Сергій Кудлаєнко: Без підтримки бізнесу, економіці України буде важко вийти з воєнної кризи

Точність, виваженість, цілеспрямованість – риси притаманні тим, хто вміє згуртувати людей задля досягнення результату, а ще тих – хто в період кризи знаходить енергію і ресурс для того, щоб вирішити складні виклики сьогодення.

Віра у власну країну і її людей – важливі складові діяльності волонтерських і благодійних фондів України. Про те, як згуртованість допомагає тримати країну у найважчі часи, говоримо із вінничанином Сергієм Володимировичем Кудлаєнком.

– 24 лютого 2022 року день, який змінив життя кожного українця. Як дізналися Ви про повномасштабний наступ та якими були ваші перші думки та дії?

Думаю, що я сто відсотків не один, хто почув о 4-ій чи 5-ій ранку телефонний дзвінок від друзів стосовно того, що розпочалася війна. І напевно, що і по сьогоднішній день, ми й досі не можемо усвідомити те, що сьогодні, в сучасному світі відбувається.

В той день було таке відчуття, що це взагалі якийсь злий жарт, що це якесь загострення ситуації. Так, напередодні ми всі бачили інформацію про скупчення російських військ на кордоні і десь ми розуміли, що щось може бути, але точно не знали, що можуть бути військові дії.

Тому, це був шок. Шок від того, що ніхто не вірив, що таке може бути. Але з кожною годиною, як почали розвиватися події, ми розуміли що ситуація вийшла із під контролю і на нашу долю випале саме страшне. Те, про що нам колись казали батьки, діди: «не було би війни». Я дуже чудово пам’ятаю цю фразу. Дід, прийшов з війни, і завжди, нам онукам казав: «головне щоб не було війни». Ця фраза ще з тих часів відклалася в голові, і саме це ми відчули 24 лютого.

– На вашу думку, хто сьогодні найбільше потребує допомоги?

Сьогодні вся увага сконцентрована на допомозі Збройним Силам України. І це правильно. Адже якщо вони не будуть отримувати все необхідне для перемоги, то і нам тут в тилу, в містах, де більш менш спокійно, не буде можливості їм допомагати.

ЗСУ потребують допомоги, в першу чергу військової – техніки, обладнання. Також вони повинні мати необхідні знаряддя, для того, щоб було тепло, щоб було відповідне харчування. І звісно, нам необхідно отримувати максимум військової допомоги від наших іноземних партнерів. Тому що ми бачимо, коли є відповідна зброя, просуваються наші війська вперед. І ми маємо можливість розвивати економіку, бізнес і допомагати далі.

Збройні сили України – це пріоритет.

– Малий бізнес, сфера послуг, кафе та ресторани зазнали серйозного удару від війни, адже платоспроможність у населення суттєво впала. Для деякого бізнесу цей удар виявився нищівним. Але зараз ми бачимо, що на Вінниччині бізнес оговтався. В чому «секрет», як вважаєте?

Напевно в бізнесі працюють такі люди, які, як і ми з вами, отримали певний шок, коли розпочалася повномасштабна війна. Безумовно, їм було дуже важко, але зараз вони дійсно трошки відійшли і почали працювати. Крім того, відбувся переїзд бізнесу з інших міст, в тому числі, міст мільйонників, які переїхали саме до Вінниці.

Коли в лютому розпочалося повномасштабне вторгнення, ми тоді отримали надзвичайно велику кількість людей, які були змушені переїхати з міст, де велися бойові дії. Хтось поїхав закордон, хтось до Вінниці. Вся ця логістика відбувалася через Вінницю. Тоді всі заклади громадського харчування, в незалежності від того, який статус мав заклад, чи це ресторан, чи готель, і абсолютно всі вінничани, і бізнес, і приватні особи, ми всі безкоштовно розміщували людей, які приїхали до нас. Адже переважна більшість переїжджала немаючи нічого, навіть ті, хто колись мав великі статки.

Заклади громадського харчування і готелі, надавали свої помешкання, надавали їжу. Я чудово пам’ятаю ті часи, тому що ми на той період часу організували можливість забезпечувати ресторани, кафе та їдальні продуктами харчування. В основному, м’ясом птиці.

