Суспільство

У заповіднику на Вінниччині жителі мегаполісів скуповують сільські хати. Репортаж із містичної Буші. Фото і відео

16 вересня 2019, 17:40

Жителі українських мегаполісів скуповують будинки на краю України. У невеличкому селі Буша Ямпільського району Вінниччини, що на кордоні з Молдовою. За доступними цінами тут можна придбати оселю в самому «серці» історичного заповідника, що відомий своєю потужною енергетикою. Запастися нею сюди приїжджає шаман з Перу. Поляки тут не тільки відпочивають, а й підробляють на будівництві. А в хлівах встановлюють душові кабіни та пральні машини. Про прорив маленького населеного пункту, з населенням в тисячу осіб, більше у репортажі Вінниця.info.

Село Буша від Вінниці у 160 кілометрах. Після розвалу Союзу населення поступово почало зменшуватися. Хати пустувати та занепадати. Але протягом останніх років тут спостерігається бум з нерухомістю. Помешкання з садибами розкуповують.

«Я подивилася природу, енергетику. Тут дійсно йде наповнення. У мене троє дітей. І ми, напевно, купимо будиночок і будемо на літо приїжджати сюди відпочивати. Замість моря », - каже Вікторія Ліщук із Запоріжжя.

Придивляється житло туристка, яка до Буші приїхала лише два дні тому, не просто так. Тут знаходиться Державний історико-культурний заповідник з історією у 5 тисяч років. На цій території виявили залишки трипільської культури. Тут розташовується скельний храм дохристиянського періоду, чимало пам’яток архітектури та мальовничий Гайдамацький яр. Це село називають одним з найміцніших місць сили в Україні.

«Десь орієнтовно сто хат у нас тут закупили приїжджі люди. Одесса, Київ, Миколаїв... Приїжджають люди, купляють хати. Роблять такі чарівні куточки. Для відпочинку, для себе», - підраховує сільський голова Олександр Ільницький.

Хоч заповідник почав працювати з 2000-го, масової популярності набув лише останні п’ять років. Здебільшого, завдячувати цим можна митцям, які почали тут проводити свої творчі пленери. Деякі з них залишилися жити. Так, як 15 років тому вінницька художниця Світлана Телець.

«Приїхала до Буші на живописний пленер. І одразу відчула, що тут відкрила для себе Україну. Вирішила тут придбати житло. Спочатку лише для того, аби приїздити сюди малювати. Я купила хату за дві продані картини. У мене продалась одна картина, а потім ще. 15 років назад хата мені коштувала, біля 700 доларів чи800. Тут було страшенно брудно, тому, що ніхто не жив. Вивезла п’ять причепів сміття. Було все завалено. Ну а зараз, аби купити тут житло, доведеться заплатити десь 8-10 тисяч доларів. Тобто, нерухомість тут зросла у ціні більше, ніж у десять разів», - пояснює Світлана.

У сільському будинку художниця відкрила творчий центр «Арт-драбина» з картинною галереєю та житлом-експозицією етнічного побуту українців у поєднанні із сучасністю. Викладений на замовлення камін розписала старовинними знаками благополуччя різних країн світу.

«Це африканський знак «жінка-цариця», ось «риба-Ісус Христос», «Божа рука», «берегиня Трипілля», знак Сонця. А ось український «Інь-янь». Він у формі ромбу, в середині якого лоно. «Вона» внизу, «він» зверху. Ромб наші пращури вибрали не випадково. Адже використовують цю символіку у вишиванках. Кожен з цих знаків у певний період допомагає у житті», - показує камін Світлана.

В етнічному стилі навіть стіни будинку, в які вмурувала бабусині рушники, яким близько сотні років.

«Вони були в плямах. І вже такі зіпсовані. Тут я їх зберегла в стіні. Вони не вигоряють. Вони, напевно, років вісім тут. Такий варіант декору, думаю, в кожній хаті може використовуватися», - зауважує художниця.

В гості до Світлани почала приїжджати чимала кількість гостей, які також хотіли насолодитися енергією та красою цієї місцини.

«Тут екологічно чиста зона. І вода, і повітря такі, що треба пошукати. Тому, що у радіусі 30 кілометрів ніяких викидів, нічого немає. Тепер до мене їдуть звідусіль: і італійці, і французи, і американці, от тільки з’їхав шаман з Перу. Також бувають йоги, ізотерики», - пояснює вона.

А потім гостей стало так багато, що Світлані довелося розширювати кількість місць. І вона зайнялась екотуризмом. У хліві, в якому спочатку облаштувала картинну галерею, тепер комфортні кімнати.

«Тут колись була свиня, корова стояла. Зараз таке помешкання. З усіма зручностями. Є санвузол, душ, раковина та пральна машинка», - запрошує до середини.

На території гостьового комплексу художниці також є сторічна хатинка з верандою в італійському стилі.

Поряд сучасний будинок зводить Мар’ян Буканець з Варшави. У Буші поляк не тільки відпочиває, але й підробляє на будівництві. Адже бути тут для нього велике задоволення.

«Все подобається. Гайдамацький яр. Ліс. Річка. Красиво», - каже ламаною українською Мар’ян.

Щороку до Буші приїздить щонайменше 30 тисяч туристів. Це лише за підрахунками працівників історико-культурного заповідника. Але кількість необхідно множити на двоє. Бо половина гостей села тут вже по декілька разів, тому не замовляють екскурсії. Просто відпочивають.

Аби насолодитися тишею та природою, релаксувати до Буші зі столиці приїхала Тамара, вона держслужбовець. До села подолала довгий шлях електричкою, автобусом та на таксі. Зручно умостившись у крісло-качалку розповідає про свої емоції.

«Тут я вже сьомий чи восьмий раз. І думаю, що буду приїжджати ще і ще. Бо це неймовірне місце, яке просто оповиває тебе тишею та спокоєм. І звідси не хочеться їхати. Кожного разу, як сюди їду, це якийсь випадок. Хоча, я впевнена, що кожен випадок, він невипадковий. Так мало статися. Я відчуваю, що я набираюсь енергії. Такої спокійної енергії, якої мені вистачає надовго, коли я повертаюсь до Києва», - каже Тамара Корніяка, туристка із Києва.

Для місцевих мешканців наплив туристів – додатковий заробіток. Хто здає житло, хто продає городину та молоко. Хтось готує гостям їжу.

«У мене, людина, яка працює в школі, прекрасно готує, вона влітку підробляє, готуючи туристам. Вона мені каже, у мене за літо було лише три вихідних», - підкреслює художниця Світлана Телець.

Туристичний сезон триває у Буші від початку тепла весною до останніх сухих осінніх днів.

Попри стрімкий розвиток Буші, де встановили централізоване водопостачання, тут є чимало незручностей. Одна з найголовніших, це транспортне сполучення. Рейсові автобуси сюди їдуть по одному-два рази на день. При такій кількості туристів працює кілька магазинів. Жодного супермаркету. Але тут його і не хочуть бачити самі гості села.

«Я вважаю, що дуже добре, що тут їх немає. Тому, що саме етно-стиль і вабить людей. Ну, хоча б мені він подобається та надихає», - пояснює свою позицію Софія Власян, туристка та організатор всеукраїнських турів до Буші.


Вінниця.info

Теги: Вінниччина Буша житло розвиток 
Матеріали по темі