Влада

Сергій Татусяк: На Вінниччині, дехто розраховував, що у владу прийшли назавжди. Це пережитки

17 листопада 2010, 11:04

«У сім’ї про політику стараємось не говорити. Та цього разу мене запитали: чи я тепер не відмовлюся від посади? Тричі вже відмовлявся…» Не відмовився. 11 листопада Сергій Татусяк все ж таки зайняв владне місце – 96 депутатів проголосували «за» його кандидатуру на посаду голови обласної ради. Після президентських виборів йому пророкували губернаторство, він їздив на співбесіду до Віктора Януковича… Однак призначили Демішкана – на 50 днів. Згодом – Джигу… Татусяк обох їх вітав, тиснув руки і пояснював в інтерв’ю: «Існують певні розклади у виборчих кампаніях, я не був у тих розкладах на початку кампанії, це правда. До влади прийшла Партія регіонів і однопартійцям довіряють посади - це закономірно, тут немає і не може бути елементарних нарікань з мого боку. Я не просився, мене просили очолити область, тому пропозиція як прийшла, так і відійшла». За нього голосували не лише «регіонали». Просив однопартійців підтримати Татусяка, «не Партію регіонів, а людину», і депутат від «Батьківщини» Леонід Галушко. «За» виступила і фракція «Народної партії». Двоє голосували з «Єдності» - партії минулої влади області.

Про крісла, кабінет і владу – в ексклюзивному інтерв’ю для «RIA» з головою обласної ради Сергієм Татусяком. Втім, зустріч він призначив на неділю у своєму старому кабінеті – в офісі товариства «Україна-Польща-Німеччина».

– Для Вас ця посада насправді «вистраждана», як казав депутат Галушко у своєму виступі?

– Страждань не було. Це робота нашої команди. Йшли до цього з розумінням ситуації, тих проблем, які є на Вінниччині, питань моделі влади. Тому, мабуть, «підготовлена» - це слово більше підходить.

– Ви ж і раніше могли очолити обласну раду, якби не відмовились?

– Так, у 98-му році це могло статися. У мене були інші плани: прийшов в обласну раду із футбольного клубу «Нива». Так сталося, що партія рекомендувала – на час виборів я з бізнесу пішов. Тоді з 90 депутатів наших була більшість – 72 – фракція НДП. Але й було три кандидати, окрім нашого Григорія Калетніка – Микола Євтихійович Мельник, Іван Миколайович Бондарчук, Микола Андрійович Дмитренко.

– Як Ви розцінювали свої шанси у разі висування кандидатури Заболотного?

– Я був переконаний у перемозі.

 

– Ваші стосунки із Заболотним до і після? Чи ви бачилися, потиснули один одному руку, зрештою, Ви ж зайняли його кабінет?

– Цьому навіть не приділяю уваги… До виборів спілкувалися, після сесії ми не зустрічались… Не прийшов час. Розумію, певні розчарування… Влада – це тимчасове явище. У Біблії говориться, що влада – від Бога. Потрібно це сприймати як належне, і на якомусь етапі потрібно відійти. Привітати переможця… На жаль, у нас, а особливо на Вінниччині, дехто розраховував, що у владу прийшли назавжди. Це пережитки. Я не погоджуюся з думкою, що де два українці, там три гетьмани. Скоріше - два українці й жодного гетьмана. Бо для цього треба іншого визнати вищим за себе. А у нас до цього не готові.

Своє крісло Заболотний з кабінету не забрав

– Власне, про Бога і владу. Кабінет будете освячувати?

– Вже. Мені мої колеги замовили освяту кабінету, Владика Симеон здійснив ритуал… Безперечно, у мене є своє бачення облаштування робочого місця.

– Крісло Заболотного замінили на своє?

– Ще ні.

– Кому віддасте крісло попередника?

– Якщо воно Григорія Михайловича, то передам йому, якщо державне, то піде в структуру апарату.

