Страшні спогади про Голодомор 1932 – 1933 років на Вінниччині та доповідні під грифом «таємно»

Голодомор 1932 – 1933 років одна за найбільших трагедій ХХ століття. Історики досі не можуть встановити точну кількість жертв, називають різні дані - від 3,9 до 7 мільйонів людей. Але всі однозначні у висновках - це було заплановане, свідоме і ціленаправлене знищення українських селян, як непокірного класу. Голодомор 1932-1933 років визнали геноцидом, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом СРСР.

Хлібозаготівлі 1928-1929 років в Україні, як і всьому СРСР, проходили з напруженням. Основну причину кризи хлібозаготівлі Сталін бачив у тому, що заможні прошарки села отримали можливість обертатися на сировинних культурах, м’ясопродуктах, утримували у себе хлібні продукти для того, щоб підняти на них ціни. Тому місцеві партійні та радянські органи отримали категоричний наказ на масове вилучення збіжжя у селянства.

Наприкінці 1929 року переважна більшість селян уже перебувала на межі голодування. Реалізація постанови листопадового 1929 р. пленуму ЦК ВКП (б) про прискорення суцільної колективізації та постанови ЦК ВКП (б) від 5 січня 1930 року «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», котре зобов’язувало партійні і радянські органи влади «перейти від політики обмеження куркульства до ліквідації куркульства як класу», зламала споконвічний устрій українського села.

То був лише початок. Пізніше радянська влада узаконила насильницькі дії та масове вбивство українців. В серпні 1932 року прийняли «закон про п’ять колосків», яким передбачався розстріл або 10-річне ув’язнення за збирання залишків врожаю на полі.

18 листопада 1932 року політбюро ухвалило постанову, якою запроваджено репресивний режим – «чорні дошки». Занесення на «Чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів. Всю їжу вилучали, забороняли торгівлю і підвіз товару. Селянам було заборонено виходити з села, території населених пунктів були в оточенні військових загонів і міліції.

Спогади Ризун Ганни Апатіївни, 1924 року народження з села Велика Стратіївка Тростянецького району.

«Голод почався ще в 1932 році. Врожай був не поганий, але весь намолочений хліб, забрали під мітлу. В поле нікому було виходити, люди мерли як мухи... За день вмирали по 20 душ. Не було кому ховати. Забирали на підводи ще живих людей і присипали землею. Не один день ворушилася земля на тому місці.

У Летківці був спиртзавод, біля якого знаходились ями, куди зливалась барда. Голодні люди набирали барду в торбинки, тут же їли її, але від кольок багато хто помирав на місці. Спиртзавод переганяв зерно на спирт і це при такому голоді!

Коли мені було 9 років, засудили мене маленьку, на 5 років тяжких робіт. Мама пухла разом з сестрою і померли на моїх очах. Одне спасіння: миші наносили в нори запаси, землею обкочували його в круглі кульки, а ми вже розбивали зимою і їли ці запаси.

На очах у моєї подружки – семирічної дівчинки – померли обоє батьків. Зайшовши в хату вона побачила матусю, яка лежала на лахмітті з розплетеною косою, по лиці лазили воші, живіт прилип до спини, вона почала лити їй в рот з пляшки молоко, але воно не проходило. Вона заплакала. Батько каже: «донечко, це їй вже не допоможе».

Батько почав марити і хрипіти. Він помер на другий день після мами. Оленка з братиком залишилась серед мертвих батьків. Скільки це продовжувалось я не знаю.

Їх забрали в ясла. Братика положили на земляну підлогу під піччю. Він помирав. З його опухлого тіла просочувалась рідина. Дівчинка сиділа поряд. Він скрипів зубами і просив огірочок. Братик помер, його загорнули в простирадло і похоронили рядом з яслами.

Все що я розповіла – істинна правда. Та таке не можна придумати навмисно. Таке не присниться і у страшному сні».

У квітні 1933 року в Козятині зі станції вагонами відправляли продукти, а неподалік помирали спухлі від голоду люди і траплялись випадки людоїдства.

З доповіді секретарю облпарткому Вінницької області гр. Чернявському від 28 квітня 1933 року:

«В селе Казатин колхозник Шкильняк Дмитрий имел 300 трудодней, он вместе с семьей лежат опухшие.

На почве голода в селах Овсянники и Сошанске отмечено 2 случая людоедства. В селе Овсянники сестры Вербицкая Текля и Чуба Текля убили свою младшую сестру Антонину. Вербицкая была замужем, ее муж оставил и где-то пристроился на окраинах СССР на работу. Отец и мать Чуб и Вербицкой некоторое время тому умерли от голода. Последнее время Вербицкая работала в колхозе мало, выработала 41, 75 трудодней. Чуб Текля – 16 лет, в колхозе не работала. Питались в последнее время суррогатами, а также трупами дохлых животных.

