Український бізнес: рентабельність на нулі

Виявляється, в Україні не вигідно займатися готельним та ресторанним бізнесом, охороною здоров'я і наданням комунальних послуг. Падає ефективність у будівництві. Зате рентабельність у сільському господарстві учетверо вища, ніж у промисловості.

Економічна криза сильно вдарила по ефективності української економіки. В Індексі світової конкурентноздатності за 2009-2010 роки держава скотилася на десять пунктів, ставши сусідкою Гамбії та Алжиру.

Усе це позначилося на фінансових показниках. У 2010 році збиткових підприємств в Україні стало більше, ніж прибуткових, а офіційна рентабельність економіки за два роки впала учетверо. Низька ефективність бізнесу свідчить, що до виходу з кризи ще далеко.

Криза: кінець спекуляцій

До кризи найбільш рентабельними галузями в Україні були спекулятивні ринки, які штучно росли завдяки кредитному дощу. Іноземні банки давали дешеві гроші, але тут вони спрямовувалися здебільшого у будівництво чи операції з нерухомістю, які  давали від 50 до 200 відсотків рентабельності. Звісно, це неофіційні дані.

За інформацією Держкомстату, у 2008 році, коли галузь тільки відчула негаразди, вона мала від'ємну рентабельність - 2,7%. Будівельники нарікали, що витрачають багато грошей на інфраструктуру, будматеріали і хабарі чиновникам.

Не менш бурхливо завдяки позикам розвивалися у 2008 році торгівля автомобілями і автосервіс - 0,2-0,5%, фінансово-банківська діяльність - 5,2%, хоча офіційно ці сектори і до кризи не приносили захмарної рентабельності. Бізнес вкладав чималі кошти у розширення своєї діяльності.

Зростання доходів населення та світових цін на аграрну продукцію зробили дуже рентабельним українське сільське господарство - 12,9%.

Добрі показники були у промисловості - 4,9%, причому найкращі - у видобуванні не паливно-енергетичних корисних копалин - 44%. Таку феноменальну рентабельність спричинили високі світові ціни, будівельний бум і невеликі витрати.

Безумовно, видобування відбувалося в екстенсивний спосіб. У гонитві за зменшенням собівартості компанії не дбали про безпеку, платили невисоку зарплату і користувалися застарілою технікою.

Стовпи вітчизняного експорту - металургія та хімія - показували пристойну рентабельність - 5,2% і 6,4% відповідно. Постійні замовлення з-за кордону, дешева робоча сила та енергоресурси дозволяли конкурувати на заморських ринках. Модернізація проводилася повільно, тож країна і нині плавить сталь у мартенах.

Найбільш нерентабельними були сегменти з виробництва коксу і продуктів нафтопереробки - мінус 1,6%, обробки деревини - мінус 1,5%, текстильного виробництва - мінус 2,3%. Далася взнаки політика уряду Юлії Тимошенко із стимулювання імпорту товарів, що вдарило по українському виробнику.

Загалом у 2008 році рентабельністю була доволі високою - 8,9%, але після кризи ринки нерухомості та авто стали розсипатися, мов картковий будинок, а крах на фінансовому ринку обвалив інші галузі, які й досі не можуть оговтатися.

Інвестори стали обережнішими

Відомо, що показником рентабельності визначається ефективність витрат. Вона вираховується як прибуток на одиницю витрачених коштів. Український же бізнес не бажав витрачатися - зазвичай інвестори обирали спекулятивні галузі. Коли ж мильні бульбашки лопнули, підприємці скупили валюту і сіли на валізи з доларами.

Після кризи інвестиції перейшли у сектори з швидким обігом грошей: АПК, ремонт, сервіс і навіть легку промисловість, хоча обсяги інвестицій були меншими, ніж до кризи. Високу рентабельність показували галузі, де було найменше конкуренції, інакше фірмам доводилося зменшувати ціни і працювати на межі рентабельності.

Виграли ті інвестори, які оминали спекулятивні ринки, інвестуючи у галузі з швидким обігом грошей і масовим споживачем. Умовно кажучи, люди за будь-яких умов будуть харчуватися і одягатися.

Після кризи інвестори стали обережнішими. Тепер вони не вкладають в інфраструктурні проекти - модернізацію, покращення трудової кваліфікації, інноваційні проекти, тож економіка і далі розвивається екстенсивно.

За офіційними даними, після кризи рентабельність бізнесу різко впала. Якщо у 2008 році вона сягала 8,9%, то у січні-березі 2010 року - лише 1,8%.

Однак позитивний ефект кризи у тому, що бізнес позбавився наївної віри у спекулятивні ринки і почав інвестувати у реальний сектор економіки. Висока конкуренція змушуватиме підприємців вкладати гроші в оригінальні проекти, тож буде рости інтелектуальна складова виробництва.

Бізнес приховує ефективність

Водночас, офіційні показники рентабельності достатньо умовні, оскільки не враховують реальних затрат і реальних доходів підприємств.

Якщо вірити статистиці, то у січні-березні 2010 року найбільш рентабельними були торгівля автомобілями, їхнє обслуговування та ремонт - 11,2%, транспорт і зв'язок - 9,4%, і, як не дивно, освіта - 6,5%. Остання, до речі, обігнала оптову торгівлю - 5,6%. Водночас, роздрібна торгівля мала маже нульовий показник - 0,4%.

