Суспільство

«Собача доля»: як у Вінниці функціонує притулок для тварин і де хвостатим знаходять нових господарів. Фото

1 березня 2019, 16:17

Менше року тому у Вінниці розпочав роботу муніципальний притулок для тварин. Заклад збудували на вулиці Гонти. Він має кілька корпусів, ветеринарну клініку та територію для вигулу. В мережі можна зустріти чимало публікацій, в яких люди висловлюють незадоволення щодо функціонування такого закладу, називають його «карцером» або ж «цвинтарем».

Журналіст Вiнниця.info побувала у притулку і подивилася, в яких умовах утримують хвостатих. Сьогодні там мешкають півсотні собак, повного завантаження очікують з настанням тепла, тоді, за словами фахівців, легше впіймати тварину. Окрім того, лише з початку року волонтерам вдалося знайти домівки для 35 тварин.

Директор притулку Іван Левінський знає про негативні публікації в соцмережах і каже: «Це псевдозоозахисники. Вони мають час робити істерики, поширювати неправдиву інформацію, кричати, але прийти, подивитися, як все працює, погуляти з собаками, погодувати їх – часу немає».

- Як здійснюєте відлов тварин і куди потрібно телефонувати?

- Тварин відловлюємо згідно заявок, які подають на «гарячу лінію» міської ради, на Цілодобову варту, та за нашим номером телефону – 50-24-12 і мобільний – 0948602412. Адміністратор приймає заявки, записує у журнал. Кожна заявка відпрацьовується.

Наші ловці прогнозують, як краще забрати тварину з вулиці, щоб завдати мінімум стресу. Є тварини, які підходять до рук, їх можна спокійно взяти і посадити в клітку. Є адекватні люди, які самі собачку садять в кліточку, контролюють цей процес. Навідують їх після стерилізації, дивляться, як вони себе почувають. Після проведення всіх маніпуляцій вінничанин може самостійно забрати тварину. Але, так, як у нас є положення про те, що ми повинні випускати собак на попереднє місце, то людина може попросити, щоб служба відвезла тваринку на місце, де взяли.

Нічого незрозумілого ми не робимо. Є логічний ланцюжок, за яким працюємо

- Що роблять з твариною, коли вона потрапляє до притулку?

- Перший 7 днів тваринка перебуває на карантині. В цей час її ніхто не може провідувати. Потім – кастрація або стерилізація. Далі вакцинуємо, проводимо дегельмінтизацію і намагаємося адаптувати в сім’ю. Якщо на протязі кількох місяців не вдається цього зробити, змушені повертати тварину туди, де взяли.

Наша мета – максимально адаптовувати тварин, щоб їх не повертати назад. Ми завжди йдемо на зустріч людям, які підгодовують собачок біля своїх дворів. Радіємо, що є громадяни, які готові зробити якусь будку, постійно годувати тваринку, раз в рік робити вакцинацію. Зазвичай термін перебування собаки у притулку складає 67 діб, але у таких випадках ми йдемо на зустріч і віддаємо улюбленця через 14-21 день.

5c7941ece9b67_original_w859_h569.jpg

- Чи багато таких людей, які готові піклуватися про безпритульних тварин?

- Насправді, багато людей допомагають. Є адреси, де постійно з’являються нові собачки, наприклад, на Вишеньці, біля залізничного вокзалу, на Енергетичній, на Кореї. Вінниччани просто дзвонять і кажуть: «Під’їдьте, ми вже пригодували, приручили». Самі садять тварину в клітку. Тоді робота стає на багато легша для всіх. Тварина не стресує, не використовуються седативні й наркотичні препарати під час відлову. Ми економимо час.

35 тварин влаштували в сім’ї з початку року

- Як знаходите сім’ї для тварин?

- Ми працюємо з волонтерами, на жаль,їх у нас не дуже багато. Оля Шаповал уже наш майже працівник. Вона дійсно багато приділяє часу і допомагає з влаштуванням тварин. Поширює фото у соцмережах, шукає власників. Потім дзвонить до людей, перевіряє, чи все добре.

Це є правильна робота. Ми маємо навчити людей любити тварин і не брати просто тваринку десь за великі кошти і викидати через рік-півроку на вулицю. Не залежно від породи і статі, з твариною може бути класно.

