22 черв. 2022 15:05

Останнє оновлення  
22 груд. 2023 12:50
Суспільство
0

123

0

Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України

Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України

Вінничанин зустрів перемогу у Берліні і розписався на Бранденбурзьких воротах


Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України

У травні Миколі Макаренку виповнилось 100 років, попри свій поважний вік має пишну сріблясту чуприну і добру пам'ять. Під час Другої світової він був льотчиком і боронив свою країну від нацистів. Сьогодні слідкує за новинами в Україні та впевнений у нашій перемозі. Розповідає, що виріс у багатодітній родині, в Брянській області. Зараз не вважає її своєю Батьківщиною, а навпаки, соромиться своєї приналежності до росії.

У спілкуванні з журналісткою Микола Степанович пригадує своє дитинство, молодість і війну.

Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України

«В 1930 році я закінчив 7 класів. Виріс у повноцінній родині, нас було четверо дітей у батьків. Після школи, вступив до залізничного технікуму, навіть встиг до війни, трішки пропрацювати на залізниці. В нас у Гомелі була військова частина, а при ній був аероклуб. Я коли побачив літаки в небі – відчув, що хочу бути льотчиком і пішов на навчання в авіаційне училище. І ось, 22 червня 1941 року розпочалась війна! Небо гриміло від гулу ворожих літаків. Я мав певний досвід керування літаком. Сів за штурвал і супроводжував наших льотчиків – штурмовиків, які виконували бойові завдання. Під час війни я літав у Прибалтиці: Латвії, Естонії. В мене в у льотній книжці зафіксували 3800 годин бойових вильотів на винищувачі «ЯК-3». Звісно було страшно і небезпечно. Якось в одному із польотів в мене відмовила навігація. Я не відразу це зрозумів, перевернув машину робив різні віражі і молився. Вочевидь, Всевишній мене почув. Дуже швидко наздогнав колону і став у стрій», - пригадує Микола Степанович.

Пан Микола про свою роботу льотчика говорить із блиском в очах, каже, навіть зараз хотів би сісти за штурвал літака і боронити нашу країну. Його військова форма покрита вщент нагородами. Серед них славетний Орден Червоної зірки, безліч бойових нагород.

«Вже в останні дні війни, ми з нашою колоною прилетіли у Берлін. В день перемоги я поставив свій підпис на Бранденбурзьких воротах. І потім кілька років служив у Німеччині у групі радянських військ. Проте дуже сумував за домівкою. Ще до війни вподобав односельчанку Лізу. У 1950 році я приїхав додому і сказав батькам, що хочу одружитися. Вона була з біднішої родини, а я мав уже звання полковника повітряних сил. Ліза була здивована і не могла повірити, що до неї залицяється справжній бойовий пілот. Після одруження мене направили на Північ Росії. Кохана почала просити, щоб я більше не літав у Собках, адже часто льотчики розбивались і небо забирало їх назавжди. В 1960 році я потрапив під скорочення, демобілізувався із армії і в 39 років вийшов не пенсію», - розповідає Микола Степанович.

Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України - фото 2

Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України - фото 3

Невипадково доля завернула ветерана до України, а саме до Вінниці – тут проживав його рідний брат. І після першого знайомства із містом пан Микола вирішив забрати сюди свою родину і покинути назавжди росію.

«У Вінниці я отримав квартиру, пішов влаштовуватись льотчиком в аеропорт, і тут разом зі мною прийшов влаштовуватись молодий лейтенант. Я не вагаючись, вступив йому місце. Так моя кар’єра льотчика закінчилась», - додає ветеран.

Проте вінничанин не сидів, склавши руки, він вступив до політехнічного інституту і 1963 року працював лаборантом, згодом завідуючим лабораторії, викладав геометрію, а в 1997 році вирішив піти на заслужений відпочинок.

На пенсії любив ходити на рибалку, працювати на дачі. На запитання в чому його секрет довголіття ветеран відповідає:

«Я в молодості займався спортом, бігав, був не перебірливий у харчуванні. Дуже люблю вареники із вишнями, а ще пригадую, для покращення зору всім льотчикам давали недосмажену печінку і шоколад. І, звісно, дружня родина, яка завжди готова тебе підтримати».

Виховав Микола Макаренко двох дітей, має двоє внуків і твоє правнуків.

Щодо війни, яку розв’язала росія проти України, Микола Степанович переконаний, що Україна переможе.

«Перемога буде за Україною!», - каже він.


Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, спілкувалась Леся Кесарчук

title

Більше фото
Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України
Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України
Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України
Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України
Спогади 100-річного вінничанина, який у Другу світову був льотчиком, і впевненість у перемозі України