся?

Тобі здаюсь я.

І ти мені здавайся, Люся.

Не сперечайся, не озирайся,

І не ламайся, і не вагайся, і роздягайся, і одягайся,

І буде сальса і будуть вальси

І будуть писані, і будуть усні вірші про Люсю, пісні для Люсі.

Люся, я маю вуса, до тебе ними я доторкнуся…»

Вiнниця.info