Що спільного між бійцями АТО та УНР: вінницький колекціонер розповів про тенденції військової моди в Україні. Фото

Віталій Головенько – вінницький адвокат, хобі якого реконструкція військових подій, що відбувалися на території України. Він є одним з головних організаторів щорічних міжнародних реконструкторських фестивалів на ставці «Вервольф» під Вінницею. Також займається відтворенням історичних подій «Вінниця – столиця УНР». Нині Віталій готується до ще одного масштабного проекту, аналогів якого не було в Україні останні десятиліття. Говорити про це поки відмовляється, але радо показує однострій, який щойно надіслали поштою з одного ательє.

«Це гімнастерки та галіфе радянських солдата та сержанта повітряних сил зразка 1935 року», - пояснює. В ще в одній коробці надійшли лапті.

«Взяв собі дві пари. Буду просто ходити. Але, так, щоб розуміли, в лаптях ходили вояки Російської імператорської армії. Звичайно, у літній період і звісно коли не носили чоботи чи черевики», - посміхається.

Так співпало, що посилки надійшли якраз у той момент, коли з Віталієм зібралися говорити про військову моду. Під час розмови з’ясувалося, що бойові дії, які сто років тому відбувалися на території України, мають багато спільного з сьогоднішніми військовими діями на Донбасі. Якщо це розглядати через призму одягу, який носили тодішні та сучасні бійці.

«Змінюються умови війни, змінюється військова мода. По відповідним потребам та ситуаціям. От подивимося на початок бойових дій на сході України. У чому воювали від початку, і у чому воюють зараз. Це небо і земля. Адже тоді більшість бійців одягли однострій із стокових магазинів. А у 1917-1920 роки різні армії були одягнуті в однакову форму. Для ідентифікації підрозділи від супротивника, сто років тому не було скотчу жовтого, чи білого кольору.  То були зокрема різнокольорові стрічки на шапках», - розпочинає інтерв’ю Віталій. 

На фото Віталій Головенько у формі  поручика полку Б. Хмельницького кінця 1917 року. 

За два останніх століття на території України діяли кілька десятків армій та військових формувань.

«На початку сторіччя – використовувався здебільшого сукняний однострій. Всі армії, які були на території України того часу використовували його. Чому? Бо він більш практичний. Тепліший, у ньому легше переносяться зміни температур. Він більш довговічний. І до всього, держава на той момент не мала глобальних військових конфліктів. Тогочасна армія асоціювалася більше з парадами. Жили умовними перемогами. І таку картину мали до 1914 року», - продовжує. 

Від початку бойових дій Першої світової, відбулося масове спрощення військової амуніції та якості військового одягу.

«Через брак грошей у бюджеті. І звичайно, проблемами з поставками на фронт. Дозволялося шити однострій з будь-якого матеріалу захисного кольору: коричневий, зелений, світлих відтінків, тощо. Тоді і почала стиратися межа між солдатами та офіцерами. На фронті, вони ставали зовні подібними між собою. Погони були не золоті, а просто захисного кольору. Замість ранця чи сумки, з’являється туркестанський полотняний мішок.

Така сама картина, наприклад, також з Українською Галицькою армією, яка від початку була одягнена по зразкам  Австро-Угорської форми. З часом однострої зносилися. Нових поставок не було. Були змушені використовувати однострій російської імператорської імперії. Який був на місцях. Щоправда, його обшивали національними елементами», - зауважує.

На фото форма українського вояка початку 1918 року. 

Відтоді з’являється у загальному вжитку, наприклад, різнокольорові шлики.

«І тут є вплив європейської моди. Це френчі – військовий піджак з карманам та коміром. Їх назвали на честь британського фельдмаршала Джона Френча, командувача Британськими експедиційними військами у Франції. Замінюється і фуражка. Знову ж таки британським акцентом. Вона стає м’якою. Таку можна було запихати у кишеню. Коли почали використовувати броньовану техніку та авіацію з’являється у широкому вжитку і шкіряний однострій, а згодом і кирзовий, щоб не так бруднився та не рвався.

Взагалі, от до прикладу, у 1917 році військова мода була більш розвиненою, ніж жіноча. Адже все йшло на фронт. А те, що туди не йшло, фронт сам забирав. Був навіть випадок, коли в результаті вдалої військової операції армією УНР у військ Махно відбили потяг завантажений цукром, сірим сукном та косметичною жіночою пудрою для обличчя. Командир спочатку наказав пудру викинути. Бо вона заважала. Але бійці збунтувалися, вони розуміли, пудрою можуть розраховуватися з жінками, які пошиють однострій. А от за пошиття чобіт та черкесок, розплатилися цукром.

Інший підрозділ пошив собі «барашкові» шапки з довгими червоними шликами. А червоні чому, бо під час бою з червоною армією, відбирали у них червоні знамена. І з них і шили ці шлики

У період між 20-ми та 41-ми роками, радянський однострій був спрощений, але з досить непоганим спорядженням.

Проте відбулися такі зміни: кирзові чоботи, форма гімнастьорки, шолом СШ – 36  який був з вушками по бокам. Він був розрахований на кавалерійські атаки. Мав захистити від удару шашкою. Ці вушка мали скосити удар по голові», - констатує.

На фото форма вояка другого куріню третього гайдамацького полку армії УНР. 

Для реконструкцій, у яких Віталій з однодумцями використовують зазвичай раритетний військовий одяг купують на барахолках, по селам, через інтернет-аукціони.  

«Я часто відвідую секонди, де можна знайти елементи не лише німецького односторою, а і радянського. Зустрічаються сорочки, кітеля. Це все залишилося від наших військових, які служили у ФРГ. Але, що цікаво, якість їх одягу набагато краща за ту, яку носили у самому Союзі. 

Є також ательє, які шиють по старим військовим лекалам. Їх знаходять по інтернету, малюють нові на основі одягу з музеїв, по фотографіям.

Хочу зауважити, вивчення історії військової моди дуже важливе, щоб відійти від цієї «шароварщини», яка так укорінилася у головах наших людей. Бо українець у більшості усвідомлюється у червоних шароварах, шовковому жупані. Це все було нав’язано нам під час русифікації. Хоча, до речі, істориками доведено, козаки часів Хмельницького не ходили в шароварах. По тогочасній моді були вузькі штани», - підкреслює. 

На останок запитую, яка на точку зору Віталія по якості військова форма сучасного українського бійця?

-         "Це питання не для тих, хто вивчає історію. Тут скоріше все історія розсудить. Але та форма зручна, у якій перемагають", - завершує розмову. 

На фото форма морпеха армії УНР 1919 рік. 

На фото форма військового кінної сотні першого гуцульського полку морської піхоти УНР. 

Спілкувалась Аріна Кантоністова. 

Вiнниця.info, фото з проекту «Реконструктори у музеї».