За січень і лютий відловлено 60 тварин, прооперовано 56 тварин. Адаптовано 35 тварин. Вакциновано 59 тварин.

- Чому не відловлюєте безпритульних кішок і чи вистачає потужностей притулку для міста?

- Ми не відловлюємо кішок, бо не маємо для них вольєрів. Але безкоштовно стерилізуємо. В нас є три лікарі, які встигають кожен день робити 5 операцій котам і планові операції по відловлених собаках – 2, 3, 5 в день. Правда,буває, що за цілий день не зловили нікого. Зараз ще холодно, тварини ховаються, шукають тепло. Вони виходять зранку або ввечері. Люди їх бачать, телефонують і коли служба по відлову виїжджає в 9-10 ранку, товарини вже поїли і поховалися спати.

Сьогодні в притулку 44 тварини, але в квітні, коли собачки будуть вигріватися на сонечку, вони стануть всі на виду. І кількість відловлених тварин збільшиться. А це значить, що менше цуценят буде з’являтися кожен день на вулицях нашого міста. Всього у притулку 109 вольєрів. Максимальна завантаженість – до 300 тварин. В деяких вольєрах, якщо це маленькі собачки, вони можуть жити по двоє чи по троє.

Я вважаю, робити притулок більшим не потрібно. Єдине, що облаштувати приміщення для котів, аби вони могли там бути кілька днів після операції.

5c794203f322f_original_w859_h569.jpg

- Чому потрібно стерилізувати безпритульних кішок? Часто люди, які підгодовують їх у дворах, використовують різні каплі і пігулки, щоб тварина «не гуляла». Чи це дієво?

- Краще стерилізація. В кожному живому організмі є три потреби – їжа, сон і любов. У тварин ми забираємо одну – «гул». Залишається тільки їжа і сон для того, щоб організм повноцінно працював. Нічого поганого в стерилізації, в кастрації немає. Гірше, коли ми застосовуємо гормональні препарати. Ми не знаємо, як організм відреагує на гормони. В гормональних препаратах наша людська медицина не розібралася до кінця, а ветеринарія вважає, що все добре. У мене як в практикуючого лікаря буди випадки, коли після вживання гормональних препаратів тварини помирали через 2-3 години. Гормональні збої, інтоксикації. Я нікому не рекомендую гормональні препарати. Краще стерилізація та кастрація, особливо для безпритульних. Тим паче, вона безкоштовна.

- Нещодавно на сесії міської ради розглядали проект рішення, в якому пропонували включити котів до екосистеми міста Вінниці. Чи потрібно це?

- Я ставлюся до цього двояко. Ми повинні гармонійно жити у співвідношенні тварина – людина. Але маємо розуміти й те, що тварини являються переносниками різноманітних захворювань, особливо бродячі. Ними ніхто не опікується, не проводить вакцинацію, дегельмінтизацію… До екосистеми їх можна внести за умови регулювання їх чисельності.

Якщо ми не будемо регулювати чисельність котів, то котенят буде ставити більше. Якась частина (немаленька) кішок і котенят помруть від вірусних захворювань. Це є неблагополучна епізоотична ситуація, бо на трупи злітаються мухи, кліщі…

Тому не правильно від якоїсь надмірної любові заражати себе, своїх дітей. Тварина не може сама себе проглистити, вакцинувати, захистити. Значить, ми це повинні робити. Нам не потрібно їх знищувати, ні в якому разі, ні собак, ні котів. Їм просто потрібно допомогти правильно і безпечно жити.

5c79423970119_original_w859_h569.jpg

- У багатьох європейських країнах штрафують господарів, які викидають домашніх улюбленців на вулицю. Чи потрібна Україні така практика?

- Я не знаю, скільки потрібно поліції, Нацгвардії, щоб боротися з цією проблемою. У нас люди дуже безвідповідально до цього сталять.

Був випадок: телефонує людина і каже: «В мене мама померла, лишилася собака, заберіть її в притулок». Притулок не забирає таких тварин. Ми можемо за гроші надати платну перетримку на якийсь час, догляд за твариною.

