Минуло сто днів керівництва Президента Януковича, а на Вінниччині за цей час керівники обласної влади змінилися тричі. Першим пішов із посади голови облдержадміністрації Олександр Домбровський, через 50 днів -Володимир Демішкан, а з моменту призначення Миколи Джиги минуло два тижня. Кажуть, що будь-які зміни - то певною мірою стрес. Отож як у такій ситуації почувається економіка області розповів перший заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій.
- Валерію Вікторовичу, чи за політичними перипетіями та економічною кризою не занепала економіка області? У якому стані зараз економіка, як сказав Віктор Янукович, - ця «чутлива жінка, до якої треба підходити з розумом»?
- Хочу відзначити, що ми цього року набагато оптимістичніше оцінюємо економічну ситуацію в області. Принаймні, є зростання загального фонду заробітної плати в межах 12% в цілому. Відповідно, це позитивно впливає на формування місцевих бюджетів. У травні розпочалася реалізація двох стратегічно важливих інвестиційних проектів, які серйозно вплинуть на розміщення продуктивних сил в області. Це будівництво нової кондитерської фабрики компанії «Рошен», нині триває активна фаза робіт, а перша черга буде введена в дію у 2012 році. Відтак буде створено 2,5 тисячі робочих місць. Обласна влада сприяє в реалізації інвестиційного проекту «Миронівського комбінату хлібопродуктів» - створення підприємств навколо міста Ладижина, а також у суміжних районах - Тростянецькому, Тульчинському, Гайсинському. Термін реалізації проекту - 5 років, і це буде найбільший комплекс у Європі з більш ніж 20-ма тисячами робочих місць. Уже в наступному році буде введено в дію два нових елеватори на околиці селища Оляниця Тростянецького району. У травні цього року почалося будівництво супермаркету будматеріалів «Епіцентр», який буде введений в дію до кінця вересня у Вінниці. Знову ж, це 500 робочих місць. Одночасно відбувається модернізація виробничих потужностей Вінницького олієжиркомбінату, які зростуть на 30%, завершується реконструкція компанії «Люстдорф» (Іллінці), відкривається цех з виробництва сухого молока на Тульчинському молококомбінаті. Ми відзначаємо розвиток ділової активності таких великих компаній, які є своєрідними локомотивами, що рухають за собою «вагончики» - цілу групу суміжних галузей, приміром, будівельну, транспортну тощо. А от достатньо висока ціна на цукор минулого року об'єктивно створила умови для збільшення посівів цукрових буряків. їх посіяли на 30 тисяч гектарів більше, ніж торік. Це додатково 100 тисяч тонн цукру, відтак - податкові надходження і зарплати.
- Ви розповідаєте про великі компанії, а як нині виживає малий бізнес? Чи не гине він? І перевірки почастішали...
- Існують об'єктивні протиріччя між суб'єктами підприємництва, які працюють на спрощеній системі оподаткування, наймають людей і у багатьох випадках працюють у «тіні», та підприємствами, що працюють на загальній системі оподаткування. Тобто, платять ПДВ, податок на прибуток і 37% на фонд зарплати та соціальних нарахувань. У них нерівні умови оподаткування, отож і конкуренції. Маємо чіткі розрахунки, що рівень неофіційної зайнятості в будівництві, сфері послуг та торгівлі - досить загрозлива величина. Природно, що це примушує нас опрацьовувати комплекс заходів щодо легалізації такого бізнесу. Важливо не перегнути палку. Ці проблеми розглянемо на координаційній раді з питань розвитку підприємництва за участю контролюючих органів. Потрібно знайти баланс інтересів. Разом з тим нам відомо, що Кабмін підготував проект Податкового кодексу та внесення змін до ряду нормативних документів в частині гармонізації системи оподаткування та спрощення дозвільних процедур. Будемо сподіватися, що підтримка уряду у Верховній Раді дасть можливість прийняти ці рішення.
- Валерію Вікторовичу, був один, а тепер інший Кабінет Міністрів. Як вам працюється з новим урядом?
- Я працюю в облдержадміністрації з 2000-го року. Зрозуміло, що є що і з чим порівнювати. Як людина, яка займається прикладною економікою, буду базуватися на реальних фактах - як було минулого року і є нинішнього. Якщо у минулому році всі органи місцевого самоврядування були поставлені в пряму залежність від Державного казначейства України, а простіше кажучи, не могли використати свої кошти, то на сьогодні це питання знято, і органи місцевого самоврядування можуть вільно використовувати свій фінансовий ресурс. Уже в минулому і ситуація, коли місцеві державні адміністрації не могли придбати листка паперу і не було жодної гривні на відрядження, при тому, що великі чиновники прилітали двома літаками з купою піар-менеджерів. На сьогодні ситуація кардинально змінилася в позитивному плані. Ми не бачимо тих шоу, що були рік тому. З невідомих причин міністерства могли представити будь-якого керівника на території області чи району, ігноруючи місцеві держадміністрації. Нині ця практика відмінена, і місцеві держадміністрації погоджують всі кандидатури, відтак несуть відповідальність за їхню діяльність. Словом, з цього висновки можна зробити самим.
- Нині триває зміна голів райдержадміністрацій області - наскільки це впливає на стан справ у економіці?
- Незважаючи на процес зміни керівників, ми можемо констатувати, що область абсолютно керована. Прийнято всі місцеві бюджети, відсутня заборгованість із зарплати в бюджетній сфері, ми працюємо над виплатами відпускних для освітян, розпочата кампанія з оздоровлення дітей, підготовка закладів бюджетної сфери до осінньо-зимового періоду. Відремонтовані в межах можливого дороги, а найближчим часом розпочнуться капремонти бюджетних установ. Словом, виконується весь набір того, чим повинна жити область в нормальному бюджетному процесі. Хоча, чесно кажучи, з кризового стану ми ще не вийшли. Для цього потрібно ще багато зробити.
- Один із екс-губернаторів Вінниччини Анатолій Матвієнко казав, що влада - це наркотик. А ви її як розцінюєте?
- Владу не люблять, це я знаю точно. Я бачив людей, які приходили в кабінет, сідали в крісло і запитували: «А що я повинен робити»? На мою думку, робота у виконавчій владі - це надання публічних послуг, це той же адміністративний менеджмент, який повинен забезпечувати якісне функціонування державних органів влади. Це професійна робота - інтелектуальна, напружена, але цікава. Як на мене, найвища цінність демократії полягає не в тому, щоб говорити, що хочеш, де хочеш і як хочеш, а вона полягає у демократичній передачі влади з одних рук в інші. Тобто, коли люди потискають руки, один дякує попереднику за його роботу, а інший бажає наступнику доброї роботи.
Розмову вела Любов ДОБРИНСЬКА, газета «Вінниччина»