Чудово пам’ятаю, як в мороз, ми розвантажували ці ящики, і ці ресторатори, власники бізнесу, допомагали розвантажувати, роздавати цю продукцію, і годувати приїжджих людей безкоштовно. Це був достатньо тяжкий період часу. Були й перебої з постачанням продуктів харчування, було й трохи паніки, але люди згуртувалися, повідкривали пункти, щоб могли переночувати ті, хто цього потребував.

Крім того, я Почесний президент федерації зі змішаних єдиноборств ММА Вінниччини. Наші спортсмени також згуртувалися навколо біди. Хлопці, дали свої спортзали, де буквально вчора тренувалися спортсмени, щоб облаштувати місця для розміщення людей. З гарячою їжею, з усім необхідним. За добу через нас проходило близько 300 людей. Хтось приїжджав на декілька днів, хтось просто ночував і на ранок їхав далі. Але вінничани, як і всі українці, змогли згуртуватися, не розгубитися, та витримати цей жорсткий удар і по власному бізнесу, і по власним закладам.

Об’єднавшись, ми змогли допомогти тисячам людей і витримати. Заклади громадського харчування готували та роздавали їжу безкоштовно, платили співробітникам зарплати, і потім, виникло серйозне питання щодо сплати за енергоносії, адже кухні працювали на повну. Та і цей удар витримали. Згуртувавшись ми допомогли один одному і побачили, що бізнес почав повертатися. Навіть сьогодні ми бачимо, що у Вінниці відкриваються заклади харчування і це свідчить про те, що бізнес пристосувався. Тому, звісно, хотілось би для цих людей передбачити відповідні компенсатори за те, що вони зробили. Бізнес сьогодні встає на ноги і це дуже гарний маркер для економіки. До речі, нещодавно ми підводили підсумки цієї діяльності.

– Як вдається об’єднувати бізнес, громадські організації і фонди щоб допомагати військовим, переселенцям і тим, хто потребує підтримки?

Ми бачимо, що на сьогодні майже всі самостійно зорганізувалися. Це роблять й ті, хто об’єднався ще в 2014-му році, і ті, хто почав допомагати після повномасштабного вторгнення. Це поклик душі. Адже будь яка нормально людина, яка бачить позитивний зворотній відгук на свою справу: теплі слова подяки, сльози в очах, буде продовжувати цим займатися.

Буває так, що ти зробив якусь елементарну річ, а тобі дзвонять хлопці з фронту, і кажуть: «Серьога, дякуємо тобі!…» наче ти такого суттєвого нічого і не зробив, але дуже вдячний і це надихає на те, щоб зробити ще більше.

Тому сьогодні і справді багато людей, які долучилися до волонтерського руху, створили громадські організації, благодійні фонди, працюють з європейськими партнерами, з бізнесом. Воно якось само вийшло, і слава Богу, що сьогодні є такі люди, які небайдужі до того, що відбувається. Адже нам після перемоги доведеться ще об’єднуватися для того, щоб відбудовувати країну.

Всім зараз зрозуміло, що Україна змінилася, стала іншою. І нам необхідно думати, як нам перемогти і змінити все так, щоб наші діти вже жили в нормальній заможній країні.

Сьогодні вже дуже багато хто побачив, як живуть європейці. Їх умови.. Одна справа десь поїхати відпочивати, інша справа десь пожити. Впевнений, сьогодні багато хто переконався, що Україна - це найкраща країна. Починаючи від елементарної кухні і страв, які в нас є, наскільки це все якісно і смачно, і закінчуючи побутовими речами, школами, лікарнями.

У нас є величезний потенціал. Раніше ми думали, що десь у когось там краще. А насправді - в нас краще і може бути ще краще. Тому дуже мрію, щоб ми якнайскоріше перемогли і змінювали країну разом.

– Ваше ім’я можна часто побачити в дописах про Громадське об’єднання МИ-ВІННИЧАНИ та про БФ МХП Громаді. Які ваші головні функції у цих фондах, чим Вам сьогодні найчастіше доводиться займатися?

