Суспільство

У Вінниці показали фільм про життя безпритульних жінок. Фото

24 червня 2019, 17:52

24 червня у Вінниці презентували проект «Заговори – і я Тебе побачу» – фільм і фотовиставку про безпритульних жінок. 6 героїнь розповіли про своє життя, в яких умовах вони живуть або жили, що деяким із них допомогло покращити життя, або що призвело до безпритульного життя.

У фільмі представлено 6 героїнь, які розповідають про своє життя. Все відбувалося у форматі інтерв’ю. Героїні різні за віком та за складністю життєвих обставин: як 84-річна жінка, яка має 3-х дітей і 8 внуків, живе на вулиці, хоча каже, що живе на станції. Або ж як інша жінка із цукровим діабетом живе на вулиці, отримує пенсію 1500 гривень, відверто розповідає, як чекає літа, щоб піти помитися до річки. Під час інтерв'ю, у жінки були повні кишені дерунів, що й спочатку стало ідеєю назвати фільм «Деруни в кишенях».

«Проект виписаний із життя. Я і мої колеги спостерігали, наскільки важко жити жінкам-безхатченкам. Я не можу сказати статистику, скільки безхатченків ні по місту, ні по області, ні по Україні. Наші міжнародні експерти кажуть, що ця цифра – понад 300 тисяч. Ну і статистично, близько 30% – це жінки-безхатченки. Значення цих цифр для мене було б ніяке, якби не було світлин і того життя, яке ми прожили разом з цими жінками, які зголосилися заговорити», – каже Світлана Дубина, координаторка проекту «Заговори - і я Тебе побачу».

Світлана розповідає, як виникла у неї ідея створити проект. Каже, що причиною стала сцена конфлікту на залізничному вокзалі між безпритульними, коли чоловік бив жінку, а за неї ніхто не заступився.

«На залізничному вокзалі нашого міста я побачила конфлікт між безпритульними, як чоловік бив жінку. Жодна людина у переповненому залі очікування не стали на захист жінки. Вона вся була скривавлена. Навіть коли чоловіки вивели безхатченка із залу, вони не зробили йому зауваження на рахунок побиття, вони сказали йому: «Як тобі не огидно до неї доторкатися?».

Ця тема мене зацікавила, я почали її вивчати. Наша команда отримала невеликий грант. Частину коштів витратили на допомогу жінкам, на іншу частину зняли фільм. Була підготовлена фотовиставка, щоб люди побачили, хто є серед нас. Так, ці жінки не вкладаються у нашу рамку норми, може, не хочуть повертатися у наше з вами життя, але було б добре, якби до безпритульних ставилися краще, бо до тваринок ліпше відносяться, ніж до цих жінок», – розповідає Світлана Дубина.

Серія портретів та відео-інтерв’ю є спробою нагадати про жінок, котрі з різних причин опинилися без притулку.

Концепцію фільму обговорювали ще зимою. Автори кажуть, що важко було почати зйомку, оскільки не всі жінки погоджувалися відверто розповідати про себе. Знаходили героїнь на вокзалах, біля ринків, на зупинках громадського транспорту. Фільм знімали у Вінниці, усі героїні – вінничанки, деякі приїхали з області.

На презентацію фільму прийшла також одна із героїнь, вона розповіла, як від алкоголізму повернулася до нормального життя і зараз допомагає іншим.

«Я пройшла це все пекло. Я стала алкозалежною після того, як у мене помер чоловік, я дуже важко це перенесла. За рік я спустилась на саме «дно». Почала дуже пити і залишилася без житла. Коли мене привезли у реабілітаційний центр, я вже була лежача. У мене була спроба самогубства, бо повністю розчарувалася життям. І коли я приїхала у центр, мені показали життя з іншого боку, я почала допомагати іншим людям боротися із залежністю, відчула себе мужньою.

Мені хочеться поділитися із жінками, які втратили сенс життя, що є вихід. Потрібно про це говорити, але не всі хочуть щось змінювати. Було б також добре у Вінниці відкрити притулок для безхатченків», – розповідає жінка.

Після перегляду фільму утворилася дискусія, де охочі ділилися враженнями після перегляду і обговорювали тему безхатченків та як сприяти тому, щоб їм допомогти.


Вінниця.info

Теги: безпритульний фільм фотовиставка 
Матеріали по темі