Василь Паненко розповів про зміни у Вінницькій обласній дитячій лікарні

 Головний лікар одного з найбільшого в регіоні медичного закладу Василь Паненко розповів як вибудував нову схему функціонування Вінницької дитячої обласної лікарні, при якій ризик «корупційних скандалів» зведений до мінімуму, сформовано логістику, щоб пацієнтам не доводилось ходити в різні корпуси лікарні за супутніми послугами та про плани із створення єдиної системи екстреної допомоги для маленьких пацієнтів. Також головлікар повідомив, що продовжує судитися з деякими орендарями, які не доплачують за використання лікарняних приміщень.

- Василь Васильович, ваша кар'єра хірурга була досить різноплановою, Ви спробували себе в різних напрямках - від серцево-судинного до стоматологічного. Чому обрали скальпель?

- Так склалася доля. Відверто зізнаюся, я збирався стати юристом. До речі, я вже закінчую 4 курс юрфаку Національного університету внутрішніх справ. Вирішив, що дитячі мрії таки слід реалізовувати... Незадовго до закінчення середньої школи я вирішив стати лікарем. У моїй родині медики були тільки серед далеких родичів.

Обрав педіатричний факультет Вінницького медінституту я не випадково. Там був менший конкурс. Вступив одразу... Потім мене доля зводила з людьми, які допомагали. Так, в інституті я познайомився з Сергієм Жученко, який залучив мене до операцій у віварії для наукових робіт. Завдяки цьому у мене з’явилось бажання стати хірургом.

Починав я дитячим хірургом, потім освоював торакальну хірургію. Коли працював у Військово-медичному центрі ЗС України, став серцево-судинним хірургом, хоча оперував пацієнтів й з іншими захворюваннями. Потім повернувся в дитячу обласну і вирішив спробувати себе в щелепно-лицьової хірургії. Мені хотілося займатися пластичною хірургією у дітей. Паралельно став оперувати і дорослих.

Знаєте, не хотілося заглядати в кишеню до пацієнтів і чекати, коли тебе «віддячать». Тому працюючи дитячим хірургом, я організував підприємство, де цілком офіційно займався пластичною хірургією, мав у своєму розпорядженні досить велику клієнтську базу, провів масу оперативних втручань та заробив непогані для того часу кошти.

- Оскільки на початку 2000-х Ви очолювали приватний медичний центр, то можете порівнювати... Які сьогодні перспективи у подібних закладів і чи легко комунальним лікарням з ними конкурувати?

- Вперше чую таке питання, хоча вважаю його актуальним сьогодні. Упевнений, що приватні клініки в Україні однозначно будуть розвиватися. Основною метою всіх закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності є конкурентоспроможність. Фінансування, яке є у деяких приватників, державним лікарням не бачити. Точніше, практично ніхто не може на нього розраховувати.

Тому потрібно визначати напрямки, де державні установи можуть бути першими. Особисто я ніколи не стану просити МРТ і КТ. Таке дослідження нашим пацієнтам потрібно не настільки часто, щоб витрачати колосальні гроші на закупівлю, утримання та обслуговування. При цьому через 3-5 років апарат буде визнаний нерентабельним. Ми не зможемо його завантажити. Простіше частиною коштів з держбюджету оплатити цю послугу приватному закладу. Це економніше і розумніше.

Пріоритетами для нас я бачу відповідну консультативну діагностику з УЗД та іншим і стаціонарні методи лікування, включаючи хірургію. За них ми будемо боротися до останнього, і шукати як кращих фахівців, так і найбільш ефективні методики.

У нас є важливий аргумент - ми відповідаємо за свою роботу. Приватна фірма, ніби теж відповідає, але при непередбачуваній ситуації може розформуватися. Найчастіше відповідальність в таких випадках несе лікар. У нас же відповідає за результат юридична особа, тобто лікарня.

- З 2010-го по 2014 рік Вам довелося працювати заступником директора департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА. У той період охорона здоров'я реформувалась. Назвіть основні помилки реформ...

- Мені зараз комфортно завдяки тому, що свого часу вибирав різні спеціалізації хірургічного профілю. Мене складно переконати в тому, що не відповідає дійсності. Оперуючи, я розумію, як уникнути ускладнень, можу передбачити, де вони можливі. Період роботи в департаменті корисний тим, що там я познайомився з організаційними питаннями в сфері охорони здоров'я. Я маю на увазі взаємини між «сходинками» - від сімейної медицини до МОЗ.

Головлікарю потрібно розуміти, що відбувається в міністерстві і департаменті, що там працюють такі ж люди, з якими потрібно вирішувати, як правильно діяти в тих чи інших ситуаціях. Так ось, завжди стверджував, що реформування охорони здоров'я - це позитив, який необхідний Україні. Але деяких речей нам потрібно уникати або попереджати необдумані кроки.