Достатньо потужна команда на рівні України, яка ще в минулому році, до війни, створила громадську організацію на території Вінницької області, має назву ГО «МИ – ВІННИЧАНИ». Її очолює колишній очільник області – Коровій Валерій Вікторович. До неї зайшли достатньо самостійні, потужні люди, які реально робили і роблять все для того, щоб наша Вінниччина була заможнішою, успішнішою. Це народний депутат двох скликань Домбровський Олександр Георгійович, який сьогодні займається енергозберігаючими технологіями і зеленою енергетикою. Також до команди увійшли ще три народних депутата: це Лариса Білозір, Микола Кучер, Генадій Вацак. В нашій команді і Микола Філонов – голова «Партії Вінничан», засновник медіахолдингу, співзасновник Благодійного фонду UA. Це такі люди, які в цьому житті досягли багато чого, є певні результати їхньої роботи. Тому ми об’єдналися за для того, щоб робити спільну справу, реалізовувати певні плани. Та 24 лютого формат нашої роботи змінився і він перейшов в формат допомоги Збройним силам України і забезпечення всім необхідним, чого потребують люди сьогодні.

Тому було підписано угоду про співпрацю з БФ «МХП Громаді». Це фонд який сьогодні надає велику допомогу, як фінансову так і іншу: продукти, автомобілі, обладнання. Я думаю, що цю підтримку відчули всі не тільки на території Вінниччини, а й на території держави. Зокрема, 300 тисяч ВПО, захисників отримали допомогу від фонду, 700 тонн гуманітарної допомоги залучили та передали ВПО, 102 громадські ініціативи підтримали на суму 8,2 млн грн і цей список добрих справ МХП можна продовжувати. Як приклад. Коли в нас по Вінниці попали ракети в Будинок офіцерів, фонд МХП громаді буквально в той же день вирішив і виділив 3 мільйони 150 тис грн на допомогу всім тим людям які постраждали і сім’ям загиблих.

Коли я був народним депутатом, ми співпрацювали із 28 громадськими організаціями міста Вінниця. На сьогодні наші дружні взаємовідносини залишилися із багатьма з них, тож разом ми продовжуємо активну роботу, координуємо спільні дії і допомагаємо тим, хто найбільше цього потребує.

Разом із фондом МХП ми допомагаємо і безпосередньо громадам. Останній грант – майже 8 млн грн, для того щоб лікарні, заклади освіти, бізнес, мали можливість написати по різним категоріям проект і отримати гроші. Наприклад, на облаштування бомбосховища, чи на придбання генератора.

Зокрема підкреслю, що продукція МХП розвозиться майже по всім лікарням нашого міста. Це майже 4 тони щотижня. Також допомагаємо і малозабезпеченим родинам. Отака співпраця - бізнес, громадська організація і люди. Ми функціонуємо як єдина, потужна команда. Без політичної складової чи особистих симпатій.

Звісно дуже важливий пласт роботи громадської організації - це співпраця з міжнародними партнерами. Свого часу я працював у Верховній Раді, був заступником голови комітету ВР з питань місцевого самоврядування. Завдяки досвіду і в рамках цієї роботи я мав дуже багато зустрічей,їздивзокрема у Давос на економічний форум, де вперше за всю історію Давосу не була представлена країна-агресор росія. Були зустрічі із консулами в Мюнхені, Польщі, Брюселі, остання була зустріч в Європарламенті з нашими друзями, польськими депутатами Європарламенту. Зрозуміло, що ця проблема наша, нам її і вирішувати але і їх підтримка і допомога також на сьогоднішній день є вагомою і вона відчувається. Завдяки співпраці із європейськими колегами ми маємо можливість заводити велику кількість грантів для оновлення нашої країни. Бо без бізнесу нам буде дуже важко витягнути всю цю історію.

– Управлінець, економіст, політик, волонтер… Що з вашого досвіду допомагає, а що заважає досягати цілей?