Вербицкая Текля начала обрабатывать свою сестру, чтобы совместно убить младшую сестру Антонину. 17 апреля с.г. Вербицкая принесла остро заточеный нож, который она одолжила у соседей под предлогом выкройки воротника. Вечером раздели Антонину под предлогом, что ее будут купать и менять белье. Когда Антонина уснула, Вербицкая передала нож Чуб Текле со словами «ты режь Антоську, бо ты пидеш и розкажеш в раде». Чуб Текля стала резать Антонину по горлу, та проснулась и заплакала. Перерезав ей горло, они отрезали голову, вынули внутренности и стали их варить. Остальной труп разрубили и сложили в чавун. Случайно зашедшего в хату брата Чуб Василия они накормили кишками. Последний, заподозрив, что это человечина, донес сельсовету…

В селе Сошанске колхозница Заброцкая Елена с целью съедения убила своего младшего брата Афанасия 8 лет…»

В той же період часу в жовтні 1933 року у Вінниці на кондитерській фабриці зібрався 12 денний запас макаронних та кондитерських виробів для червоної армії. Вінницький обласний комітет компартії направляв лист начальнику Козятинського експлуатаційного район з вимогою дати 20 вагонів для відвантаження продукції.

Під грифом «таємно».

Прокурор облвідділу ДПУ Семенов доповідає Вінницькому обкому:

«За відомостями, які надійшли до облпрокуратури від Жмеринського дільничного прокурора 27 травня цього року в с. Лисянка Бабак Маланія, 33 роки, зарізала сироту-племінницю, 4 роки та зварила з м’яса забитої холодець. Розслідування по справі закінчено».

Результати «діяльності» радянської видно було по їх же доповідних записках, в яких писали про голодне існування 1,2 мільйона жителів Вінниччини, називаючи це «продтрудностями».

«ДОКЛАДАНАЯ ЗАПИСКА

О состоянии продтрудностей в районах Винницкой области на 17 мая 1933 года.

«І. Общая характеристика

По области охвачено продтрудностями 38 районов 431 сельсовет с общим количеством 26895 хозяйств. Из них 12885 колхозных, 11770 единоличников. Некоторые районы сообщают об общем количестве хозяйств, не разделяя по секторам с количеством лиц 120903 человек…

ІІ. Распостранение районов по стпени пораженности

1-я група – районы, в которых отмечается масовая пораженность недоедания: Калиновка, Немиров, Брацлав, Литин, Вороновица, Ивановка, Ильинцы, Теплык и Липовец.

2-я група – районы, где продтрудности охватили значительную часть сел: Жмеринка, Любар, Казатин, Гайсин, Станиславчик, Бердичев, Копайгород, Тульчин, Хмельник, Тростянец.

3-я група с охватом не значительного количества сел: Дзержинск, Уланов, Чернивцы, Чуднов, Тывров, Джулинка.

4-я група районов с охватом продтрудностями в незначительном количестве хозяйств в отдельных селах: Деражня, Грыцив, Полонное, Меджибож, Летичев, Могилев, Винницкий.

….

IV. Людоедство и трупоедство

На почве голодания в некоторых районах отмечены случаи людоедства и трупоедства – общее количество по области – 71 случай людоедства и 9 случаев трупоедства. Особенно выделяются такие районы: Липовецкий – 16 случаев людоедств, Немировский – 9, Калиновский – 7, Махновский – 6.

V. Смертность

На 15 мая зарегистрировано 8985 случаев смертности по области по данным 10 районов. Наибольшее количество смертности дают следующие районы: Станиславчикскй – 2000, Липовецкий – 1659, Махновский – 1280, Ильинецкий – 1238, Немировский – 1080 чел.

VI. Детская беспризорность

По неполным сведеньям облздравотдела, насчитывается до 4-х лет – 1338 детей, от 4-х лет и высше – 3500…

Секретарь обл. оздоровительной комиссии»

_______________________________________________________________________________________________________________________

В останню суботу листопада, щороку в Україні та по всьому світові вшановують пам’ять жертв Голодомору. 28 листопада о 16.00 запалюють свічку пам’яті.

Минулого року Вінниця.info писала, як радянська влада приховувала наслідки жахливого злочину. Масове знищення людей намагались стерти зі сторінок історії. Також ми публікували спогади про ті страшні події, читаючи які, неможливо повірити в те, що пережили українці…

Від редакції Вінниця.info дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу кандидату історичних наук Кравченку Петру Миколайовичу, доценту кафедри всесвітньої історії Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Дякуємо директору Державного архіву у Вінницькій області Легуну Юрію Вікторовичу та працівникам архіву за оперативну видачу справ для дослідження, які зберігаються у фондах.

Анна Гаращук, головний редактор Вінниця.info

Новини в зручному форматі в нашому телеграм каналі - https://t.me/vinnitsa_info