28 верес. 2020 09:35
232
Громадянин США допомагає українським захисникам та співає народні пісні
Він син Америки з українською душею. Бійці й волонтери Російсько-Української війни його знають за позивним Пентагон. У Жмеринці, де мешкає останніх 9 років, як доброго сусіда знають, на ім'я Уолтер Орр Скотт. 75-річний чоловік оселився на околиці райцентру із місцевою дружиною Любов’ю Шадрухіною. Про життя інтернаціональної пари репортаж Вінниця.info.
Де знайти помешкання американця - варто лише спитати у тутешніх людей.
«Там, де український прапор. Там він і проживає. Чудовий сусід, що можна сказати. Більше б таких сусідів, як Уолтер. Якби у нас були всі люди такі в Україні, можливо, ми б і гарно жили», - зауважує сусід Павло Мельник.
І дійсно, перед будинком з білої цегли помічаємо два прапори: України та США.
До оселі нас запрошує дружина іноземця. Той вже нас чекає у «офісі». Так називає свій робочий кабінет.
«Хто сказав: «Останнє справжнє місто на землі — це Жмеринка? У нас тут, звичайно, не Париж, але ласкаво просимо до нашого куреня ... Об береги Жмеринки розбиваються хвилі Світового океану…»?, - сидячи за комп'ютером питає у нас Уолтер.
Отримавши у відповідь, що цитата належить Остапу Бендеру – персонажу романів Іллі Ільфа і Євгена Петрова «Дванадцять стільців» і «Золоте теля», американець усміхається і зауважує, що це було питання-код для дозволу на спілкування.
Буквально щойно дружина надіслала до США офіційний лист з бюлетенем для голосування на американських виборах 2020. Уолтер отримав примірник через електрону пошту, роздрукував та заповнив. Хоч вибори відбудуться лише 3 листопада, Скотт вирішив все оформити завчасно. Документ отримає на батьківщині друг, і додасть його результат волевиявлення до загальної виборчої скрині у штаті Техас.
«Ось кандидати в президенти: Дональд Трамп, Джо Байден… Я голосую поштою за виборчим бюлетенем, наданим місцем, де я востаннє жив у штаті Техас. Бюлетень подається як за президента, так і за американських сенаторів і представників США у Вашингтоні, округ Колумбія. Американці також мають можливість голосувати за вибір суддів, які мають юрисдикцію. Таким чином, люди обирають суддів, а не якогось нечесного бюрократа. Але за кого віддаю свій голос – це секрет», - демонструє примірник.
Кабінет Скотта прикрашений американо-українською символікою. Навпроти мапи світу висить дві стрічки. Блакитна і жовта, на них напис: американський бандерівець. Від початку бойових дій на сході України, Уолтер приєднався до волонтерського руху підтримки українських бійців. Особисто виїжджав на позиції, за що серед захисників отримав позивний – Пентагон. Але останні два роки допомагає воякам матеріально та духовно. Через ускладнення тромбофілії довелося ампутувати ногу.
«В Україні відчув, що хоче писати книги. Він знаходить людей і по їх розповідям друкує документальні описи. От з продажу «Вставай Україно!», жодної копійки собі не бере. Всі кошти віддає на доброчинність для вояків. Багато їздить Україною, видатними місцям, зустрічається з патріотами, або людьми, які знали героїв нашої нації. Останнім часом збирає відомості про жорстокість НКВС, які пролили чимало крові людей саме на Вінниччині. Це пов’язано з книгою, над якою він працює, історичним романом «Подарунки, Книга 3, Золото», в якій події відбуваються в Україні з центром у селі Межирів, неподалік Вінниці та охоплює останні 2000 років. Крім цього пише вірші. На два із них «Моя Україна» та «Сліз вже немає», присвячених Небесній Сотні, написали музику. Тепер це пісні», - пояснює дружина.
Уолтер Орр Скотт сам військовий. До пенсії був медиком військово-морського флоту США. Історія його шляху розвішана на окремій стіні. Тут його дипломи, грамоти, фото та атрибутика.
«Коли я вийшов на пенсію, то багато подорожував різними країнами. Найбільше мені сподобалося в Україні. Тут дуже добрі люди. Мене вразили ваші традиції. Особливо те, що ви маєте тісний родинний зв'язок, якому американці можуть лише позаздрити. Тут найкрасивіші жінки. І я зустрів свою Любов! Тут я зайнявся письменництвом. Тут я щасливий!», - підсміхається і наспівує українську народну пісню «Ніч яка місячна».
Попри те, що в Україні Уолтер уже майже десять років, розмовляє українською не дуже добре. Пояснює це тим, що людям у віці важко дається вивчення нових мов. Та й те, що більшість часу проводить за написанням книг. За одну з яких став лауреатом Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання». «Я хотів би знати краще українську мову, тоді я і читав би краще. Але з іншої сторони я стурбований тим, що чую багато російської мови, а не української, якою розмовляють люди, які були народжені та виросли на Україні.
Аби поповнити свій словниковий запас, у кабінеті велика дошка, де українські слова з перекладом на англійську. Вздовж підвіконня назви місяців року.
«Нас часом запитують, а як же ви спілкуєтесь? А Уолтер якось дуже гарно відповів: «У нас особлива мова. Мова Очей». «І це правда!», - обнімає чоловіка Любов.