Знаєте, в мене так в житті склалося, що я завжди навчався. Але є заочна і є стаціонарна форма навчання. Так в мене склалося, що я завжди навчався «заочно». Теорія і практика разом дають можливість рухатися вперед. Без практики я би себе не знайшов. Працювати я почав з 16 років. Розпочинав свою кар’єру з технічного технікуму електронних приладів, але це певно було не моє. Саме практика дала мені можливість спілкуватися з багатьма цікавими, професійними і порядними людьми. І сьогодні в мене безліч друзів, які допомагають мені в реалізації тих проектів, які ми сьогодні реалізуємо.

Я згадую, як ми везли першу допомогу, 5 швидких. Везли вночі разом із хлопцями спортсменами, як раз тоді, коли почалася Буча. Світла не було, документів не було, комендантська година, на кожному блокпосту перевірки… Але ми досягли цілі. То був непростий час, але він загартовує. Моя потужна і динамічна позиція дала можливість оточити себе і мати навколо себе справжніх друзів. І це мене надихає. Адже все це ми дійсно робимо тільки заради того, щоб в наших дітей було щасливе майбутнє і вони не бачили більше тих жахіть, які сьогодні бачимо ми.

– Чи сформулювали для себе бачення (формулу) виходу з кризи, зокрема і економічної, яку переживає Україна через війну?

Я думаю, що як казали колись: «хочеш миру, готуйся до війни». Так само і тут. Якщо ми будемо сидіти і нічого не робити буде тільки гірше. Вихід із ситуації він дуже важливий. І я би ставив пріоритет саме на економіку, саме на бізнес.

Нам потрібно зробити нормальні умови для бізнесу. Це і зменшення податків, і "затягування" грантів, європейських коштів, щоб наші люди сьогодні мали можливість "встати з колін".

Вважаю, що зараз необхідно відмінити перевірки, максимально спростити умови ведення бізнесу, дати необхідні кредитування.

Необхідно врегулювати систему кредитування в тому числі на житло. Адже нашим людям, що були змушені виїхати з міст де йдуть бойові дії, доводиться сплачувати колосальні кошти, аби винайняти житло і це за умов браку роботи.

Для цих людей також треба передбачити програми по будівництву житла. І використати для цього європейський досвід. Є технології які дозволяють будувати невеликі але комфортні для повноцінного життя приміщення. Тож люди повинні мати можливість придбати це житло, а не ходити по наймах. І звісно, велику увагу слід приділити людям похилого віку. З досвіду 2014 року ми бачимо що наші пенсіонери, наші дідусі і бабусі, перераховували на армію по 5 гривень з мобільного телефону. Вони по сьогоднішній день і консервації, і все що в них є, і теплі речі, вони віддають хлопцям. Вони це віддають щиро, бо хочуть хоч чимось допомогти. Тому соціальна підтримка цих людей також необхідна.

– На які найближчі наступні цілі плануєте акумулювати свої сили?

Найближчим часом ми проведемо серйозну зустріч із бізнесом з приводу енергозберігаючих технологій. Вона відбудеться 16 грудня в конференц-залі готелю Франція о 10 години. Один із модераторів Олександр Домбровський, який до речі нещодавно повернувся з Європи. Вони виграли грант більше ніж на мільйон євро саме по цій тематиці. І це дуже важливо, бізнес потребує цієї інформації.

Другий, достатньо амбітний проект, анонсую його вам, ще нікому не казав, ми створюємо громадську організацію «Академія спроможності територіальних громад». Ми підписуємо з європейцями угоди про співпрацю, підписуємо з іншими фондами угоди і вже скоро ця громадська організація буде активно займатися підтримкою наших територіальних громад в рамках цього проєкту.

– Що змінилося за період війни. Можливо якусь нову здібність, «суперсилу» відкрили в собі?

Змінилися цінності. В мене достатньо серйозно змінилося відношення до людей. Особливо, на превеликий жаль, до тих, яких я вважав достатньо близькими. Втім, є і навпаки. Відкрилися ті люди, на яких я колись і не міг навіть розраховувати, а сьогодні - ми єдина команда, розуміємо один одного з півслова, 24 на 7 готові підставити один одному своє плече. Напевно, що все ж таки відношення до людей змінилося, змінилися цінності, пріоритети, інше.

– Продовжіть фразу: Після Перемоги України я …

На тиждень поїду з родиною, з дітьми на море. А потім – працювати з ще більшим завзяттям.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info