Суспільство

У Вінниці археологи виявили чи не найбільший у світі некрополь вояків Української галицької армії. Фото та відео

11 вересня 2020, 08:51

В мікрорайоні Замостя у Вінниці тривають археологічні розкопки на території військового містечка. В ході пошукових робіт виявили забутий військовий цвинтар доби Української революції 1917-1921 років. За попередніми висновками спеціалістів, тут може бути найбільше кладовище воїнів Української галицької армії. На цьому зауважує Святослав Шеремета директор Львівського меморіально-пошукового центру «Доля». Разом зі своєю командою він кілька днів тому прибули до Вінниці.

“Це є унікальна експедиція. Тому що пошуковою групою вже на цей час виявлений і частково локалізований цвинтар, кладовище воїнів, де поховані воїни галицької армії та іншої Української Армії в часи визволених змагань 1919-1921 років. Станом на сьогодні закладено вже 20-ть шурфів. І виявлено декілька десятків поховань. Є, як одинарні поховання в домовинах. Є братська могила. Це поховання — лише частина. Далі воно заходить на дорогу, яка є парканом між військовою частиною та парканом 45-го оборонного заводу. І, відповідно до архівних даних і документів, основна частина кладовища знаходиться саме на території 45-го заводу. Це є найбільше кладовище воїнів Галицької армії, яке взагалі існує. Зокрема, у місті Львові, на Янівському кладовищі поховано 728 воїнів галицької армії. Є кладовища де по декілька сотень поховань. Але це кладовище, де ймовірно може бути більше тисячі, або декілька тисяч поховань, фактично у світі ніде такого немає”, - підраховує Шеремета.

За історичними даними, цей цвинтар з'явився за таких у певному сенсі випадкових і водночас невипадкових обставин.

“У січні 1919 року отаман Подільського корпусу Колодій, звернувся до Вінницької міської управи. З проханням виділити земельну ділянку біля Кримських казарм. Кримські казарми тому що, до революції тут базувався 73-й Кримський піхотний полк. І мета виділення цієї ділянки була дуже проста. У січені 1919-го Вінниця була під контролем Української Народної Республіки. І водночас утримало частину козаків, вірних гетьману Скоропадському. Вірних українській державі. Частина з них помирає. От і власне, отаман Колодій просить про можливість їх поховання. Міська управа виділяє ділянку поряд з вулицею генерала Кричетникова. Це теперішня вулиця Стрілецька. І військовий цвинтар ми бачимо на карті у формі довгастого прямокутника. І ще деякими орієнтирами є квартали, сьогоднішньої вулиці Стрілецької”, - каже Директор Центру Історії Вінниці Олександр Федоришен.

Військовий некрополь стає найбільш потрібний наприкінці 1919 на початку 1920 років.

“Тоді, коли українське військо, дієва армія УНР, Галицька армія, потрапляють у ситуацію, яку назвали “трикутник”. Інколи її називають чотирикутником смерті. В суміжному оточені ворога, найголовнішим ворогом для них стала епідемія тифу. Вона викошує українське військо. Робить його небоєздатним. У Вінниці розташовується два шпиталі першого і другого галицького корпусів. Перший розташовувався на території нинішньої психоневрологічної лікарні. Другий тут. Постраждалі від епідемії на січень 1920-го, це приблизно 9 тисяч. Це цифра тих, хто захворів на тиф. І перебували у Вінниці і її околицях. 90 відсотків з них померли”, - продовжує Федоришен, показує “Жалібну книгу” вояцтва Галицького.

Пояснює, що ті військові, які залишилися живими й повернулося на теренах західної України, згадували померлих побратимів.

“Їх перелік невичерпний. Сподіваюся, цей список побачить світ до кінця року. І ми зможемо говорити про поіменний список”, - підкреслює Федоришен.


Історик також зауважує, про цвинтар забули з 1920 року.

“Цей цвинтар невідомо, чи в 1920 році використовувався, але ми маємо переконливі факти, що вже в 1926-28 він вже перебував у занедбанні. На момент Другої світової війни є свідчення, що цвинтар був повністю занедбаний. І в реаліях післявоєнного часу, тут була розташована “господарка”. Був розташований свинарник. У прямому сенсі цього слова”, - зітхає Федоришен.

Тим часом розкопки тривають. Спеціалісти проводять зачистку археологічним методом, аби побачити стратиграфію напрямку кладовища вояків армії УНР.

“Там, де є домовини й чітко просліджуються ряди поховань, це може бути старшинська, офіцерська ділянка. А там, де є масові поховання, це могли бути рядові стрільці. Або, інша версія. Судячи за історичними документами, всі солдати, всі офіцери мають бути поховані в окремі поховання у домовинах. Відповідно до християнського військового звичаю. Не виключно ці розкопки, де братська могила без домовин, можливо, під час військових дій, коли, умовно кажучи, доводилося відступати з Вінниці, на швидку руку проводили поховання. Але, це вже питання досліджень”, - припускає Святослав Шеремета директор Львівського меморіально-пошукового центру «Доля».

Своє дослідження львів'яни розділяють на два етапи.

“Першим етапом досліджень є встановлення меж кладовища. Наступним етапом будуть дослідження на території 45-го оборонного заводу. Куди воно тягнеться”, - констатує Шеремета.

Що буде з останками?

“Є версія, що буде проводитися ексгумація. Є версія становлення меморіального комплексу. І меморіального простору саме на цьому кладовищі. Це буде залежати від того, який обсяг поховань. Надалі до дослідження та увічнення пам'яті, сподіваюсь, долучаться до Львівська, Тернопільська та Франківська міські та обласні ради. А також Український інститут національної пам'яті”, - каже Святослав Шеремета директор Львівського меморіально-пошукового центру «Доля».


Вінниця.info

Теги: Вінниця військове найбільше кладовище галицька армія розкопки 
Матеріали по темі