1 берез. 2010 16:09
31
Всеукраїнське об’єднання «Свобода» вважає, церемонія вшанування меморіальної дошки на честь Юзефа Пілсудського у Вінниці, яку керівництво Вінницької області разом із польськими дипломатами здійснило під час офіційного відкриття Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці є «вшануванням одного з катів українського народу».
Всеукраїнське об’єднання «Свобода» вважає, церемонія вшанування меморіальної дошки на честь Юзефа Пілсудського у Вінниці, яку керівництво Вінницької області разом із польськими дипломатами здійснило під час офіційного відкриття Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці є «вшануванням одного з катів українського народу».
Про це повідомляє прес-служба Вінницької обласної організації ВО "Свобода".
У Вінниці вдруге за місяць відкривали одне і те ж саме Генеральне консульство республіки Польща. 26 лютого знову перерізали червону стрічку, лунали вітання, а ще відбулося помпезне квітоприношення до меморіальної дошки на честь Юзефа Пілсудського, яку встановили кілька років тому, в самому серці Вінниці, на вул. Соборній. У цьому приміщенні "диктатор" Речі Посполитої виступив одного разу з промовою в 1919 році. Чом не подія для того, щоб пам’ятати її десятиліттями?
Таємницею залишається інше - для чого відкривати генконсульство вдруге. Так вподобали собі поляки Вінницю, чи так їх тут гарно приймають. А може для громадян Польщі потрібно було більш видовищне відкриття із земель своєї колишньої колонії - про те, як їх гаряче тут люблять. Так, що найвищі очільники міністерства закордонних справ, а також керівники області та міста вшановують великого поляка Юзефа Пілсудського.
Тепер поляки можуть сміливо казати: "Бачите, ми їхнього Бандеру "в шию" та "в лице", ще й перед усім світом, а вони нашому "диктатору" квіти, честь і шану віддають, і перед його світлою пам’яттю голівки схилили. Так що не праві ті політики в Польщі, які звинувачують Качинського та наших євродепутатів у розпалюванні ворожнечі з Україною. Чим більше ми її розпалюємо, тим гарячіше вони нас люблять. А ось вам докази. Подивіться…"
Цю подію майже не анонсували в Україні, а після її проведення про неї майже не згадували в новинах, обмаль інформації навіть мережі Інтернет. Отже, не для вінничан, не для українців відкривали генконсульство вдруге.
А ось, що про мету відкриття консульства сказав польський посол в Україні Яцек Ключковський. За повідомленням Польського радіо, "він підкреслив, що головним завданням нового консульства буде не видавання віз, як в інших представництвах, а опіка над місцевими поляками: "Цей консульський відділ, на відміну від інших, має головним завданням не видачу віз, а суспільну діяльність, підтримку поляків, польських організацій та польсько-української співпраці. Такі цілі будуть нас абстрагувати від того, що нас пригнічує після входження до ЄС та до Шенгенської зони, тобто – від візових справ".
Отже консули дбатимуть про суспільну підтримку поляків в Україні. А коли ж дбатимуть про суспільну підтримку українців в Україні представники нашої місцевої влади. Що це? Відсутність елементарного знання історії чи навмисна політика зневаги до українського народу. Як узагалі можуть покладати українські політики квіти до дошки Пілсудського, а тим більше у час, коли польський політикум очорнює, обпльовує та на міжнародному рівні зневажає Україну, її історію та її героїв. Не Бандера, а Пілсудський гаряче тиснув руку в 1934 року доктору Гебельсу в Варшаві, коли був підписаний "пакт Пілсудського-Гітлера". Саме Юзеф Пілсудський очолював армію, яка за підтримки низки європейських країн задушила Західноукраїнську народну республіку; Саме Пілсудський був ініціатором політики жахливої та принизливої "пацифікації" українців в Польщі в 1930-х роках.
Згадані нами події свідчать, що теперішнє керівництво держави, Вінницької області, міста Вінниці не мають найменшої поваги до українців та їх історії, а також повністю ігнорують антиукраїнську істерію польських політиків.
До того часу поки українці не стануть господарями у власному домі, а до місцевих органів влади не прийдуть націоналісти, українці і далі почуватимуть себе неповноцінною меншиною на своїй землі, то носитимуть квіти до пам’ятників тим людям, які свого часу організовували політику геноциду та етноциду української нації. Тому й не дивно, що Вінниччина, яка перебуває "у хвості" по економічному розвитку регіонів нашої країни, у той самий час є на одному з перших місць по вивозу з неї капіталу за кордон.