Виявляється, в Україні не вигідно займатися готельним та ресторанним бізнесом - мінус 6,2%, охороною здоров'я - мінус 4,3%, наданням комунальних послуг - мінус 20,6%. Падає ефективність у будівництві - мінус 3,7%, промисловості - 1%. Зате рентабельність АПК - 3,4% - майже вчетверо вища, ніж у промисловості.

Порівняння з першим кварталом 2009 року свідчить, що тоді менш рентабельними були сільське господарство - 2,8%, а також торгівля і ремонт автомобілів - 7,6%.

Промисловість мала трохи вищий показник, ніж 2010 року - 1,7%, а будівництво хоч і було з мінусом, але удвічі меншим, ніж зараз: -1,5%. Як не дивно, але на початку 2009 року найбільш рентабельними були операції з нерухомістю - 13%, транспорт і зв'язок - 12%, оптова торгівля і освіта - 10%.

Скоріш за все, рентабельність будівництва, торгівлі, промисловості, готельно-ресторанного бізнесу та фінансового сектора набагато вища, але підприємці штучно збільшують власні витрати, аби платити менше податків.

Підприємства стають збитковими

Про складні часи свідчить і прибутковість компаній. За січень-березень 2010 року в Україні було 49% прибуткових підприємств, а за цей же період 2009 року - 51,6%.

Показали прибуток аж 82% фірм АПК, 47,9% - промисловості, 58,4% - оптової торгівлі, 58,5% - роздрібної торгівлі, 59,1% - фінансової діяльності, 62% - освіти, 50% - операцій з нерухомим майном.

Найбільше збиток отримали компанії, які працюють у будівельній сфері - 65,5%, торгівлі автомобілями та мотоциклами - 61,5%, транспорті та зв'язку - 55,8%. Найменш збитковим було лише сільське господарство - 18%.

Суттєвих змін найближчим часом чекати не слід. Гарні показники матимуть сільське господарство, харчове виробництво, видобування корисних копалин, транспорт, зв'язок та освіта. Про передкризові фантастичні прибутки вже не йдеться. Виживатимуть фірми за рахунок зменшення власних затрат.

Натомість, надалі падатиме рентабельність у будівництві, операціях з нерухомістю, торгівлі, металургії, хімії та машинобудуванні. Витрати підприємств будуть постійно рости, а піднімати ціни на продукцію буде неможливо. Без державної допомоги та пільгового режиму кредитування промисловість виживатиме дуже важко.

Коментар експерта

Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців і підприємців, народний депутат України:

- Перший квартал 2010 року характеризувався серйозною політичною боротьбою. У цій ситуації соціально-економічна криза збіглася з кризою державного управління, відсутністю взаємодії між гілками влади.

Основною проблемою економіки є відсутність структурних реформ. За 20 років ми не здійснили жодної системної реформи: податкової, пенсійної, інноваційної. Ми не захистили інтереси виробника і не підтримали його експортний потенціал. Кредити залишаються недоступними та дорогими, панують корупція і зарегульованість.

У першому кварталі 2010 року вартість позик перевищувала 20%, а це удвічі більше, ніж облікова ставка НБУ. Ніде в світі такого нема.

Борги з компенсації ПДВ наблизилися до 30 мільярдів гривень, а це вимивання обігових коштів, втрата ринків збуту і конкурентоспроможності. Авансові платежі безпрецедентні - 11 мільярдів гривень. На внутрішньому ринку різко впала платоспроможність, а платоспроможність - це великий стимул для розвитку економіки. Немає купівельної спроможності - немає стимулів для виробництва.

Під час кризи Німеччина, Франція, частково, Росія, затвердили кілька пакетів антикризових заходів. Перший - макрофінансова стабілізація, розумне регулювання грошової маси, другий - стимули для реального виробництва, третій - недопущення зменшення платоспроможності громадян.

Приміром, Польща швидко вийшла з кризи за рахунок того, що влада підтримала внутрішній ринок і сприяла малому бізнесу, який добре адаптується до кризи.

Це дозволило полякам пройти кризу без таких втрат, як торік Україна. У нас ВВП впав на 15%, а Польща мала плюс 1,7%. У травні 2010 року зарплата у промисловості Польщі сягала 1 315 доларів, середня зарплата - 1 200 доларів, а у нас у травні середній заробіток становив 2-3 тисячі гривень.

За продуктивністю праці ми учетверо поступаємося Східній Європі і усемеро - розвиненим країнам. Частка зарплати у собівартості продукції дуже мала - 17%.

Утримувати плюсову рентабельність за рахунок дешевої робочої сили уже неможливо. Потрібно знижувати вартість інших показників, зменшувати енергоємність, підвищувати продуктивність праці. Однак без реформ держапарату і кадрової політики модернізувати та стимулювати виробництво неможливо.

Візьмімо літакобудування. Без доступних довгих кредитів і державного протекціонізму галузь не виживе. Українські лайнери мають літати на внутрішніх авіалініях, виробники повинні мати можливість давати літаки в лізинг.

Тоді галузь приноситиме прибутки, і бізнес надаватиме пріоритет розвитку високотехнологічного виробництва, а не сировинним чи спекулятивним ринкам.

У Франції, до прикладу, недопустимо, щоб чиновники стимулювали імпорт товарів, які виробляють місцеві виробники. Така влада довго не затрималася б.

 

Економічна правда