Концепція формується фахівцями різного профілю. Основна проблема в тому, що, на жаль, над реформуванням працювало дуже мало людей, які не з чуток знали охорону здоров'я на рівні сіл. Реформувати первинну ланку необхідно. Кількість населення зменшується, і немає сенсу тримати педіатра, який цілий день буде роз'їжджати по всьому району від одного села до іншого, щоб оглянути 2-3 дітей. Він втече з такої роботи. Потрібні сімейні лікарі.

На той час, ми не допустили головної помилки - не погодилися з порядком формування госпітальних округів. Округи потрібні, але створювати їх потрібно поступово, без поспіху з урахуванням можливості та часу доставки пацієнта до лікувального закладу. Тобто, перше - нашими дорогам ми не довеземо швидко пацієнта, а друге - куди його привеземо?.. Чи готова лікарня до прийому і надання допомоги? Не всі готові.

Тоді ми сформували Бершадський і Могилів-Подільський госпітальні округи. Вони взяли на себе надання допомоги сусіднім районам, де фізично не могли надавати конкретні послуги. Наприклад, при пологах. Дискусія в МОЗ довго тривала, але все ж там зрозуміли, що не слід поспішати з формуванням мережі округів, не можна створювати округу лише за критерієм кількості населення. Не можна порівнювати Дніпропетровську область з переважанням міського населення та Вінничину з сотнями сіл і Івано-Франківську область, розташовану в гірській місцевості. Підходи повинні бути різними. Через ці проблемні моменти ми не реалізували поставлені завдання.

- З січня 2008 року і до переведення в департамент Ви працювали заступником головного лікаря дитячої лікарні, яку тоді очолювала Тетяна Антонець. У 2014 році Ви замінили її на цій посаді. Що змінили за цей час?

- Роботу лікарні формує структура, кадровий потенціал та матеріально-технічна база. Перше ми змінили докорінно. За 2,5 року переформатували багато підходів по наданню медичної допомоги, які дозволили більш швидко реагувати на потреби пацієнта. Вся консультативна допомога зібрана в одному місці. Кабінети для огляду лікаря, забору аналізів, УЗД і рентгенографії не розкидані як раніше по всій території. Пацієнту не доводиться ходити по всіх корпусах. Оскільки загальна площа займає до 20 тисяч квадратних метрів, людям з дітьми доводилося нелегко.

Завдання полягає в тому, щоб лікувати якісно і в найкоротші терміни. Ми впровадили систему електронного запису до лікаря. Пацієнти не дуже активно цим користуються, але будуть. Стаціонар теж зазнав ряд змін, і тепер не доводиться дописувати ліжко-дні. У нас створені відділення ургентного і планового характеру. Це дозволяє ефективніше працювати як при невідкладній допомозі так і в періоди тривалих вихідних. На такий час ми закриваємо «планові» відділення, співробітники можуть відпочити, а ми економимо бюджетні кошти.

Ще одне завдання - формування екстреної медичної допомоги. Ми хочемо створити якесь єдине місце, куди по «швидкій» будуть привозити дітей, а ми надамо їм якісну допомогу. Поки екстрена допомога розосереджена по всій лікарні. Навіть приймальне відділення і травмпункт знаходяться в різних місцях. Це не правильно. Пацієнту складно орієнтуватися.

Тому зараз ми збираємося реалізовувати проект створення спеціалізованого відділення екстреної допомоги. Оснастимо його сучасним обладнанням і забезпечимо там інший підхід до хворих. Хочемо, щоб машина не у дворі під дощем «висаджувала» пацієнта, а щоб заїжджала в крите приміщення, де температура була б такою ж, як в корпусі. І в цьому відділенні хочемо сконцентрувати фахівців усіх напрямків.

- Влітку 2014 го представники «Свободи» стверджували, що орендарі приміщень на території лікарні платять копійки. Зараз ситуація змінилася?

- Ознайомившись з роботою орендарів, я здивувався, що аптека платить за електроенергію більше, ніж приватне ТОВ, яке використовує приміщення для проведення комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії. Як можуть настільки енергоємні апарати споживати менше, ніж звичайний аптечний холодильник?..

Коли ми перевірили документацію, то з'ясували цікаві речі. За електроенергію бюджетними коштами платила лікарня, а це ТОВ отримувало значні прибутки. За результатами розслідуваних справ ми повернули 0,5 мільйона гривень.

Деякі судові процеси тривають. У тих епізодах орендарі ігнорували розцінки, затверджені облрадою. По орендній платі та за комунальні послуги намагалися платити менше. Раніше їм це вдавалося. Ми не заперечуємо проти того, щоб у нас орендували приміщення, але отримуючи пристойний прибуток, підприємці хочуть мінімізувати свої витрати за рахунок лікарні. Тому ми намагаємося змусити всіх виконувати загальні правила. Не потрібно домовлятися зі мною, нехай платять стільки, скільки передбачено законодавством і обумовлено рішеннями депутатського корпусу.