– Апарат суттєво змінюєте?

– Ні, нікого зараз не звільнятиму. Далі по ходу роботи будемо визначатися.

– Після обрання Вас головою, троє депутатів від «Батьківщини» на прес-конференції заявили про фальсифікацію…

– Навіть не хочу коментувати. Безглузді звинувачення… Голова лічильної комісії якраз був від «Єдності», секретар від «Батьківщини» ніяких елементарних підстав немає. Це політиканство. Думаю, що і в цих питаннях на наступній сесії акценти розставимо – політичної тріскотні не повинно бути. Я хочу подивитися цим людям у вічі і запитати, де це була фальсифікація?

– «Батьківщина» може розраховувати на посаду заступника?

– Безперечно. Після проведення консультацій і дискусій з усіма депутатами прийматиму рішення. Для мене фах і підготовка на першому місці.

 

– «Тушки» Партія регіонів підбиратиме? Того ж Галушка, якого збираються виключати з партії за підтримку Вашої кандидатури?

– Заради об’єктивності треба сказати, що ми з Галушко працювали у трьох скликаннях. Я знаю його рівень і підготовку у представницькому органі владі. Я не за бізнес кажу. Він завжди переживав за справи в обласній раді. Ніякої кон’юнктури тут немає.

– Ви візьмете його у свою фракцію у разі виключення із «Батьківщини»?

– Однозначно. Усіх, хто хоче працювати з нами на інтереси виборців.

– Чи є у вашій команді ті, від яких би хотіли відхреститися?

– Ні. За цей час кампанії команда сформувалась надзвичайно грамотно. Радий, що не розчарували. Знаєте, дехто перервав відпочинок закордоном, свої поїздки, аби бути присутнім на сесії. Панує дух колективності і відповідальності.

– Ви вже на керівній посаді, і, напевно, у Вас просять працевлаштування себе, родичів і друзів, або ж просто розраховують на лояльність?

– Я на сесії сказав, що для мене тактика подвійних стандартів, підкилимові ігри, плітки взагалі не прийнятні. Але треба визнати: йдуть, просять… У першу чергу ті, які мають моральне право – працювали в команді і мають своє бачення щодо роботи комісій, в тому числі і на рівні району. Ми домовились працювати саме так, а не ходити і через когось висловлювати своє бачення щодо працевлаштування. Та непідготовлену людину, хоча й друга , не призначу… А ходили до мене постійно, скільки я працював у владі – 16 років… Багатьом допомагав у різних життєвих ситуаціях. Не відмовляю людям, якщо в моїх силах допомогти. Прошу клопотати і своїх колег у Кабміні, в парламенті, якщо справді ситуація потребує. Це життя… Оцим ми і відрізняємося від західного суспільства. Духовно ми вищі. Нам це присутнє.

– Чи застосовуєте жорсткість для наведення порядку?

– Спочатку я вникну в роботу апарату, комісій. Проаналізую. У мене є досвід. Мені притаманна об’єктивна оцінка. Повірте, знаю форми і методи роботи в раді.

«Я не прийшов створювати бізнесову імперію»

– Як ви ставитесь до депутатів, які голосували «проти» Вас? Хоча можете і не знати, хто саме…

– Я знаю дуже добре. Поважаю тих, хто відкрито висловлювався. А коли кулуарно… Я не грав у ці ігри, нікого не просив. З ким мав моральне право говорити, з тими говорив. От запитаєте того ж Коровія, чи я просив його голосувати за себе? Ні. Бо то його бачення.

– Наскільки відомо, він не голосував?

– Мені сказали, що ні… Тому хоч і треба робити реалістичний аналіз, але дивлюся на це по-філософськи. Когось вважав другом, допомагав, але вони не голосували. То їхнє право.

 

– Ви чекали 96 голосів?