Коли ти пояснюєш людині, що ми займаємося тільки бродячими тваринами, кажуть: «Та це ж вона бродяча». Вона не бродяча, вона собака вашої мами! Якщо ваша мама померла (це горе), то собака ваша. Хату ви ж перепишете собі, заберете, а чого ж ви її не віддаєте? Муніципальний притулок забере. Ви зобов’язані або здати тварину в притулок і оплачувати кожен день перебування, поки її адаптують в сім’ю. Або беріть гріх на свою душу і усипляйте цю тварину. «Та ми її викинемо зараз на вулицю і вона стане бродячою», - говорять у відповідь. То це яка у нас ментальність?

В Європі все зроблено дуже правильно. Там кожна тваринка ідентифікована, можна дізнатися, чия вона. Поліція дуже серйозно до цього ставиться. Виписують штраф і якщо ти не платиш, то тебе можуть навіть посадити. І ти будеш сидіти за те, що ти викинув свою тварину. Це вчить, що людина повинна задумуватися про свої чинки, думати наперед. У нас люди навіть не відчувають провини…

5c79430a0bdbc_original_w859_h569.jpg

«Люди забирають собак з трьома лапами чи одним оком, щоб подарувати їм любов»

Анастасія Мороз понад півроку працює лікарем у муніципальному притулку. Отримує мінімальну зарплатню, та не жаліється, бо вважає роботу своїм покликанням.

«Мені багато знайомих говорять: іди в клініку, там великі зарплати, нащо тобі цей притулок. Я відповідаю, що пішла на ту роботу, до якої мене потягнуло. У кожній клініці ти просто гроші для її власника. Йому не цікаво, чи ти дійсно переживаєш за ту тваринку, просто маєш робити так, як він каже. Тут ти приходиш, знаєш кожного собаку. Говориш з ними, а вони дивляться тобі в очі і протягують через клітку лапу. Розумієш, що вони також хочуть цього тепла. А хто тоді, як не ми, можемо так до них ставитися.

Я довіряю собакам більше, ніж людям. Деколи дивишся на людей і розумієш, що вони не заслуговують на ту любов, яку заслуговують тварини» - зізнається дівчина.

5c79425a0e55e_original_w859_h569.jpg

Вона розповідає, що інколи приходять люди, які шукають тваринок з травмами. Забирають їх собі, бо вважають, що кожен хвостатий заслуговує на любов. У неділю волонтери забрали з притулку 5 собак, троє з них поїхали у Сосонку, двоє – в Київську область. В тому числі й трилапа собачка.

«Собачка з трьома лапками. Привезли після ДТП, лапа була переламана, тому ампутували. Вона була дуже хороша, спокійна. Її один раз забрали люди і буквально через три дні привезли назад, бо не хотіла їсти. Не до кожного собака може звикнути. Нещодавно її забрали другий раз, і вона прижилася, живе у дружбі з котами», - зазначає Настя.

До притулку часто потрапляють і породисті собаки – шарпеї, кокер-спаніелі, вівчарки, ротвейлери, лайки, хаскі. Сьогодні у вольєрах – два алабая. Джека Анастасія називає своїм найкращим другом, велетенський білий Алі ж потоваришував з охоронцем. Чоловік планує забрати його собі додому.

«Це мій найкращий друг. Звати його Джек. Хто б не зайшов з працівників, він на всіх гавкає. Я заходжу, - впізнає. Я спокійна, буду гратися і знаю, що він ніколи не вкусить.

Є ще один алабай. Люди їхали бусом і знайшли його на дорозі, зовсім знесиленого – ребра, хребет і шкура звисала. Думали, що він вже не виживе. Самі привезли його у притулок. А зараз він адаптувався, поправився. Люди, які його знайшли, нещодавно приходили, щоб подивитися на собаку, то просто не впізнали», - додає лікар.

5c79482c9b889_original_w859_h569.jpg

5c79429973557_original_w859_h569.jpg

Собак у притулку годують сухим кормом і кашею. Працівники зізнаються, їжі вистачає, однак потрібні волонтери, які будуть опікуватися тваринками, вигулювати і шукати для них господарів.

Вiнниця.info

Теги: притулок для тварин тварини  
Матеріали по темі