«Правда робить вільними»: у Вінницькому краєзнавчому музеї відкрили виставку, присвячу історіям людей, які пройшли ГУЛАГ

2 вересня у великій виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відкрилася виставка «Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ». Документально-публіцистична експозиція присвячена темі спротиву сталінським таборам. Зокрема, українського опору, що був рушійною силою у руйнуванні імперії ГУЛАГу та радянської комуністичної держави з її режимом.

Виставку розмістили на 21 банері. За матеріалами істориків, через ГУЛАГ, спецпоселення та інші каральні заходи впродовж 74 років більшовицької влади пройшли мільйони українців – селяни, військовики, політики, духовенство, культурна еліта, громадські діячі.

Як зазначають організатор виставки, дана експозиція – це проект про те людське, що не здатна знищити жодна система, про свободу у серцях, про силу волі, про тріумф людини над тоталітаризмом крізь призму доль знакових постатей, серед яких письменник Валер’ян Підмогильний, розстріляний в Сандармосі, сестра Лесі Українки Ізидора Косач, що відбувала покарання в Онезьких таборах, борець за права кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, один з лідерів ОУН, організатор мережі спротиву адміністрації ГУЛАГу Михайло Сорока, дисиденти Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко та інші.

Експозицію створили на архівних матеріалах, спогадах свідків, що пройшли жахи радянських концтаборів, родин, які пережили пекло тоталітарної системи, та дослідженнях провідних науковців.

«Ми цією виставкою показуємо українців – в’язнів радянських концтаборів, системи ГУЛАГ, наголошуючи на тому, що хоча в 1945 році весь світ святкував перемогу у Другій світовій війні, позбавлення від однієї імперії зла, продовжила існувати інша імперія зла. І якщо нацистські концтабори після 1945 року стали певними музеями, місцями пам’яті про ті злочини, про те пекло, яке творилося на Землі супроти людства, то розуміємо, що система ГУЛАГу, яка почала працювати за два десятиліття до початку війни, продовжила успішно функціонувати і після неї. Якщо говоримо про конкретні цифри і факти, то варто наголосити, що 1953 року, коли помер Сталін, через систему ГУЛАГу пройшло більше ніж 20 мільйонів осіб. Найбільше серед українців, які постраждали від неї, було, звичайно, тих, які чинили опір тоталітарному режиму. І, вже знаходячись в таборах, вони продовжували бути повстанцями. В 50-х роках була низка повстань в системі ГУЛАГу.

Тут ми намагаємося показати представників української нації: селянства, духовенства, культурної еліти, які становили основу нації, які знищувалися системою ГУЛАГу, які її пережили і пізніше, в 60-ті – 70-ті роки, стали дисидентами, певними патріархами цієї системи. З проголошенням незалежності України ми перемогли цю тоталітарну систему, і ті, хто пройшли цю систему, наприклад, довголітній в’язень радянських концтаборів Левко Лук’яненко, був депутатом Верховної Ради, коли проголошували незалежність. І він є автором акту проголошення Незалежності. Хоча розуміємо, що це було відновлення нашої державності, за яку боролися і помирали десятки, сотні й тисячі українців впродовж XX-го століття.

Хочу наголосити, що останній в’язень концтаборів, попри періоди пом’якшення в СРСР, вийшов на волю у 1990 році. Це теж був українець», – сказав під час відкриття виставки керівник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан Галайко.

На відкритті також була присутня представниця Вінницького обласного товариства колишніх політичних в’язнів, репресованих та їх дітей Ядвіга Богуславська, родина якої зазнала страшних репресій. Жінка досі з тремтінням у голосі розповідає про ті часи.

«В товаристві я була наймолодша, і мене поставили приймати документи від дітей, які поступали на облік. Що я помітила: більшість були з родин знищеної інтелігенції. Документи: лікар – розстріл, вчитель – розстріл, а діти – ворогів народу. І коли я приходила додому, була хвора від цих паперів. А потім розуміла, що я ж така сама. Що мого прадіда вигнали з хати, забравши все, що мого діда вислали в Казахстан з сім’єю, з малими дітьми. І везли їх місяць у вагоні, як тварин. П’ять польських родин. І поки вони туди доїхали, половина померли, а охорона їх викидала по дорозі.

Пам’ятаю кілька епізодів, які були в моєму житті, дякуючи тій владі.

Було весілля по сусідству від нас. Воно скінчилося, а вже о п’ятій ранку приїхав «Чорний ворон», як тоді ту машину називали. І нареченого витягли з постілі та повезли. Його наречена чи вже дружина бігла за цією машиною. Звичайно, не наздогнала, повернулася, взагалі позбувшись розуму.

Пам’ятаю, пішла в школу. Це був 1947 рік. Що зараз дітям дають на великій перерві? Хороший сніданок чи обід, правда ж? А нам давали скибочку хліба чорного, посипану цукром. Коли ми це з’їдали, вчителька казала нам: «Діти, співаємо «Спасибі товаришу Сталіну за наше щасливе дитинство». Як я пізніше аналізувала, половина в класі були сироти, діти репресованих.

Коли вже з’явилося Товариство, станом на 1995 рік, нас було більше 300 членів. На сьогоднішній день з них немає вже 200. Всі відходять. Кожного року в нас помирає по 8-10 людей. Влада трошки нами займається, відмічає День політв’язнів. Як може, так і відмічає. Заохочує конвертами, але це така собі допомога.

Батька мого розстріляли в листопаді, а я народилася в грудні. Так ми на цьому світі і не зустрілися. Куди я вже тільки не зверталася, щоб мені сказали, де він хоча б похований. Ніхто мені відповіді не дав, бо не знають», – розповіла Ядвіга Богуславська.

Триватиме виставка до 4 жовтня.

Дану експозицію створив Український інститут національної пам’яті, Центр дослідження визвольного руху, Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрьма на Лонцького» та Галузевий державний архів СБУ.

Організатори виставки у Вінниці – Вінницький обласний краєзнавчий музей за сприяння Центрального міжрегіонального відділу (УІНП. Центр) Управління реалізації політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної пам’яті.

Ознайомитись з виставкою можна у великій виставкові залі музею. Вартість входу:

• Для дітей (до 18 років) – 10 грн.
• Для студентів – 20 грн.
• Для дорослих – 30 грн.

Екскурсійне обслуговування – 100 грн.

Нагадаємо, наприкінці вересня у Вінниці планують експонувати виставку, присвячену темі торгівлі людьми.

Вінниця.info

Більше фото – гортайте у слайдері