– Я чекав 100. Після роботи нашої команди, переконаний, що до нас будуть переходити патріоти рідного краю. Сподіваюсь, що не політикани. Хотів би, щоб всі зрозуміли, що я не прийшов захищати власний бізнес чи створювати бізнесову імперію.

– А який бізнес у Татусяка?

– У мене немає бізнесу, який маю захищати. Мені легше: я з чистого аркуша розпочинаю роботу. А тим, хто не пройшов, думаю, їм є що втрачати. Тому боязнь була, що Татусяк може дати цьому належну оцінку.

– Тобто Ви перекриєте кисень бізнесу минулої влади?

– Ні. Якщо легальний бізнес – тільки сприятиму. Я категорично проти, коли хочуть владу використовувати для власного збагачення. Найбільший злочинець – це той, хто дерибанить бюджет. Місцевий, державний… Для мене це неприйнятно. Приємно, що таку ідеологію сповідує губернатор Микола Джига.

– До речі, заступника Джиги Мовчана називали людиною Заболотного.

– Що таке «людина Заболотного»?

– Говорили про спільний бізнес.

– Григорій Михайлович запевняє, що бізнесу у нього немає. Можливо, щось лобіював, влада повинна служити бізнесу. Стосовно бізнесу Заболотного, то я про нього не знаю. Поки що. Може дізнаюсь.

– Самі «регіонали» розповідали, як напередодні голосування екс-губернатор особисто проводив з ними бесіди, аби вони підтримали Заболотного…

– Теж чув. До мене приходили ті, з ким намагався «домовитися» Заболотний… Я вважаю, це приниження честі і гідності. Таким шляхом ніколи б не пішов.

– Не секрет, що Вінниччину називають «порошенківською» областю. Із перемогою «регіонів» щось зміниться?

– Із Петром Порошенком знайомий із 97-го року, коли він прийшов в область. Завжди допомагав і за можливості буду допомагати, щоб його бізнес і виробництво розвивалися. Я буду сприяти інвесторам, аби піднімати економіку області. Влада повинна бути на службі виробничників, підприємців, а не навпаки - не тягти останні соки із підприємця, який ледь виживає у кредитній залежності.

 

– Чи з Вашим приходом підсилиться бізнес Продивуса, адже разом працювали в корпорації «Мостобуд»?

– Який бізнес Продивуса у Вінницькій області – універмаг, вода «Регіна»?

– Вас пов’язують з його прізвищем…

– Я розумію, про що ви говорите. Але Продивуса бізнес по всьому світу. Наразі йде будівництво трьох мостів: вартість одного - 11 мільярдів, другого - дев’ять… Володимир Степанович будує у Вінниці свій «Глобус» на площі перед універмагом – це буде унікальне місце для відпочинку.

– А міст відремонтуєте?

– Це державна програма. Думаю, що у перспективі не тільки відремонтуємо, а й збудуємо нові.

– Якщо залишити передвиборчі гасла, наскільки Вінниччина цікава Януковичу?

– Я підтверджую ще раз – це територія особливої уваги Президента. Вона цікавить державу як аграрний регіон. Сюди залучатимуть інвесторів. В першу чергу, має запрацювати переробна промисловість вона має вийти на кінцевий продукт, не бути сировинним придатком.

– До речі, Віктор Янукович вас привітав?

– Ще ні. Привітав Азаров, Клюєв, Толстоухов, Литвин… Дуже багато вітало народних депутатів з БЮТу, однопартійці… Телефонували депутати польського сейму, з Німеччини - Президент Асоціації колишніх парламентарів країн ЄС і Європарламенту…

Звичайно, привітали найрідніші – моя сім’я, хоча розуміють, що для них моя нова посада несе певне обмеження – рідше буду вдома. Та частіше їздитиму по районах, відтак заїжджатиму у рідну Баланівку Бершадського району – до батьків. Вони завжди чекають.

 

Оксана ПУСТОВІТ, газета "RIA"

Матеріали по темі