«Совершенно секретно»: у Вінниці показали архівні документи про смерті в будинку «Матері й дитини», план на експорт і факти канібалізму

Щорічно, в останню суботу листопада, Україна вшановує жертв Голодоморів. Їх в державі було кілька, наймасштабніший – в 1932-1933 роках. До 85-ї річниці Вінницький обласний державний архів показав розсекречені в часи незалежності документи. Це тисячі справ із страшними спогадами, так званими планами на експорт і повідомленнями про початок розслідування через хрещення, вбивства та крадіжки. Кожен другий документ із написом «Совершенно секретно». У деяких листах навіть зазначено, що після прочитання його треба спалити.

«Це документи, які підтверджують безперечний акт Голодомору 1932-33 років як геноциду українського народу. Коли масово вмирали люди, з Поділля вивозили кожен день по 150 пудів муки. У 1932 році була прийнята постанова про вилучення жорен, а на наступник рік – про вилучення м’ясорубок», - розповідає Вінниця.info старший науковий співробітник державного архіву Вінницької області Володимир Петренко.

На пожовклому папері – моторошні факти канібалізму і цифри смертей. Головною причиною трагедій «вожді» називають те, що люди начебто не хотіли працювати в колгоспах.

В архіві також є копія сторінки з книги записів актів цивільного стану Сосонської сільради, де в графі «причина смерті» 3-річної дитини вказано – від голоду. Володимир Петренко зазначає, що це унікальний випадок, коли у 1933-му лікар не побоявся написати правду.

У спеціальному повідомленні секретарю Вінницького ОБКОМу Девинзону про стан у будинку «Матері й дитини» датованому 17 травням 1933 року йдеться про жахливі умови закладу, нестачу персоналу та велику кількість малюків, яких не доглядають. Як наслідок, в березні із 115 дітей померли 32, в квітні – із 134 – 38 малюків.

«Грудные дети совершенно не выносят на воздух и не берутся на руки, что приводить к их болезненному состоянию.

Большая смертность поступающих в детский дом, по причинам указанным выше. Имеют место случаи, когда поступающие туда в удовлетворительном состоянии, на протяжении 2-3 месяцев приходят к полному истощению. Смертность детей возрастает…

… Дети больные легочными и желудочными заболеваниями лежат в одних кроватях со здоровыми детьми… Персонал расхищает продукты предназначенные для детей».

Цитати з документів

«…Представителями районов при участии сельских работников составляются личные списки подлежащих раскулачиванию, а также выселки…» (З телеграми, яка прийшла з Харкова, що на той час був столицею України про виселення 150 тисяч господарств (січень 1930)

«…По имеющемся в нас агентурным материалам часть населения с. Багриновец, приблизительно в дворов 300, абсолютно не имеет хлеба, выражает свое недовольство тем, что из села вывезли во время хлебозаготовки 10 000 пуд., с мельницы забирают и отправляют из села на ст. жел. дороги, а в селе ничего не оставляют, притом они так же жалуются, что кулаки и заможные хлеб спрятали и не желают совершенно его продавать.

Беднота, находясь в крайней нужде приходит в кооперацию и предлагает за пуд хлеба двойную цену…» ( з листа секретарю Вінницького ОБКОМу Девинзону)

Виконання експортного плану. В людей забирали всі можливі продукти і речі, забороняючи навіть рибалити. У списку вказана кількість поквартально – яєць, масла, птиці, маку, горіхів, крохмалю, лісу, ганчір’я…

Факти голодування населення Вінницького області навесні 1933

Село Якубовці:«Колгоспник бідняк зарубав двоє сусідських дітей за те, що не дали ключі йому від крині, де була схована мука».

Село Кошаринці «Дівчина 9 років зарізана колгоспницею – біднячкою вдовою з метою вживання як харчі».

Село Рахни «Одноосібниця має 5 душ сім’ї, забила 5-річну свою дитину і м’ясо разом з дітьми з’їла».

Село Ляцька Слобідська «Член колгоспу розрізав живіт свойому синові, який помер, щоб м’ясо використати для їжі. Одержаний хліб в колгоспі міг би його цілком забезпечити, але він частково його продав.

В цьому ж селі у одноосібника в скрині виявлено порубане чоловіче м’ясо».

Село Семірічка Гайсинський район «В сім’ї колгоспниці біднячки 14 лютого зарізано її дитину віком 1 рік. Дитину зарізав старший син 10 років, порізав на куски, склав у горшок варити, мотивуючи тим, що він хотів їсти. Встановлено, що голодування у сім’ї колгоспниці викликані небажанням її працювати в колгоспі /немає зовсім трудоднів/».

Обком отмечает, что в последнее время в области, особенно в городах (Винница, Бердичев, Каменец, Тульчин) и на крупных ж-д станциях (Казатин, Жмеренка, Винница), увеличился приток бездомных детей, главным образом из села и бродяжнического элемента».

Вінниця.info