- Благодійні фонди «при лікарняні» - тема делікатна. У дитячій обласній, крім терміналу, пожертвування приймає ще й співробітник фонду. Можете сказати, скільки грошей внесли батьки дітей і наскільки прозоро вони витрачалися?

- Вирішивши повністю змінити підхід, ми в 2014-му запропонували співпрацю всім фондам, які згодні працювати прозоро. Включаючи той фонд, який працював в лікарні. Сам договір був розроблений департаментом охорони здоров'я. По ньому фонд повинен був звітувати по надходженню кожної копійки, а лікарня - про отримання матеріальних цінностей. Від цих умов відмовилися всі. Погодився лише фонд «Здорова родина». За свої послуги він бере не більше 15% зібраних сум.

Термінал ми встановили, але частина людей ці «високі технології» лякають, тому їм простіше передати гроші співробітнику фонду, який кожному дає квитанцію суворої фінансової звітності. Тобто, одну частину відривного талона отримує пацієнт, а друга залишається фонду. В цей же день співробітник фонду вносить зібрані кошти на банківський рахунок.

За минулий рік до фонду надійшло близько 1,8 млн. грн., а лікарня отримала матеріальних цінностей на суму понад 1,4 мільйона. Близько 85% склали медикаменти. Гроші використовуються в основному для забезпечення планового лікування. Для ургентної допомоги ми всім необхідним повністю забезпечені. На решту грошей, вже в цьому році ми закупили додаткове обладнання, наприклад, біохімічний аналізатор.

- На початку 2016 року депутат облради Лариса Білозір звинувачувала, в тому числі і Вас, в інфікуванні десятків пацієнтів онкогематологічного відділення гепатитом С. Тоді проводилися перевірки. Чим вони завершилися, крім встановлення нового обладнання на станції переливання крові?

- Сьогодні інфікування гепатитами у онкологічних хворих вважається проблемою у всьому світі. Але всюди відкрито говорять про неї і намагаються знайти рішення. Що ж відбувається у нас? Проблему до недавнього часу замовчували. Наприклад, в Білорусі заявили, що щорічно в країні кількість носіїв гепатиту, переважно С, збільшується на 32%.

Скринінгові методики в Україні показали, що близько 4,5 млн. чоловік (10% населення) є носіями вірусу, хоча більшість про це і не знає. Якщо застосувати білоруський приріст, то через три роки кількість зросте до 9 мільйонів. А через 7 років? Половина українців буде з вірусом!

Щоб не замовчувати проблему, ми стали обстежувати дітей на гепатити В і С. Ми самі шукали шлях зараження, щоб довести, що винні не медзаклади. Робота велася за сприяння департаменту охорони здоров'я та обласної державної адміністрації. Підсумок ви знаєте. Коли почали досліджувати донорську кров сучасним методом ПЛР, то кількість інфікувань серед нових пацієнтів зменшилася в 10 разів.

- У міськраді фракція «Свободи», членом якої Ви є, позиціонує себе як опозиційна, чи на місцевому рівні велика політика недоречна?

- Я непогано розбираюся в питаннях охорони здоров'я. Коли мені говорять про якусь ситуацію з водоканалом або іншою сферою, і пропонують зробити певні кроки, завжди намагаюся пояснити, що будь-які питання слід вирішувати професійно - запрошувати фахівців, вислуховувати аргументи і потім приймати рішення. Політики не можуть розбиратися у всіх питаннях господарювання - потрібна спеціальна освіта, та досвід, які слід враховувати. Я - за професійне вирішення питань.

Навіть коли мова йде про голосування, я завжди пропоную спочатку розібратися. Як мінімум, я повинен зрозуміти, наприклад, чому потрібно бути проти... В цілому ж, вважаю, що наша фракція займає в міськраді конструктивну позицію: одні рішення підтримує, за іншими вносить свої пропозиції, за треті свої голоси не дає.

- Розкажіть про свої захоплення. Чим займаєтеся у вільний час?

- У мене його практично немає. Якщо з'являються пару годин, то намагаюся почитати книгу. Люблю детективи Акуніна, Чижа. Вони непрості, але не завантажують мозок, дають можливість розслабитися, і разом з тим стимулюють мислення.

У відпустку я йду на кілька днів. За кордоном був в останній раз в 2007 році, коли їздив в США на навчання курсу пластичної хірургії. Я - не бідна людина. Свого часу зміг заробити, щоб забезпечити себе і дітей. Оперував і вночі, і всі вихідні, і в різних містах України... Тоді у мене таке хобі було, а зараз стільки роботи, що і без хобі відпочити не встигаю.

Вінниця.info, матеріал Ігоря Заіковатого (Реал)